DSpace Собрание:https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/42026-04-19T17:31:08Z2026-04-19T17:31:08ZФінансові інновації управління банківських установ в умовах глобалізаціїДяченко, Віктор ВасильовичDyachenko, Viktor Vasylyevychhttps://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/155552026-04-16T12:47:07Z2026-01-01T00:00:00ZНазвание: Фінансові інновації управління банківських установ в умовах глобалізації
Авторы: Дяченко, Віктор Васильович; Dyachenko, Viktor Vasylyevych
Краткий осмотр (реферат): Сучасна світова фінансова архітектура перебуває у стані перманентної трансформації, зумовленої синергією глобалізації та четвертої промислової революції. Поява FinTech-технологій, блокчейну, штучного інтелекту та Big Data докорінно змінила ландшафт банківського бізнесу. Для України актуальність дослідження посилюється екстремальними зовнішніми шоками: пандемією COVID-19 та повномасштабною військовою агресією. У цих умовах фінансові інновації стають не просто інструментом конкуренції, а стратегічним ресурсом виживання, що забезпечує стабільність, кібербезпеку та інклюзивність банківської системи.
Дослідження інтегроване в наукову тематику Сумського національного аграрного університету, зокрема у проєкт «Моделі фінансових сервісів, створених на основі NFT протоколів» (2021-2025 рр.) та чесько-українську ініціативу з посилення потенціалу аспірантів (2022 р.).
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці методичного інструментарію управління фінансовими інноваціями для підвищення стійкості та економічної ефективності банківських установ в умовах глобалізації.
Наукова новизна дисертації полягає у формуванні цілісної концепції управління інноваціями, яка адаптована до умов цифрової економіки та воєнних ризиків. Основні результати, що становлять новизну:
1. Удосконалено дефініцію «фінансова інновація у банківській сфері». Запропоновано комплексний підхід, де інновація розглядається одночасно як результат (новий продукт), процес (цифрова реалізація) та управлінська мета (зростання капіталізації). Вперше введено розрізнення на вузьке значення(функціонально-капітальний підхід до продукту) та широке значення (стратегічний вплив на інтелектуальний капітал банку).
2. Розроблено багатокритеріальну класифікацію, що базується на моделі ринкової поведінки (ординарна чи інноваційна) та функціональному змісті (ІТ, продуктові, адаптивні, функціональні інновації).
3. На противагу вузьким фінансовим моделям, запропоновано чотиривекторну модель оцінки: економічна - через показник чистого грошового потоку на одного клієнта (CF/C); науково-технічна: на основі експертно-рейтингового оцінювання новизни; соціальна - через рівень фінансової інклюзії та задоволеності персоналу; бюджетна - ефект для державної фінансової системи.
4. Використання динамічних панельних даних (GMM-моделювання) дозволило довести значущий вплив (в середньому 0,17%) фінансових інновацій на темпи зростання регіонального ВВП та валового нагромадження капіталу в Україні.
5. Обґрунтовано перехід від реактивного ризик-менеджменту до концепції «випереджаючої адаптації», що базується на тріаді: «клієнтоцентричність – інноваційна толерантність – організаційна спритність».
У першому розділі «Теоретико-методичні засади управлінських фінансових інновацій у банківській сфері» сформовано фундаментальний теоретичний базис дослідження. Автор здійснює критичний перегляд еволюції теорій інновацій, починаючи від концепції «созидательного руйнування» Й. Шумпетера до сучасних підходів цифрової економіки.
Обґрунтовано, що в умовах глобалізації фінансова інновація перетворюється на складну багатовимірну категорію. Доведено необхідність розрізнення вузького та широкого підходів до її трактування:
• у вузькому значенні — це технологічно вдосконалений продукт (наприклад, NFT-протокол або смарт-контракт), що пропонується клієнту.
• у широкому значенні — це стратегічна зміна самої архітектури банку, спрямована на нарощування його інтелектуального капіталу та адаптивності.
Особлива увага приділена розробці методичних засад аналізу ефективності. Автор пропонує відійти від виключно фінансових метрик (NPV,IRR) на користь інтегральної оцінки, яка включає науково-технічну новизну, соціальний вплив (фінансова інклюзія) та бюджетну ефективність. Сформовано теоретичну модель життєвого циклу банківської інновації, де кожен етап (від ідеї до впровадження) супроводжується специфічним набором управлінських фільтрів та контрольних точок.
Другий розділ «Аналіз стану інноваційного розвитку в банківських установах України» присвячено комплексній діагностиці вітчизняного банківського сектору в екстремальних умовах (2014–2024 рр.). Аналіз засвідчив, що попри військову агресію та пандемію, сектор зберіг операційну стійкість завдяки «цифровому імунітету».
За допомогою індексу Херфіндаля-Хіршмана (HHI) виявлено класичний розподіл Парето: 20% банків контролюють понад 80% активів. Доведено, що висока концентрація капіталу у держбанках та великих іноземних групах стала драйвером технологічного прориву, оскільки лише вони володіють ресурсом для масштабування рішень на базі ШІ та Big Data.
Застосування функції Харрінгтона дозволило встановити, що державні банки (зокрема ПриватБанк) мають найвищий рівень готовності до цифровізації (0,73), що пояснюється їхньою роллю у державних соціальних виплатах та сервісах («Дія» тощо).
На основі критерію Пірсона доведено, що використання соціальних медіа (Facebook, Instagram) та мобільних додатків не просто інформує клієнта, а формує «інноваційну лояльність», яка утримує клієнтську базу навіть у періоди нестабільності.
Встановлено пряму кореляційну залежність: зростання рівня імплементації цифрових інновацій на 10% призводить до зростання рентабельності активів (ROA) банку в середньому на 0,7 (коефіцієнт детермінації ).
Третій розділ «Концептуальні засади забезпечення розвитку фінансових інновацій» містить авторські розробки щодо майбутньої стратегії розвитку сектору. Центральне місце посідає механізм проактивного управління ризиками. Автор доводить, що традиційний «реактивний» ризик-менеджмент (реагування на проблему після її появи) є неефективним у цифрову епоху. Запропоновано перехід до концепції «організаційної спритності» (Agility).
Обґрунтовано впровадження мультимодальної біометрії (обличчя, голос, поведінкові паттерни) як єдиного способу мінімізації кіберзагроз у дистанційному банкінгу. За допомогою узагальненого методу моментів (GMM) доведено, що бізнес-інновації (розвиток венчурних проектів та нових кредитних угод) мають у 1,5 раза сильніший вплив на нагромадження капіталу в країні, ніж суто технологічні «косметичні» оновлення інтерфейсів.
Сформовано модель «Клієнтоцентричність – Інноваційна толерантність – Організаційна спритність». Вона передбачає, що банк має бути готовим до швидкого тестування та «безпечного провалу» інноваційних проектів без загрози для загальної ліквідності.
У дисертаційній роботі розв’язано важливе науково-прикладне завдання щодо формування цілісної системи управління фінансовими інноваціями. Головні підсумки дослідження:
1. Доведено, що фінансова інновація в сучасних умовах є не просто продуктом, а «динамічною здатністю» банку трансформувати цифрові ресурси у фінансову стійкість. Введено поняття «цифрової екосистеми банку» як найвищої форми реалізації фінансових інновацій.
2. Аналіз української практики підтвердив, що цифровізація стала головним фактором збереження довіри вкладників у воєнний період. Банки, які мали розвинені мобільні застосунки (Monobank, ПриватБанк), продемонстрували найменший відтік депозитів під час системних шоків.
3. Розроблено та апробовано методику оцінки ефективності інновацій через показник доходу на одного клієнта (CF/C), що дозволяє оцінювати не лише загальний прибуток, а й глибину проникнення інновації у споживчий досвід.
4. Емпірично доведено, що фінансові інновації забезпечують довгостроковий позитивний вплив на макроекономічну динаміку. Кожна одиниця інноваційного капіталу банку конвертується у зростання ВВП регіону на 0,17%.
5. Запропоновано механізм «випереджаючої адаптації», що включає повну діджиталізацію через хмарні сервіси та розвиток cashless economy. Це дозволяє банку функціонувати в умовах відсутності фізичних відділень та енергетичних блекаутів.
6. Рекомендовано Національному банку України розширити використання «регуляторних пісочниць» для тестування крипто-активів та біометричних протоколів, що дозволить гармонізувати вітчизняне регуляторне поле з вимогами ЄС (в рамках інтеграції до ENTSO-E та єдиного фінансового простору).
Описание: The modern world financial architecture is in a state of permanent transformation,
caused by the synergy of globalization and the fourth industrial revolution. The
emergence of FinTech technologies, blockchain, artificial intelligence and Big Data has
radically changed the landscape of the banking business. For Ukraine, the relevance of
the study is enhanced by extreme external shocks: the COVID-19 pandemic and full-scale
military aggression. In these conditions, financial innovations become not just a tool of
competition, but a strategic resource for survival, ensuring the stability, cybersecurity and
inclusiveness of the banking system.
The research is integrated into the scientific topics of Sumy National Agrarian
University, in particular into the project "Models of financial services created based on
NFT protocols" (2021-2025) and the Czech-Ukrainian initiative to strengthen the
potential of postgraduate students (2022).
The purpose of the research is to theoretically substantiate and develop
methodological tools for managing financial innovations to increase the sustainability and
economic efficiency of banking institutions in the context of globalization.
The scientific novelty of the dissertation lies in the formation of a holistic concept
of innovation management, which is adapted to the conditions of the digital economy and
military risks. The main results that constitute novelty:
1. The definition of "financial innovation in the banking sector" has been
improved. A comprehensive approach is proposed, where innovation is considered
simultaneously as a result (new product), a process (digital implementation) and a
management goal (capitalization growth). For the first time, a distinction is introduced
into a narrow meaning (functional-capital approach to the product) and a broad meaning
(strategic impact on the bank's intellectual capital).
2. A multi-criteria classification is developed based on the market behavior model
(ordinary or innovative) and functional content (IT, product, adaptive, functional
innovations).
3. In contrast to narrow financial models, a four-vector assessment model is
proposed:
o Economic: through the net cash flow per client (CF/C) indicator.
o Scientific and technical: based on expert rating assessment of novelty.
o Social: through the level of financial inclusion and staff satisfaction.
o Budgetary: effect for the state financial system.
4. The use of dynamic panel data (GMM modeling) allowed us to prove a
significant impact (on average 0.17%) of financial innovations on the growth rates of
regional GDP and gross capital formation in Ukraine.
5. The transition from reactive risk management to the concept of “anticipatory
adaptation” based on the triad: “client-centricity – innovation tolerance – organizational
agility” is substantiated.
In the first section “Theoretical and methodological principles of managerial
financial innovations in the banking sector”, the fundamental theoretical basis of the study
is formed. The author critically reviews the evolution of innovation theories, starting from
the concept of “creative destruction” by J. Schumpeter to modern approaches to the digital
economy.
It is substantiated that in the conditions of globalization, financial innovation is
turning into a complex multidimensional category. The need to distinguish between
narrow and broad approaches to its interpretation is proven:
• in the narrow sense, it is a technologically advanced product (for example, an
NFT protocol or a smart contract) offered to a client.
• in the broad sense, it is a strategic change in the bank's architecture itself, aimed
at increasing its intellectual capital and adaptability.
Special attention is paid to the development of methodological principles for
analyzing efficiency. The author proposes to move away from exclusively financial
metrics (NPV, IRR) in favor of an integrated assessment that includes scientific and
technical novelty, social impact (financial inclusion) and budgetary efficiency. A
theoretical model of the life cycle of banking innovation is formed, where each stage
(from idea to implementation) is accompanied by a specific set of management filters and
control points.
The second section, “Analysis of the state of innovative development in banking
institutions of Ukraine,” is devoted to a comprehensive diagnosis of the domestic banking
sector in extreme conditions (2014–2024). The analysis showed that despite military
aggression and the pandemic, the sector maintained operational stability due to “digital
immunity.”
Using the Herfindahl-Hirschman index (HHI), a classic Pareto distribution was
identified: 20% of banks control over 80% of assets. It is proven that the high
concentration of capital in state-owned banks and large foreign groups has become a
driver of technological breakthrough, since only they have the resources to scale solutions
based on AI and Big Data.
Application Harrington's function made it possible to establish that state-owned
banks (in particular, PrivatBank) have the highest level of readiness for digitalization
(0.73), which is explained by their role in state social payments and services ("Diya",
etc.).
Based on the Pearson criterion, it is proven that the use of social media (Facebook,
Instagram) and mobile applications not only informs the client, but also forms "innovation
loyalty" that maintains the client base even in periods of instability.
A direct correlation has been established: an increase in the level of
implementation of digital innovations by 10% leads to an increase in the bank's return on
assets (ROA) by an average of 0.7 (coefficient of determination).
The third section "Conceptual principles for ensuring the development of financial
innovations" contains the author's developments regarding the future development
strategy of the sector. The mechanism of proactive risk management occupies a central
place. The author proves that traditional “reactive” risk management (responding to a
problem after it appears) is ineffective in the digital age. A transition to the concept of
“organizational agility” (Agility) is proposed.
The introduction of multimodal biometrics (face, voice, behavioral patterns) is
justified as the only way to minimize cyber threats in remote banking.
Using the generalized method of moments (GMM), it is proven that business
innovations (development of venture projects and new credit agreements) have a 1.5 times
stronger impact on capital accumulation in the country than purely technological
“cosmetic” interface updates.
The model “Client Centricity – Innovation Tolerance – Organizational Agility” is
formed. It assumes that the bank must be ready for rapid testing and “safe failure” of
innovative projects without a threat to overall liquidity.
The dissertation solves an important scientific and applied problem of forming a
holistic system of financial innovation management. The main results of the study:
1. It is proved that financial innovation in modern conditions is not just a product,
but a “dynamic ability” of a bank to transform digital resources into financial stability.
The concept of a “digital bank ecosystem” is introduced as the highest form of
implementation of financial innovations.
2. An analysis of Ukrainian practice confirmed that digitalization became the main factor in maintaining depositors’ trust during the war period. Banks that had developed
mobile applications (Monobank, PrivatBank) demonstrated the lowest outflow of
deposits during systemic shocks.
3. A methodology for assessing the effectiveness of innovations through the
revenue per customer (CF/C) indicator has been developed and tested, which allows us
to assess not only the total profit, but also the depth of innovation penetration into the
consumer experience.
4. It is empirically proven that financial innovations provide a long-term positive
impact on macroeconomic dynamics. Each unit of the bank's innovative capital is
converted into a 0.17% increase in the region's GDP.
5. A mechanism for "anticipatory adaptation" is proposed, which includes full
digitalization through cloud services and the development of a cashless economy. This
allows the bank to operate in the absence of physical branches and power outages.
6. It is recommended that the National Bank of Ukraine expand the use of
"regulatory sandboxes" for testing crypto-assets and biometric protocols, which will
allow harmonizing the domestic regulatory field with EU requirements (as part of
integration into ENTSO-E and the single financial space).2026-01-01T00:00:00ZУдосконалення промислової технології виробництва свинини за рахунок інноваційних технологічних рішеньМойсей, Ігор СтепановичMoisei, Ihor Stepanovychhttps://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/155142026-04-06T08:44:59Z2026-01-01T00:00:00ZНазвание: Удосконалення промислової технології виробництва свинини за рахунок інноваційних технологічних рішень
Авторы: Мойсей, Ігор Степанович; Moisei, Ihor Stepanovych
Краткий осмотр (реферат): У дисертаційній роботі представлено комплексне дослідження удосконалення промислових технологій виробництва свинини шляхом упровадження інноваційних рішень, спрямованих на підвищення продуктивності, поліпшення відтворювальних показників свиноматок, збільшення інтенсивності росту та збереженості поросят, оптимізацію структури раціонів і підвищення економічної ефективності виробництва. Основними напрямами досліджень були ˗ використання підвищеного рівня клітковини у раціонах поросних і підсисних свиноматок; застосування внутрішньоматкового (постцервікального) осіменіння; упровадження кліматичних боксів у станках для опоросу; використання інноваційних залізовмісних препаратів; підгодівля поросят рідкими замінниками свинячого молока в підсисний період і на етапі дорощування.
Дослідження проводилися в умовах промислового свинокомплексу на контрольних і дослідних групах свиноматок та поросят, сформованих за принципом аналогів. Біометричний аналіз дозволив оцінити вплив інноваційних технологій на відтворювальні показники свиноматок, перебіг опоросу, багатоплідність, масу гнізда при народженні, збереженість поросят до відлучення та на дорощуванні, інтенсивність росту, конверсію корму, структуру витрат, собівартість і рентабельність виробництва.
Встановлено, що підвищення рівня клітковини у раціонах поросних і підсисних свиноматок на 1 % сприяє поліпшенню перебігу опоросу, зменшенню частки ускладнених опоросів на 18–25 %, підвищенню багатоплідності на 4,0–6,2 % та збільшенню сумарної маси гнізда порсят при народженні. При цьому жива маса одного поросяти залишалася стабільною, що свідчить про відсутність негативного впливу клітковинної добавки на внутрішньоутробний розвиток приплоду. Економічний ефект застосування добавки JELUVET® забезпечував додатковий прибуток у розмірі 622,07 грн на одну свиноматку за рахунок збільшення кількості та якості відлучених поросят.
Застосування внутрішньоматкового постцервікального осіменіння у ремонтних свинок підвищувало заплідненість на 3,5–5,8 %, а у основних свиноматок забезпечувало репродуктивні показники, не нижчі за традиційний метод, за одночасного скорочення часу, витраченого на осіменіння, на 25–30 %. Порядковий номер репродуктивного циклу достовірно впливав на загальну кількість поросят при народженні (1,50 %), багатоплідність (5,51 %), кількість мертвонароджених і відлучених поросят (14,47 %), тоді як метод осіменіння та його взаємодія з порядковим номером опоросу не мали вірогідного впливу на показники продуктивності.
Використання інноваційних кліматичних боксів у станках для опоросу забезпечувало стабільніший мікроклімат у критичних зонах перебування поросят і свиноматок. У перші два тижні життя поросят температура повітря та підігрівальних елементів у дослідних станках була більш стабільною, що сприяло підвищенню збереженості поросят на 7,69 %, збільшенню кількості поросят у гнізді при відлученні на 10,2 % і маси гнізда – на 10,9 %.
Застосування залізовмісного препарату Uniferon 200 забезпечувало ефективне попередження залізодефіцитної анемії у поросят, підвищуючи вміст гемоглобіну на 22–30 % до 28-ї доби життя та знижуючи падіж у підсисний період на 1,5–2,5 %. Порівняльний аналіз із препаратом Феровіт 200 засвідчив більш стабільне та поступове зростання рівня гемоглобіну за використання Uniferon 200, що зменшувало ранню смертність поросят унаслідок гіпотрофії та асфіксії.
Використання рідкого замінника молока Optikee Milk з 4-ї доби життя поросят підвищувало їх збереженість до відлучення на 7,5 %, чисельність у гнізді – на 7,0 %, інтенсивність росту – на 16,7 %, масу поросяти при відлученні – на 11,8 % та масу гнізда – на 19,6 %. Одночасно зменшувалася частка гнізд із проявами діареї на 15,1 %, витрати на утримання свиноматки – на 6,51 %, витрати на 1 кг приросту – на 3,99 %, що забезпечувало підвищення рентабельності вирощування одного поросяти на 2,05 %. Разом з тим зростали витрати на профілактику шлунково-кишкових захворювань, що зумовлювало підвищення операційної собівартості 1 кг живої маси при відлученні на 1,11 % порівняно з традиційною сухою підгодівлею.
На етапі дорощування використання рідкого замінника молока забезпечувало підвищення інтенсивності росту підсвинків на 27,4 %, збільшення їх живої маси при переведенні на відгодівлю на 21,1 %, поліпшення конверсії корму на 10,3 %, зниження вартості кормів на 1 кг приросту на 3,0 % і загальної собівартості приросту – на 3,1 %, що сприяло підвищенню дохідності та рентабельності вирощування.
Доведено, що ефективність дорощування залежить від поєднання стартової маси поросят і структури годівлі. Для кондиційних тварин доцільним є скорочення періоду використання замінників молока з раннім переходом на стартерні корми, тоді як для поросят із пониженою стартовою масою оптимальним є поступовий перехід із подовженим використанням престартерів.
Оптимізація структури раціонів на етапі відгодівлі, зокрема зменшення частки гроверних комбікормів на 6,0–9,5 % і збільшення використання фінішерних кормів на 8,4–12,1 %, сприяла зниженню загальної вартості кормів на 4,6 %, поліпшенню кормової ефективності та скороченню тривалості відгодівлі на 3,5–6,0 %.
Узагальнено встановлено, що застосування замінника свинячого молока забезпечує підвищення загального прибутку від реалізації відгодівельного молодняку на 12,5–17,9 % і рентабельності виробництва свинини на 6,0–9,5 %, що підтверджує економічну доцільність упровадження запропонованих технологічних рішень у практику промислового свинарства.
У дисертаційній роботі вперше в умовах промислових господарств України науково обґрунтовано комплексне застосування внутрішньоматкового осіменіння, оптимізованої годівлі свиноматок із підвищеним умістом клітковини, кліматичних боксів, інноваційних залізовмісних препаратів і рідкого замінника свинячого молока як єдиної технологічної системи підвищення продуктивності та економічної ефективності виробництва свинини.
Результати досліджень можуть бути використані у виробничій практиці свинарських підприємств різних форм власності, у навчальному процесі закладів вищої освіти та при розробленні галузевих рекомендацій.
Описание: This dissertation presents a comprehensive study on improving industrial pig
production technologies through the implementation of innovative solutions aimed at
increasing productivity, improving reproductive performance of sows, enhancing piglet
growth intensity and survival, optimizing diet structure, and improving the economic
efficiency of production. The main research areas included: the use of increased dietary fiber
levels in diets of pregnant and lactating sows; application of intrauterine (post-cervical)
artificial insemination; implementation of climate-controlled farrowing boxes; use of
innovative iron-containing preparations; and supplementation of piglets with liquid milk
replacers during the suckling and nursery periods.
The studies were conducted under commercial pig production conditions using
control and experimental groups of sows and piglets formed according to the principle of
analogues. Biometric analysis enabled the assessment of the effects of innovative
technologies on sow reproductive performance, farrowing process, litter size, birth litter
weight, piglet survival to weaning and during rearing, growth intensity, feed conversion,
cost structure, production cost, and profitability.
It was established that increasing dietary fiber levels in diets of pregnant and lactating
sows by 1% improved the farrowing process, reduced the proportion of complicated
farrowings by 18–25%, increased litter size by 4.0–6.2%, and increased total litter birth
weight. At the same time, individual piglet birth weight remained stable, indicating no
negative effect of fiber supplementation on prenatal development. The economic effect of
using the JELUVET® additive provided an additional profit of 622.07 UAH per sow due to
an increase in the number and quality of weaned piglets.
The use of intrauterine (post-cervical) insemination in gilts increased conception rates
by 3.5–5.8%, while in sows it ensured reproductive performance not lower than the traditional method, with a simultaneous reduction in insemination time by 25–30%. The
parity number significantly affected total number of piglets born (1.50%), litter size (5.51%),
and numbers of stillborn and weaned piglets (14.47%), whereas insemination method and
its interaction with parity had no statistically significant effect on performance indicators.
The use of innovative climate-controlled boxes in farrowing pens ensured a more
stable microclimate in critical zones occupied by piglets and sows. During the first two
weeks of life, air temperature and heating elements in experimental pens were more stable,
contributing to a 7.69% increase in piglet survival, a 10.2% increase in the number of piglets
per litter at weaning, and a 10.9% increase in litter weight.
Administration of the iron-containing preparation Uniferon 200 effectively prevented
iron-deficiency anemia in piglets, increasing hemoglobin levels by 22–30% by day 28 of
life and reducing pre-weaning mortality by 1.5–2.5%. A comparative analysis with Ferovit
200 showed a more stable and gradual increase in hemoglobin levels with Uniferon 200,
reducing early mortality due to hypotrophy and asphyxia.
The use of liquid milk replacer Optikee Milk from day 4 of life increased piglet
survival to weaning by 7.5%, resulting in a 7.0% higher number of piglets per litter at
weaning, a 16.7% increase in growth intensity, and consequently an 11.8% increase in
individual weaning weight and a 19.6% increase in litter weight. At the same time, this
feeding strategy reduced the proportion of litters with diarrhea by 15.1%, decreased sow
maintenance costs per weaned piglet by 6.51%, and reduced cost per 1 kg of gain by 3.99%,
resulting in a 2.05% increase in profitability per piglet. However, costs associated with
gastrointestinal disease prevention increased, leading to a 1.11% rise in operational cost per
kg of live weight at weaning compared to conventional dry feeding.
During the nursery period, the use of liquid milk replacer increased growth intensity
of pigs by 27.4%, improved live weight at transfer to fattening by 21.1%, improved feed
conversion by 10.3%, reduced feed cost per kg of gain by 3.0%, and reduced total cost of
gain by 3.1%, thereby increasing production profitability.
It was demonstrated that this feeding system during the rearing period reduced total
feed costs by 4.6%, improved feed efficiency, and shortened the fattening period by 3.5–
6.0%.
11
Overall, the use of milk replacer increased total profit from finishing pigs by 12.5–
17.9% and improved production profitability by 6.0–9.5 percentage points, confirming the
economic feasibility of implementing the proposed technological solutions in industrial pig
production.
This dissertation is the first in Ukraine under industrial farming conditions to
scientifically substantiate the integrated use of intrauterine insemination, optimized sow
nutrition with increased fiber content, climate-controlled farrowing boxes, innovative iron
preparations, and liquid milk replacers as a unified technological system for improving
productivity and economic efficiency of pig production.
The results of the study can be applied in commercial pig production enterprises of
different ownership forms, in higher education institutions, and in the development of
industry guidelines.2026-01-01T00:00:00ZКримінально-правова політика України у сфері протидії корупційним правопорушенням в умовах євроінтеграціїЗеленський, Олексій МиколайовичZelenskyi, O. M.https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/155042026-04-02T12:29:54Z2026-01-01T00:00:00ZНазвание: Кримінально-правова політика України у сфері протидії корупційним правопорушенням в умовах євроінтеграції
Авторы: Зеленський, Олексій Миколайович; Zelenskyi, O. M.
Краткий осмотр (реферат): Дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням кримінально-правової політики України, виконаним у парадигмі інституційного зміцнення антикорупційного механізму в умовах інтенсифікації євроінтеграційних процесів у державі. Дослідження спрямоване на доктринальне осмислення та нормативне визначення стратегічних векторів модернізації національного кримінального законодавства з урахуванням стандартів, норм та усталеної практики у сфері запобігання корупції, сформованих у правовому просторі Європейського Союзу. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрями оновлення кримінально-правового інструментарію держави та запропоновано концептуальні моделі підвищення інституційної спроможності України виявляти й кваліфікувати корупційні діяння.
Наукова новизна одержаних результатів виявляється в тому, що робота є першим в Україні цілісним доктринально-прикладним дослідженням, у межах якого через призму інституційної функції кримінального права розкрито зміст і трансформаційні тенденції національної кримінально-правової політики у сфері протидії корупційним кримінальним правопорушенням. Дослідження ґрунтується на системному узгодженні теоретичних підходів з аналізуванням нормативних критеріїв європейської інтеграції та інституційної здатності держави забезпечувати обґрунтованість кримінальної заборони, невідворотність відповідальності й сталість правозастосовного реагування. У роботі вперше обґрунтовано ключові напрями модернізації кримінального законодавства та інституційних механізмів його реалізації з огляду на економічні, політичні
й правові вимоги, що визначають інтеграційні параметри під час переходу держави до моделі нормативної відповідності в межах євроінтеграційного курсу України.
Особливу увагу приділено трансформації суспільних відносин, що в сучасних умовах зазнали якісного ускладнення внаслідок дії правового режиму воєнного стану в Україні. У роботі наголошено на структурній еволюції корупційної злочинності, що проявляється формуванням її новітніх, нетипових для попередніх періодів моделей, зокрема, у сферах гуманітарного забезпечення, публічного здоров’я, земельно-ресурсних відносин та державних закупівель. Змістовний фокус дослідження охоплює також питання гармонізації національного антикорупційного законодавства з відповідними компонентами права ЄС acquis communautaire, а також із Копенгагенськими критеріями як системою стійких нормативно-правових та інституційних вимог, що визначають юридичні параметри інтеграції держави до Європейського Союзу. Обґрунтовано, що зазначені стандарти мають імплементуватися з урахуванням нормативної сталості кримінально-правових засобів реагування, а не зводитися виключно до їх формального декларування в національному законодавстві. На підставі аналізування національної практики та європейських регуляторних підходів установлено, що процеси розбудови антикорупційної моделі в Україні мають перманентний та безперервний характер, проте результати їх практичної реалізації не відповідають суспільним очікуванням, оскільки реформи
та законодавчі ініціативи супроводжуються виникненням нових механізмів уникнення юридичних заборон.
Антикорупційна стратегія на 2021–2025 роки, затверджена Законом України «Про засади державної антикорупційної політики на 2021–2025 роки» від 20 червня 2022 року № 2322-IX, як і Антикорупційна стратегія на 2014–2017 роки, була якісним програмним документом із високим антикорупційним потенціалом. Її програмний зміст передбачав цілісну інтеграцію антикорупційних функцій у діяльність усіх органів влади як структурно узгоджену систему реагування. Водночас установлено, що на сьогодні не вдалося забезпечити нормативної стабільності та міжінституційної обов’язковості виконання приписів, достатнього рівня автономії антикорупційної юрисдикції від політичної доцільності. Такий розрив між регулятивним потенціалом стратегічних актів і фактичною результативністю їх реалізації обмежив можливість формування сталої практики антикорупційного переслідування й контролю, що визначається в дослідженні як один із базових бар’єрів ефективної європейської інтеграції України. Відповідно Антикорупційна стратегія на 2026–2030 роки має визначальний потенціал для виправлення цих прогалин, а кримінально-правова політика у сфері протидії корупції потребує подальшого вдосконалення
з орієнтацією на інституційну незалежність, доказову спроможність
та неупередженість реагування як структурні індикатори правової євроінтеграційної трансформації. У фокусі сучасних проблем залишаються також питання ефективності кримінального переслідування високопосадової корупції.
Доведено, що для держави ключовим пріоритетом повинна стати не лише караність корупційних діянь, а й формування правових та інституційних запобіжників, здатних протидіяти їх модифікації. Окремо наголошено на необхідності утвердження кримінально-превентивної культури неприйнятності корупційних практик, зокрема, подолання суспільної толерантності до неправомірної вигоди як соціально легітимованого способу здобуття переваг. У цьому сенсі кримінально-правова політика має доповнюватися механізмами, що забезпечують трансформацію правосвідомості, зміцнення інституційної довіри та викорінення корупційних складових у ключових сферах суспільних відносин.
Досліджено національні моделі антикорупційної політики держав-членів ЄС з метою виявлення їх концептуальних засад, кримінально-правових та інституційних особливостей. Обґрунтовано, що для переважної більшості країн ЄС характерний комплексний підхід до протидії корупції, який поєднує кримінально-правові, адміністративні й превентивні механізми та спрямований не лише на реагування на корупційні правопорушення, а й на мінімізацію корупційних ризиків на ранніх стадіях. З’ясовано, що у Французькій Республіці антикорупційна політика ґрунтується на положеннях Закону від 9 грудня 2016 року «Про прозорість, боротьбу з корупцією та модернізацію економічного життя» (Sapin II), яким інституціоналізовано обов’язок великих підприємств та організацій упроваджувати внутрішні системи запобігання корупції, зокрема, кодекси професійної поведінки, процедури оцінювання корупційних ризиків, внутрішні канали повідомлення про правопорушення й механізми внутрішнього контролю, а нагляд за їх ефективністю покладено на Французьку антикорупційну агенцію. Установлено, що італійська модель антикорупційної політики характеризується домінуванням адміністративно-превентивного складника, ключовим елементом якого є діяльність незалежної Національної антикорупційної влади (ANAC), уповноваженої на забезпечення прозорості публічного управління, контроль у сфері публічних закупівель та розроблення методик оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади. Водночас у Румунії провідне місце в системі протидії корупції посідає спеціалізований кримінально-правовий механізм у формі Національної антикорупційної дирекції (DNA), діяльність якої зосереджена на розслідуванні та кримінальному переслідуванні корупційних правопорушень, учинених високопосадовими особами, що забезпечує реалізацію принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Установлено, що важливою тенденцією розвитку антикорупційної політики ЄС є інституціоналізація мережевих і координаційних механізмів, зокрема, функціонування Мережі проти корупції ЄС, спрямованих на уніфікацію антикорупційних стандартів, обмін кращими практиками та вироблення узгоджених стратегій протидії корупційним проявам. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про доцільність адаптації Україною окремих елементів європейського досвіду, зокрема, щодо запровадження внутрішніх механізмів запобігання корупції в діяльності великих організацій, посилення ролі превентивних адміністративних органів, удосконалення спеціалізації кримінального переслідування корупційних правопорушень та розвитку сталих інституційних механізмів координації у сфері протидії корупції.
Обґрунтовано, що сучасний стан кримінально-правової протидії корупції в Україні відображає прогресивний, але інституційно дисфункціональний перехід від нормативного декларування до реальної імплементації європейського антикорупційного acquis. За даними Transparency International, Україна у 2024 році отримала 35 балів зі 100 можливих в Індексі сприйняття корупції (CPI) та посіла 105-те місце серед 180 держав. Зазначене свідчить про часткову результативність попередніх антикорупційних реформ та підтверджує збереження високого потенціалу для їх кримінально-правової й інституційної оптимізації.
Сучасна кримінально-правова протидія корупції в Україні перебуває на етапі переходу від формально-нормативного закріплення заборон до їх інституційно забезпеченої практичної реалізації, що є критично важливим у межах виконання критеріїв членства та інтеграції до правового простору ЄС. Установлено, що оцінювання стану реформування України у 2025 році, здійснене Європейською комісією в щорічному звітному документі Ukraine 2025 Report від 4 листопада 2025 року, засвідчує як наявність поступу в гармонізації законодавства та демократичній трансформації публічної влади, так і збереження істотних загроз у сфері протидії корупції. Звіт містить комплексне моніторингове оцінювання якості нормотворчої адаптації та ефективності впровадження європейських правових стандартів, фіксуючи нерівномірність їх реалізації та наявність диспропорцій між задекларованими цілями й фактичними результатами. Доведено, що антикорупційна сфера набула в Україні самостійного нормативно-інституційного значення, оскільки розглядається в межах ЄС acquis не лише як правова вимога, а й як індикатор дієвості державних механізмів.
Доктринальне вивчення стану кримінально-правової політики України у сфері протидії корупційним кримінальним правопорушенням свідчить, що,
незважаючи на наявність значного масиву наукових праць, присвячених корупції як соціально-правовому феномену, її факторам, а також проблемам криміналізації окремих корупційних діянь і динаміці реформування антикорупційного законодавства з моменту набуття незалежності України (з 1991 року та після кодифікації 2001 року), концептуальні засади формування саме кримінально-правової політики залишаються опрацьованими недостатньо системно. Це створює термінологічні, нормативні та інституційні труднощі для її розуміння. В умовах воєнного стану, запровадженого у 2022 році, корупційна злочинність зазнає трансформації та проявляється в новітніх, адаптивних і латентних формах, що не обмежуються класичним кримінально-правовим виміром, а набувають значення структурної загрози для інституційної спроможності держави. Частина досліджень демонструє надмірно широкий підхід до визначення кримінально-правової політики, фактично ототожнюючи її із загальною антикорупційною стратегією, що призводить до розмивання кримінально-правової специфіки як регулятивно-охоронного інструменту.
Доведено, що ефективність кримінально-правової антикорупційної моделі повинна оцінюватися не лише з позицій якості законодавчих приписів, а й з урахуванням інституційної дієвості, узгоджених доказових стандартів кваліфікації, координаційної стійкості органів правопорядку та подолання нормативного обходження юридичних заборон, яке на практиці реалізується за допомогою корупційних маніпуляцій та альтернативних форматів тіньового обігу вигоди всупереч установленим заборонам. З огляду на зазначене обґрунтовано наявний доктринальний розрив між теоретичним розумінням кримінально-правової політики та практичними механізмами її реалізації у сфері протидії корупції. Це зумовлює нагальну потребу її концептуального переосмислення як галузево автономного політико-правового інституту, здатного забезпечити захист публічного правопорядку та безпеки держави в умовах викликів воєнного часу й посилення євроінтеграційного курсу України.
Дослідження історично зумовленого процесу формування сучасної системи кримінально-правових заборон щодо корупційних діянь в Україні на основі історико-правового, формально-юридичного та порівняльно-правового методів обґрунтувало п’ятиетапну періодизацію розвитку криміналізації корупційних правопорушень: від прототипів відповідних норм у Литовських статутах до радянської моделі «посадових злочинів», трансформацій періоду незалежності (1991–2001 рр.), кодифікації 2001 р. та євроінтеграційного етапу 2014–2025 рр. Окремо охарактеризовано доктринальне та практичне значення заміни терміна «хабар» поняттям «неправомірна вигода», розширення переліку складів корупційних кримінальних правопорушень (ст. 364¹, 365², 366², 366³, 368–369², 368⁵, 369³ КК України), а також інституціоналізацію спеціалізованих органів (НАБУ, НАЗК, ВАКС). Зроблено висновок, що генеза криміналізації корупційних правопорушень в Україні відображає взаємодію історичних, соціально-економічних і політичних чинників та обумовлює потребу в збалансованій кримінально-правовій політиці, спрямованій на забезпечення верховенства права й нейтралізацію корупції як загрози національній безпеці та європейській інтеграції України.
Обґрунтовано авторське розуміння категорії «європейські стандарти боротьби з корупцією» як сукупності принципів, норм і вимог, закріплених у праві ЄС, конвенційних актах Ради Європи, документах GRECO, FATF, MONEYVAL та складових acquis communautaire, що визначають належний рівень прозорості, підзвітності й доброчесності публічної влади та є критерієм готовності України до повноправного членства в ЄС. На прикладі Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної та Цивільної конвенцій Ради Європи (ETS № 173, ETS № 174), Додаткового протоколу ETS № 191 та участі України в GRECO демонструється їх безпосередній вплив на еволюцію національної антикорупційної моделі. Доведено, що саме виконання міжнародно-правових зобов’язань зумовило кодифікацію частини корупційних кримінальних правопорушень у розділі XVII КК України, оновлення термінологічного апарату дефініцією «неправомірна вигода» із розширенням предмета кримінального правопорушення до нематеріальних преференцій, запровадження інституту відповідальності юридичних осіб за корупційні діяння (ст. 96³ КК України), інституціоналізацію спеціалізованих органів – НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС як структур, функціонально наближених до моделей держав-членів ЄС. Водночас, спираючись на показники Індексу сприйняття корупції та нові корупційні ризики в умовах воєнного стану, обґрунтовано висновок про наявність розриву між формальною імплементацією міжнародних стандартів та ефективністю їх реального застосування. Доведено, що acquis communautaire в антикорупційній площині для України є не лише джерелом зобов’язань, а й стратегічним інструментом структурної модернізації кримінально-правового механізму протидії корупційним правопорушенням.
У висновках дисертації сформульовано теоретично обґрунтовані та практично значущі пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової політики протидії корупції в Україні. Практичне значення здобутих результатів полягає в тому, що запропоновані в дисертації положення та висновки можуть бути використані в кількох вимірах. У науковій сфері – як теоретичне підґрунтя для подальших досліджень проблематики кримінально-правової політики у сфері протидії корупції; у правотворчості – для вдосконалення системи кримінально-правових норм, розроблення положень проєкту нового Кримінального кодексу України та підготовки відповідних законопроєктів; у правозастосуванні – у практичній діяльності адвокатів, правозахисників та інших суб’єктів правової діяльності; в освітньому процесі – під час викладання дисциплін кримінально-правового циклу, підготовлення навчально-методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників і коментарів до кримінального законодавства України. Положення дисертації можуть застосовуватися під час викладання курсів «Кримінальне право України», «Міжнародне кримінальне право», «Порівняльне кримінальне право та процес». Дисертація становить цілісне наукове дослідження, що інтегрує теоретичні напрацювання, результати аналізування законодавства й правозастосовної практики, а також авторські пропозиції щодо підвищення ефективності кримінально-правової політики України у сфері протидії корупції з урахуванням вимог європейської інтеграції та викликів воєнного часу.
Описание: The dissertation constitutes a comprehensive scholarly study of the criminal law
policy of Ukraine, conducted within the paradigm of institutional strengthening of the
anti-corruption mechanism in the context of the intensification of the State’s European
integration processes. The research is aimed at the doctrinal conceptualisation and normative determination of the strategic vectors for the modernisation of national
criminal legislation, considering the standards, norms, and established practices in the
field of corruption prevention developed within the legal order of the European Union.
The study substantiates the priority directions for updating the State’s criminal-law
toolkit and proposes conceptual models for enhancing Ukraine’s institutional capacity
to detect and legally qualify corrupt conduct.
The scientific novelty of the results obtained lies in the fact that this dissertation
is the first comprehensive doctrinal and applied study in Ukraine which, through the
prism of the institutional function of criminal law, reveals the content and
transformational trends of national criminal law policy in the field of combating
corruption-related criminal offences. The research is based on a systematic correlation
of theoretical approaches with an analysis of the normative criteria of European
integration and the State’s institutional capacity to ensure the legitimacy of criminal
prohibitions, the inevitability of criminal liability, and the consistency of law
enforcement responses. For the first time, the dissertation substantiates the key
directions for the modernisation of criminal legislation and the institutional
mechanisms for its implementation in view of the economic, political, and legal
requirements that define the integration parameters for the State’s transition to a model
of normative compliance within the framework of European integration course of
Ukraine.
Emphasis is placed on the transformation of social relations which, under
contemporary conditions, have undergone qualitative complication as a result of the
legal regime of martial law in Ukraine. The study highlights the structural evolution of
corruption-related crime, manifested in the emergence of novel models that were
atypical of previous periods, notably within the spheres of humanitarian assistance,
public health, land and natural resource relations, and public procurement. The
substantive focus of the research also encompasses issues of harmonisation of national
anti-corruption legislation with the relevant components of EU law, the acquis communautaire, as well as with the Copenhagen criteria understood as a system of
stable normative, legal, and institutional requirements defining the legal parameters of
a State’s integration into the European Union. It is substantiated that these standards
must be implemented with due regard to the normative sustainability of criminal-law
enforcement mechanisms, rather than being reduced to their purely formal declaration
in domestic legislation. On the basis of an analysis of national practice and European
regulatory approaches, the study establishes that the development of Ukraine’s anti
corruption model is of a permanent and continuous nature; however, the practical
outcomes of its implementation fail to meet societal expectations, as reforms and
legislative initiatives are accompanied by the emergence of new mechanisms for
circumventing legal prohibitions.
The Anti-Corruption Strategy for 2021–2025, approved by the Law of Ukraine
of 20 June 2022 No. 2322-IX, as well as the Anti-Corruption Strategy for 2014–2017,
constituted high-quality programmatic instruments with significant anti-corruption
potential. Their programmatic content envisaged the comprehensive integration of anti
corruption functions into the activities of all public authorities as a structurally coherent
system of response. At the same time, it has been established that, to date, it has not
been possible to ensure normative stability and inter-institutional binding force of the
prescribed measures, nor a sufficient level of autonomy of anti-corruption jurisdiction
from political expediency. This discrepancy between the regulatory potential of
strategic acts and the actual effectiveness of their implementation has limited the
formation of a sustainable practice of anti-corruption prosecution and oversight, which
the study identifies as one of the fundamental barriers to Ukraine’s effective European
integration. Accordingly, the Anti-Corruption Strategy for 2026–2030 possesses
decisive potential to remedy these shortcomings, while criminal law policy in the field
of combating corruption requires further refinement with a focus on institutional
independence, evidentiary capacity, and impartiality of response as structural indicators
of Ukraine’s legal European integration transformation. Issues relating to the
effectiveness of criminal prosecution of high-level corruption also remain at the
forefront of contemporary challenges.
It has been demonstrated that, for the State, a key priority should consist not only
in the punishability of corrupt conduct, but also in the establishment of legal and
institutional safeguards capable of counteracting its transformation and adaptation.
Emphasis is placed on the necessity of fostering a criminal-preventive culture of
intolerance towards corruption practices, including the overcoming of societal tolerance
for undue advantage as a socially legitimised means of obtaining benefits. In this regard,
criminal law policy should be complemented by mechanisms aimed at transforming
legal consciousness, strengthening institutional trust, and eradicating corrupt
components within key spheres of social relations.
The national models of anti-corruption policy in EU Member States have been
examined with a view to identifying their conceptual foundations, as well as their
criminal-law and institutional specificities. It is substantiated that many EU countries
adhere to a comprehensive approach to combating corruption, combining criminal-law,
administrative, and preventive mechanisms, and aimed not only at responding to
corruption-related offences but also at minimising corruption risks at early stages. It
has been established that, in the French Republic, anti-corruption policy is based on the
provisions of the Law of 9 December 2016 “on transparency, the fight against
corruption and the modernisation of economic life” (Sapin II), which institutionalised
the obligation of large enterprises and organisations to implement internal anti
corruption compliance systems, including codes of professional conduct, corruption
risk assessment procedures, internal whistleblowing channels, and internal control
mechanisms, with oversight of their effectiveness entrusted to the French Anti
Corruption Agency. It is further established that the Italian model of anti-corruption
policy is characterised by the predominance of an administrative-preventive
component, the key element of which is the activity of the independent National Anti
Corruption Authority (ANAC), mandated to ensure transparency in public
administration, exercise control in the field of public procurement, and develop
methodologies for assessing corruption risks in the activities of public authorities. At
the same time, in Romania, a leading role within the anti-corruption system is played
by a specialised criminal-law mechanism in the form of the National Anti-Corruption
Directorate (DNA), whose activities are focused on the investigation and criminal
prosecution of corruption offences committed by high-level officials, thereby ensuring
the implementation of the principle of the inevitability of criminal liability. It has been
established that an important trend in the development of EU anti-corruption policy is
the institutionalisation of network-based and coordination mechanisms, in particular
the functioning of the EU Anti-Corruption Network, aimed at the harmonisation of anti
corruption standards, the exchange of best practices, and the development of
coordinated strategies to counter corrupt practices. On the basis of the analysis
conducted, the conclusion is drawn as to the expediency of Ukraine adapting certain
elements of European experience, in particular with regard to the introduction of
internal anti-corruption prevention mechanisms in the activities of large organisations,
strengthening the role of preventive administrative bodies, improving the specialisation
of criminal prosecution of corruption-related offences, and developing sustainable
institutional coordination mechanisms in the field of combating corruption.
It is substantiated that the current state of criminal-law counteraction to
corruption in Ukraine reflects a progressive yet institutionally dysfunctional transition
from normative declaration to the actual implementation of the European anti
corruption acquis. According to Transparency International, in 2024 Ukraine scored 35
out of 100 points in the Corruption Perceptions Index (CPI) and ranked 105th among
180 countries. This indicates the partial effectiveness of previous anti-corruption
reforms and confirms the persistence of significant potential for their criminal-law and
institutional optimisation.
Contemporary criminal-law counteraction to corruption in Ukraine is at a stage
of transition from the formal-normative establishment of prohibitions to their institutionally secured practical enforcement, which is critically important in the
context of fulfilling the criteria for membership and integration into the EU legal order.
It has been established that the assessment of the state of Ukraine’s reform process in
2025, carried out by the European Commission in its annual report Ukraine 2025 Report
of 4 November 2025, demonstrates both progress in legislative harmonisation and the
democratic transformation of public authority, as well as the persistence of substantial
threats in the field of combating corruption. The report provides a comprehensive
monitoring assessment of the quality of normative adaptation and the effectiveness of
the implementation of European legal standards, recording uneven enforcement and the
existence of disparities between declared objectives and actual outcomes. It is
demonstrated that the anti-corruption sphere has acquired independent normative and
institutional significance in Ukraine, as within the EU acquis it is regarded not merely
as a legal requirement, but also as an indicator of the effectiveness of State governance
mechanisms.
A doctrinal examination of the state of criminal law policy of Ukraine in the field
of combating corruption-related criminal offences demonstrates that, notwithstanding
the existence of a substantial body of scholarly works devoted to corruption as a socio
legal phenomenon, its determinants, issues of criminalisation of specific corrupt
practices, and the dynamics of anti-corruption legislative reform since Ukraine’s
independence (from 1991 and following the 2001 codification), the conceptual
foundations of criminal law policy as such remain insufficiently systematised. This
results in terminological, normative, and institutional difficulties in its comprehension
and application. Under the conditions of martial law introduced in 2022, corruption
related criminality has undergone transformation and manifests itself in novel, adaptive,
and latent forms which are not confined to the classical criminal-law dimension but
rather acquire the character of a structural threat to the State’s institutional capacity. A
number of studies adopt an excessively broad approach to defining criminal law policy,
effectively equating it with the general anti-corruption strategy, which leads to a
dilution of the criminal-law specificity of this policy as a regulatory and protective
instrument.
It is demonstrated that the effectiveness of a criminal-law anti-corruption model
should be assessed not only in terms of the quality of legislative provisions, but also
with due regard to institutional effectiveness, harmonised evidentiary standards of legal
qualification, the coordination resilience of law enforcement bodies, and the
overcoming of normative circumvention of legal prohibitions, which in practice is
implemented through corrupt manipulations and alternative formats of shadow
circulation of benefits in defiance of established prohibitions. In this context, the
existence of a doctrinal gap between the theoretical understanding of criminal law
policy and the practical mechanisms of its implementation in the field of combating
corruption is substantiated. This necessitates its urgent conceptual rethinking as a
sectorally autonomous politico-legal institution capable of ensuring the protection of
public legal order and State security under the challenges of wartime conditions and the
intensification of Ukraine’s European integration trajectory.
The study of the historically conditioned process of formation of the modern
system of criminal-law prohibitions relating to corrupt conduct in Ukraine, based on
historical-legal, formal-legal, and comparative-law methods, has substantiated a five
stage periodisation of the development of the criminalisation of corruption-related
offences: from the prototypes of relevant norms in the Lithuanian Statutes, through the
Soviet model of “official crimes,” to the transformations of the period of independence
(1991–2001), the codification of 2001, and the European integration stage of 2014
2025. Particular attention is devoted to the doctrinal and practical significance of
replacing the term “bribe” with the concept of “undue advantage,” expanding the
catalogue of corruption-related criminal offences (Articles 364¹, 365², 366², 366³, 368
369², 368⁵, 369³ of the Criminal Code of Ukraine), as well as the institutionalisation of
specialised bodies (the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the National
Agency on Corruption Prevention, and the High Anti-Corruption Court). It is concluded
that the genesis of the criminalisation of corruption-related offences in Ukraine reflects
the interaction of historical, socio-economic, and political factors and necessitates a
balanced criminal law policy aimed at ensuring the rule of law and neutralising
corruption as a threat to national security and Ukraine’s European integration.
The author substantiates an original understanding of the category of “European
standards for combating corruption” as a set of principles, norms, and requirements
enshrined in EU law, Council of Europe conventions, documents of GRECO, FATF,
and MONEYVAL, and the components of the acquis communautaire, which determine
an adequate level of transparency, accountability, and integrity of public authority and
serve as a criterion of Ukraine’s readiness for full membership in the European Union.
By reference to the United Nations Convention against Corruption, the Criminal and
Civil Law Conventions on Corruption of the Council of Europe (ETS No. 173, ETS
No. 174), the Additional Protocol (ETS No. 191), and Ukraine’s participation in
GRECO, their direct influence on the evolution of the national anti-corruption model is
demonstrated. It is proven that compliance with international legal obligations has led
to the codification of a number of corruption-related criminal offences in Chapter XVII
of the Criminal Code of Ukraine, the modernisation of the terminological framework
through the introduction of the concept of “undue advantage” with the expansion of the
subject matter of criminal offences to include non-material benefits, the introduction of
the institution of criminal liability of legal persons for corruption-related acts (Article
96³ of the Criminal Code of Ukraine), and the institutionalisation of specialised bodies – NACP, NABU, SAPO, and the HACC – as structures functionally approximating the
models of EU Member States. At the same time, based on Corruption Perceptions Index
indicators and emerging corruption risks under martial law, the conclusion is
substantiated that a gap persists between the formal implementation of international
standards and the effectiveness of their actual enforcement. It is demonstrated that, in
the anti-corruption dimension, the acquis communautaire for Ukraine constitutes not
only a source of obligations, but also a strategic instrument for the structural modernisation of the criminal-law mechanism for combating corruption-related
offences.
The conclusions of the dissertation formulate theoretically grounded and
practically significant proposals aimed at improving Ukraine’s criminal law policy in
the field of combating corruption. The practical significance of the results obtained lies
in the fact that the provisions and conclusions advanced in the dissertation may be
utilised across several dimensions: in the academic sphere – as a theoretical foundation
for further research into issues of criminal law policy in the field of anti-corruption; in
law-making – for improving the system of criminal-law norms, developing provisions
of a draft new Criminal Code of Ukraine, and preparing relevant legislative proposals;
in law enforcement – in the practical activities of lawyers, human rights defenders, and
other legal practitioners; and in the educational process – when teaching criminal-law
disciplines, preparing teaching and methodological materials, textbooks, manuals, and
commentaries on Ukraine’s criminal legislation. The dissertation’s findings may be
applied in the teaching of courses such as «Criminal Law of Ukraine», «International
Criminal Law», and «Comparative Criminal Law and Procedure». The dissertation
constitutes an integrated scholarly study that combines theoretical developments, the
results of legislative and law-enforcement analysis, and the author’s proposals aimed at
enhancing the effectiveness of Ukraine’s criminal law policy in combating corruption,
considering the requirements of European integration and the challenges of wartime
conditions.2026-01-01T00:00:00ZМodern methods of determining stress and its impact on soybean productivity in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of UkraineLi, RuijieЛі, Жуйцзеhttps://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/154982026-04-02T06:02:36Z2025-01-01T00:00:00ZНазвание: Мodern methods of determining stress and its impact on soybean productivity in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine
Авторы: Li, Ruijie; Лі, Жуйцзе
Краткий осмотр (реферат): Rationale for choosing the research topic. Soybean (Glycine max L.) is the most important global oil crop and high-protein grain-feeding crop. The soybean industry has three attributes of economy, politics and society at the same time, and is of great importance to the national food security, economic growth and social stability, as well as strategic significance. Soybean is a leguminous plant native to East Asia and China, and widely cultivated across the globe.
The outcomes of the research conducted by the international scientific community on the effects of different stresses on plant physiological processes and productivity have been summarized. The analysis and summary of modern Glycine max L. cultivation technology, especially the use of nutritional systems and plant growth regulators (PGR) have been made. With the impact of climate change and environmental factors, the use of plant growth regulators (PGRs) has proven to be an important reserve for stabilizing crop development and improving crop yields, especially in Glycine max L.
With modern changes in climatic conditions and intensification of agricultural production, the impact of stress conditions on plant growth and development has increased dramatically. Therefore, there is an obvious need to develop modern methods for determining stress factors using the global developments. Studying the nature of stresses and developing the ways of their reduction will ensure the realization of the biological potential of agricultural crops.
To increase the stability of soybean yields, it is essential to use in its entirety modern technology, such as varietal selection taking into account the agroclimatic characteristics of the region and the use of growth regulators with anti-stress action. These physiologically active compounds contribute to more effective mobilization and utilization of mobile forms of mineral elements, increasing the overall resistance of plants to biotic and abiotic stresses, which makes research in this area relevant.
It should be noted that the study of the mechanism of influence of salinity and growth regulators in a controlled environment on biochemical processes and morphological indicators has not been carried out, which makes this research to be of current concern. Therefore, the selected topic is important and of great current interest, since it has a comprehensive laboratory-field approach and has not been studied in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe.
Connection of the work with scientific programs, plans, topics. The research was carried out according to the objectives outlined in the thematic plans and within the state scientific topics of Sumy National Agrarian University -“Features of the Formation of the Productivity of Leguminous Crops in the Conditions of the Forest-Steppe and Steppe of Ukraine”, (No. 0117U006536, 2017–2022) and “Development of Modern Methods for Identifying Stress in Agricultural Crops and Ways of Its Reduction” (No. 0121U113642, 2021-2025).
Goal of the research is to determine stress and its impact on the growth and development of soybean, both in a controlled environment and in the field conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine. In the climatic chamber, the basis is the determination of the dynamics of the content of basic compounds as indicators of stress conditions and the stabilizing effect of growth regulators. In the field conditions, this is the analysis of morphological parameters to determine the influence of growth regulators on the reduction of stress factors and the realization of the biological potential of modern soybean varieties.
To solve the goal, the following objectives were set: - To reveal the physiological reaction of Glycine max L. and the influence of growth regulators on the germination process under artificially created salt stress (in a controlled environment, PRC).
- To determine the varietal features of the formation of morphological parameters of Glycine max L. under the use of growth regulators with anti-stress effect;
- To establish the influence of growth regulators with anti-stress effect on the productivity and yield of soybean varieties; - To determine the quality indicators and biochemical analysis of soybean grain depending on the variety and growth regulators with anti-stress effect.
- To calculate the economic and energy efficiency of the use of growth regulators for growing soybeans in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine.
Object of the research is to evaluate the adaptability of soybean seedlings to salt stress under artificial conditions and the effects of growth regulators. The response of soybeans depends on variety characteristics, growth regulators, and weather conditions.
Subject of the research is Glycine max L., determining stress, types of plant growth regulators, artificial conditions, abiotic stress (salinity), weather conditions, yield composition, and cultivation techniques, as well as the economic and energy efficiency of planting soybean growth regulators in the Left-Bank Forest Steppe of Ukraine and an artificial climatic chamber at the Henan Institute of Science and Technology, Xinxiang, China.
Scientific novelty of the outcomes obtained. For the first time, the enzymatic activity and the mechanism of morphological adaptation of Glycine max L. seedlings under the artificially created salinity conditions (0, 50, 75, and 100 mM NaCl) have been investigated. The comprehensive research has been firstly conducted to study the influence of regulators on the growth and development of Glycine max. under the climatic chamber and field conditions. The varietal (Amadea, Aurelina, Bettina, Mentor, Navigator) features of soybean productivity formation when using growth regulators in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine have been identified. The technology of soybean cultivation for the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine has been optimized. The issue of the influence of weather and stress conditions on the characteristics of growth, development and productivity depending on the variety and the use of growth regulators for foliar application has been further developed. The economic and energy efficiency of growing soybean varieties using growth regulators has been substantiated.
Practical significance of the outcomes obtained. The main components of the research were verified in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine, in particular, on the lands of the following farms: SLK-11 (Sumy Region) and Rodina (Poltava Region) on an area of 42 hectares. The soybean growing technology, which has ensured grain yields of 2.89 and 2.91 t/ha, respectively, is recommended for production. Its effectiveness has been confirmed as follows: conditional net profit – 24. 928 and 25. 534 UAH/ha; production profitability – 140.2 and 146.7%, respectively.
Research methods. In the process of conducting the research, a complex of general scientific and special methods was used. In artificial environmental chamber, leaves were treated with 100mg/L concentration of glycine betaine (GB) and Amino VG ANTISRESS at a concentration of 250 ml/h, once daily, twice. Samples were taken when the seedlings grew three leaves and one needle, with three-time repetition for each group. CK is the control group, Amino VG ANTISRESS and glycine betaine (GB) are the experimental groups. The physiological indicators in artificial climate chamber include chlorophyll content, enzyme activity (SOD, CAT, APX), malondialdehyde, and relative conductivity.
The visual method was used to conduct phenological observations of the main phases of growth and development of soybean plants. The measuring and weighing method was used to determine biometric indicators, in particular plant height, leaf surface area, number and mass of beans, mass of seeds from one plant (individual productivity), as well as soybean yield.
The chemical methods were used to determine the chlorophyll content and seed quality indicators, in particular protein and fat content. The mathematical and statistical method involved conducting a variance analysis to assess the reliability of the results obtained. The calculation and comparative method was used to determine the economic and energy efficiency of the use of mineral fertilizers and foliar feeding in soybean crops.
Scientific outcomes. The thesis provides for a theoretical generalization and resolution of the scientific task concerning the study of modern methods for determining stress and its impact on the growth and development of soybean plants, both in controlled environments and under the field conditions of the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine. The study is based on examining the variety-specific characteristics of soybean productivity formation when applying various growth regulators with anti-stress effects. The results obtained from the research conducted between 2021 and 2023 enable to make the following conclusions.
The research outcomes and their novelty consist in a comprehensive study of the influence of stress factors on the growth and development of Glycine max. The vegetative (in the climatic chamber) studies were conducted at the Henan Institute of Science and Technology (PRC) and field studies were conducted at the educational and scientific complex of Sumy National Agrarian University (Ukraine). The stress conditions (increased salinity) were modeled, and the effect of growth regulators with anti-stress action was studied. The dynamics of the content of basic compounds as indicators of stress conditions was determined. The influence of growth regulators on the reduction of stress factors and the realization of the biological potential of modern soybean varieties was revealed. It has been established that the north-eastern Forest-Steppe zone of Ukraine is favorable for growing soybeans. According to the analysis of weather conditions, the years studied were excellent in terms of meteorological parameters, which made it possible to detect the realization of the biological potential of soybeans. The driest conditions were in 2023, as evidenced by GTK = 1.19. The normal humidity was 2021 (GTC=1.23). The year 2022 was humid, confirming the calculated GTC=1.44.
The research was conducted in an artificial climatic chamber at the Henan Institute of Science and Technology, Xinxiang, China. The Amino VG-Antistress regulator was evaluated for its ability to improve the salt tolerance of the Zheng 196 soybean variety at the seedling stage. The regulator enhanced the antioxidant capacity of Zheng 196 soybean seedlings and mitigated the effects of salt stress. The effect was most pronounced at a salt concentration of 100 mmol/L, confirming the regulator’s ability to improve soybean salt resistance. According to the climatic chamber research under the salt concentrations of 50 mmol/L, 75 mmol/L, and 100 mmol/L, the activities of superoxide dismutase, ascorbate peroxidase, and catalase all increased. At a salt concentration of 100 mmol/L, superoxide dismutase activity increased by 5.78%, though this increase was not effect of a growth regulator significant. In contrast, ascorbate peroxidase and catalase activities showed significant increases of 30% and 35.96%, respectively, at the same salt concentration, while malondialdehyde content notably decreased by 33%. This demonstrated that under high salt concentrations, the regulator significantly enhanced the antioxidant capacity of soybean seedlings and reduced membrane oxidation. The main compounds (enzymes) that are the indicators of resistance of plant organisms to increased salinity were studied. The key findings demonstrated the effectiveness of the regulator and highlighted its potential for increasing resistance. Along with this, the results are relevant for scientists seeking to develop substances with similar compositions to create newer, more effective growth regulators with anti-stress properties. The results offer additional evidence supporting the physiological role of melatonin and provide a theoretical foundation for its application in enhancing salt tolerance in agricultural practices. These findings are crucial for advancing the development of new growth regulators and provide scientific evidence supporting their feasibility in addressing the growing challenge of soil salinity.
The field research results revealed that the main plant morphology and productivity parameters (height, leaf area) varied significantly depending on weather conditions, variety characteristics, and growth regulator application. The Bettina variety achieved the greatest height (71.4 cm), while the Aurelina variety exhibited the highest chlorophyll content (2.46 mg/g fresh weight) and leaf area (36.3 m²/ha). Application of the Antistress preparation yielded the highest values for all morphological parameters.
Another important indicator of crop structure is the mass and quantity of seeds from one plant. The highest productivity indicators were achieved in 2023: seed count (32.1 pieces); individual productivity (6.26 g). Among the varieties, Navigator produced the highest seed count (32.0 pieces), while Aurelia yielded the highest seed mass (5.63 g). The application of the growth regulator Sugar Mover resulted in the highest seed count (31.6 pieces), while Antistress achieved the highest individual plant productivity.
The average highest yield indicator under the conditions of 2023 was 3.23 t/ha. The leader was the variety Aurelina (2.90 t/ha). The highest yield (2.91 t/ha) was achieved at the level of applying the Antistress preparation. The conditions of 2023 were the most favorable for forming a 1000-grain weight of 194.8 g. The variety Bettina formed the largest 1000-grain weight at 189.3 g. The application of growth regulators, including Amino VG Antistress, significantly increased this indicator (185.2 g).
It was established that both the genetic potential of the variety and agronomic techniques influence the chemical composition of soybean grain. The highest protein content (42.0%) was recorded in the Aureliana variety with the application of Sugar Mover, while the highest fat content (19.5%) was observed in the Mentor variety under control conditions, indicating an inverse relationship between protein and fat content under the influence of growth regulators.
Biochemical analysis results showed the highest levels of both essential and non-essential amino acids in the Mentor variety with the use of Sugar Mover, demonstrating the high effectiveness of this combination for enhancing the biological value of the grain.
The economic calculations revealed that the highest profitability level of 161% was achieved by cultivating the Aurelia soybean variety under control conditions. The maximum conditional net profit per unit area (27,228 UAH/ha) was obtained by growing the Aurelia soybean variety and applying the stress-protective growth regulator Antistress. The highest average energy efficiency coefficients were achieved by cultivating the Aurelia soybean variety and applying the stress-protective growth regulator Antistress (Кее 3.33).
Описание: Обґрунтування вибору теми дослідження. Соя (Glycine max L.) – бобова рослина, що походить зі Східної Азії, Китаю та широко культивується в усьому світі. Вона є найважливішою олійною культурою та високобілковою зерновою кормовою культурою. Виробництво сої має багатовекторний характер, зокрема для продовольчої безпеки країни, економічного зростання, соціальної стабільності та стратегічного значення.
За сучасних змін кліматичних умов та інтенсифікації сільськогосподарського виробництва вплив стресових умов на ріст і розвиток рослин різко посилився. Тож актуальною є потреба в розробленні сучасних методів визначення стресових факторів із використанням експрес-діагностики та світових розробок. Вивчення природи стресів та визначення шляхів їх зниження забезпечить реалізацію біологічного потенціалу сільськогосподарських культур.
Для підвищення стабільності врожаїв сої необхідне комплексне використання сучасних технологій, зокрема сортового підбору з урахуванням агрокліматичних особливостей регіону та застосування регуляторів росту з антистресовою дією. Ці фізіологічно активні сполуки сприяють ефективнішій мобілізації та утилізації рухомих форм мінеральних елементів, підвищуючи загальну стійкість рослин до біотичних і абіотичних стресів, що робить актуальними дослідження в цьому напрямі. Зауважимо, що механізм впливу засоленості та регуляторів росту в умовах контрольованого середовища на біохімічні процеси та морфологічні індикатори не вивчався. Отже, вибрана тематика є важливою й актуальною, оскільки має комплексний лабораторно-польовий підхід і в умовах Лівобережного Лісостепу не досліджувалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Науково-дослідна робота виконана за завданнями тематичних планів та в межах державних наукових тем Сумського національного аграрного університету – «Особливості формування продуктивності зернобобових культур в умовах Лісостепу та Степу України» (№ 0117U006536, 2017–2022 рр.) та «Розробити сучасні способи ідентифікації стресу сільськогосподарських культур та шляхи його зниження» (№ 0121U113642,
2021–2025 рр.)
Мета досліджень полягає у визначенні стресу та його впливу на ріст та розвиток рослин сої як у контрольованому середовищі, так і в польових умовах Лівобережного Лісостепу України. В основу досліджень у кліматичній камері покладено визначення динаміки вмісту основних сполук як індикаторів на стресові умови та стабілізаційної дії регуляторів росту. У польових умовах це аналіз морфологічних та структурних параметрів рослин для визначення впливу регуляторів росту на зниження стресових факторів та реалізацію біологічного потенціалу сучасних сортів сої. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: – виявити фізіологічну реакцію Glycine max L. та вплив регуляторів росту на процес проростання за умови штучно створеного сольового стресу (у кліматичній камері Хенанського інституту науки і технологій, Сіньсян, Китай); – визначити сортові особливості формування морфологічних параметрів Glycine max L. за застосування регуляторів росту з антистресовою дією в умовах Лівобережного Лісостепу України; – установити вплив регуляторів росту з антистресовою дією на продуктивність та врожайність сортів сої в умовах Лівобережного Лісостепу України; – визначити показники якості та біохімічний аналіз зерна сої залежно від сорту та регуляторів росту з антистресовою дією в умовах Лівобережного Лісостепу України; – розрахувати економічну та енергетичну ефективність застосування регуляторів росту за вирощування сої в умовах Лівобережного Лісостепу України.
Об’єктом дослідження є оцінка адаптивності проростків Glycine max L. до сольового стресу в штучних умовах та впливу регуляторів росту. Реакція сої залежно від сортових особливостей, погодних умов та застосування регуляторів росту.
Предметом дослідження є Glycine max L., сорти, визначення стресу, регулятори росту рослин, абіотичний стрес (засолення), контрольоване середовище в кліматичній камері Хенанського інституту науки і технологій, Сіньсян, Китай, погодні умови, структура врожаю, економічна та енергетична ефективність застосування регуляторів росту за вирощування сої в умовах Лівобережного Лісостепу України.
Наукова новизна отриманих результатів. Уперше досліджено ферментативну активність та механізм морфологічної адаптації проростків Glycine max L. за штучно створених умов засоленості (0, 50, 75, and 100 mM NaCl). Уперше проведено комплексні дослідження щодо вивчення впливу регуляторів росту на ріст та розвиток Glycine max L. в умовах кліматичної камери та в польових умовах. Виявлено сортові (Амадеа, Ауреліна, Беттіна, Ментор, Навігатор) особливості формування продуктивності сої за використання регуляторів росту в умовах Лісостепу України. Оптимізовано технологію вирощування сої для умов Лісостепу України. Набули подальшого розвитку питання впливу погодних та стресових умов на особливості росту, розвитку та продуктивність сої залежно від сорту та позакореневого застосування регуляторів росту. Обґрунтовано економічну та енергетичну ефективність вирощування сортів сої за застосування регуляторів росту.
Практичне значення отриманих результатів. Основні компоненти досліджень перевірено в умовах Лівобережного Лісостепу України, зокрема на землях господарств СЛК-11 (Сумська обл.) та «Родина» (Полтавська обл.) на площі 42 га.
Виробництву рекомендовано технологію вирощування сої, яка забезпечила врожайність зерна 2,89 та 2,91 т/га відповідно. Підтверджено її ефективність, а саме: умовно чистий прибуток – 24 928 та 25 534 грн/га; рентабельність виробництва – 140,2 та 146,7 % відповідно.
Методи дослідження. У процесі виконання досліджень було використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. У штучній кліматичній камері листя Glycine max L. обробляли гліцин бетаїном (GB) концентрацією 100 мг/л та Amino VG ANTISRESS концентрацією 250 мл/год (дворазово). Зразки відбирали, коли в розсади виросли три листки, із триразовим повторенням для кожної групи. CK – контрольна група, Amino VG ANTISRESS та гліцин бетаїн (GB) – експериментальні групи. Фізіологічними показниками в штучній кліматичній камері були вміст хлорофілу, активність ферментів (SOD, CAT, APX), малоновий діальдегід та відносна провідність.
Візуальний метод застосовували для проведення фенологічних спостережень за проходженням основних фаз росту й розвитку рослин сої. Вимірювально-ваговий метод використовували для визначення біометричних показників, зокрема висоти рослин, площі листкової поверхні, кількості та маси бобів, маси насіння з однієї рослини (індивідуальної продуктивності), а також урожайності сої.
Хімічні методи застосовували для визначення вмісту хлорофілу (Ulab 502) та показників якості насіння, зокрема вмісту білка й жиру (SupNir 2700). Математично-статистичний метод передбачав проведення дисперсійного аналізу для оцінювання достовірності отриманих результатів (Statistica 9.0). Розрахунково-порівняльний метод використовували для визначення економічної та енергетичної ефективності застосування регуляторів росту в посівах сої.
Результати. Узагальнено результати досліджень міжнародної наукової спільноти щодо впливу різних стресів на фізіологічні процеси та продуктивність рослин. Здійснено аналіз та узагальнення сучасних технологій вирощування Glycine max., зокрема використання систем живлення та регуляторів росту рослин. Із урахуванням змін клімату та факторів навколишнього середовища використання регуляторів росту рослин виявилося важливим резервом для стабілізації розвитку сільськогосподарських культур та підвищення врожайності, зокрема Glycine max L.
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання щодо вивчення сучасних методів визначення стресу та його впливу на ріст та розвиток рослин сої як у контрольованому середовищі, так і в польових умовах Лівобережного Лісостепу України. В основу покладено вивчення сортових особливостей формування продуктивності рослин сої за застосування різних регуляторів росту з антистресовою дією.
Отримані результати 2021–2023 років досліджень дозволяють зробити такі висновки.
Виходячи з суми активних температур та кількості опадів, нами було розраховано ГТК для періодів вегетації сої (травень–вересень 2021–2023 рр.). Так, найбільш посушливі умови були в 2023 році, про що свідчить ГТК = 1,19. Нормальним за зволоженням був 2021 рік (ГТК = 1,23), тоді як 2022 рік був вологим, що підтверджує розрахований ГТК = 1,44. Отже, були створені реальні умови для виявлення реалізації біологічного потенціалу рослин сої та формування врожаю та його якості за відмінних метеорологічних параметрів. Новизна досліджень полягає в комплексному вивченні впливу стресових факторів на ріст та розвиток Glycine max L. Уперше проведено вегетаційні дослідження в кліматичній камері Хенанського інституту науки та технологій (м. Сіньсян, Китай) та польові дослідження в навчально-науковому комплексі Сумського НАУ (м. Суми, Україна). Змодельовано стресові умови (підвищена засоленість 0, 50, 75, 100 ммоль/л NaCl) та вивчено вплив регуляторів росту з антистресовою дією. Визначено динаміку вмісту основних сполук як індикаторів на стресові умови. Виявлено вплив регуляторів росту на зниження стресових факторів та реалізацію біологічного потенціалу сучасних сортів сої. Виявлено, що в контрольованих умовах (кліматична камера) регулятор росту Amino VG-Antistress сприяв підвищенню стійкості до сольового стресу Glycine max L. сорту Zheng 196 на стадії сходів. Регулятор росту посилював антиоксидантну здатність молодих проростків сої та по слаблював наслідки сольового стресу. Ефект був найбільш вираженим за концентрації солі 100 ммоль/л, що підтверджує здатність регулятора покращувати солестійкість сої.
За концентрацій солі 50 ммоль/л, 75 ммоль/л та 100 ммоль/л активність супероксиддисмутази, аскорбатпероксидази та каталази збільшилася. За концентрації солі 100 ммоль/л активність супероксиддисмутази збільшилася на 5,78 %, хоча це збільшення не було істотним порівняно з варіантом, де використовували регулятори росту. На противагу цьому, активність аскорбатпероксидази та каталази показала значне збільшення на 30 % та 35,96 % відповідно за тієї самої концентрації солі, тоді як вміст малонового діальдегіду помітно знизився на 33 %. Це продемонструвало, що за високих концентрацій солі регулятор значно посилює антиоксидантну здатність проростків Glycine max L. та зменшує окиснення мембран.
Нами було досліджено основні сполуки (ферменти), які є індикаторами стійкості рослинних організмів до підвищеної засоленості. Ключові результати продемонстрували ефективність регулятора росту Amino VG-Antistress та підтвердили його потенціал для підвищення стійкості Glycine max L. Водночас результати є актуальними для вчених, які прагнуть розробити речовини з подібним складом для створення нових, ефективніших регуляторів росту з антистресовими властивостями. Результати пропонують додаткові докази, що підтверджують фізіологічну роль мелатоніну та забезпечують теоретичну основу для його застосування в підвищенні солестійкості в сільськогосподарській практиці. Ці результати мають ключове значення для розроблення нових регуляторів росту та підтверджують їх доцільність у вирішенні актуальної проблеми засоленості ґрунту.
За результатами польових досліджень виявлено, що основні параметри габітусу та продуктивності Glycine max L. (висота, площа листкової поверхні) значно варіювали залежно від погодних умов, сортових особливостей та застосування регуляторів росту. Найбільшу висоту (71,4 см) сформував сорт Беттіна, а найвищий вміст хлорофілів (2,46 мг/г сирої маси) та найбільшу площу листкової поверхні (36,3 тис. м²/га) – сорт Ауреліна. Застосування препарату Antistress забезпечило найвищі показники всіх морфологічних параметрів.
Найвищі показники продуктивності були сформовані в 2023 році: кількість насіння (32,1 шт.); індивідуальна продуктивність (6,26 г). Серед сортів найбільшу кількість насіння (32,0 шт.) сформував сорт Навігатор, тоді як найбільшу масу насіння (5,63 г) – сорт Ауреліна. Застосування регулятора росту Sugar Mover забезпечило найбільший показник кількості насіння (31,6 шт.), а Antistress – найвищу індивідуальну продуктивність рослин (5,65 г).
У середньому найвищий показник урожайності Glycine max L. за умов 2023 року – 3,23 т/га. Лідер – сорт Ауреліна (2,90 т/га). Максимальну врожайність (2,91 т/га) отримали за застосування препарату Antistress. Умови 2023 року були найсприятливішими для формування маси 1 000 насінин – 194,8 г. Найбільшу масу 1 000 насінин сформував сорт Беттіна – 189,3 г.
Застосування регуляторів росту, зокрема Amino VG Antistress, сприяло значному збільшенню цього показника (185,2 г).
За результатами біохімічного аналізу на інфрачервоному аналізаторі SupNir 2700 визначено, що на хімічний склад зерна сої впливають як генетичний потенціал сорту, так і агротехнічні прийоми. Найвищий вміст білка (42,0 %) було зафіксовано в сорту Ауреліна за застосування препарату Sugar Mover, а найвищий вміст жиру (19,5 %) – у сорту Ментор на контрольному варіанті, що свідчить про зворотну залежність між вмістом білка та жиру під впливом регуляторів росту. За результатами біохімічного аналізу найбільші показники вмісту як незамінних, так і замінних амінокислот були зафіксовані в сорту Ментор за використання препарату Sugar Mover, що свідчить про високу ефективність цієї комбінації для підвищення біологічної цінності зерна.
За результатами економічних розрахунків виявлено, що максимальний рівень рентабельності 161 % було отримано за вирощування сорту сої Ауреліна на контролі. Максимальну масу умовно чистого прибутку з одиниці площі (27 228 грн/га) було отримано за вирощування сої сорту Ауреліна та застосування регулятора росту з антистресовою дією Antistress. Максимальні середні значення коефіцієнтів енергоефективності було отримано за вирощування сої сорту Ауреліна та застосування регулятора росту з антистресовою дією Antistress (Кее 3,33).
Отже, за результатами досліджень в умовах контрольованого середовища доведено фізіологічну роль мелатоніну та ефективність його застосування в підвищенні солестійкості в сільськогосподарській практиці. Ці результати мають практичне значення для розроблення нових регуляторів росту та підтверджують їх ефективність у вирішенні актуальної проблеми засоленості ґрунту. Доцільно дослідити довгостроковий вплив регуляторів росту на ріст та врожайність сої за різних умов навколишнього середовища та вивчити його потенційну взаємодію з іншими стресовими факторами для розроблення комплексних підходів до підвищення стійкості культури.
Для отримання максимального врожаю сої з високими показниками якості зерна, найвищої економічної та біоенергетичної ефективності в умовах Лівобережного Лісостепу України технологія вирощування повинна передбачати використання сорту Ауреліна за позакореневого підживлення в BВСН60–69 регулятором росту Антистрес (1,7 кг/га).2025-01-01T00:00:00Z