DSpace Собрание:

Розширення асортименту цукрів з функціональними властивостями

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Название: Розширення асортименту цукрів з функціональними властивостями Авторы: Корнієнко, Дар’я Андріївна; Korniienko, D. A. Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню та розробленню технології цукру, збагаченого похідними переробки дикорослої плодово-ягідної сировини, з подальшим використанням отриманого продукту у виробництві харчових продуктів з доданою вартістю. У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування та розроблення технології цукру, збагаченого похідними переробки дикорослої плодово-ягідної сировини (горобини звичайної, бузини чорної, калини звичайної, обліпихи крушиноподібної), з наступним використанням отриманого продукту у виробництві харчових продуктів з доданою вартістю. У розділі 1 «Теоретичні аспекти формування асортименту та технологічні принципи збагачення цукру» проаналізовано роль цукру у харчуванні та промисловості, систематизовано дані щодо асортименту цукру у світі та в Україні, розглянуто сучасні підходи до збагачення харчових продуктів та інноваційні способи розширення асортименту цукрів з функціональними властивостями. Обґрунтовано доцільність застосування дикорослої ягідної сировини Сумського та суміжних регіонів (горобини звичайної, бузини чорної, калини звичайної, обліпихи крушиноподібної) як природного джерела вітамінів С, Е, К, флавоноїдів, антоціанів, органічних кислот та амінокислот для збагачення цукру. Також проаналізовано праці українських науковців, котрі вивчали процес осмотичної дегідратації, зокрема це Самілик М.М, Потапов В.О., Захарова І.Ю.. У розділі 2 «Об'єкти та методи досліджень» визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, розроблено програму експериментальних досліджень, спрямовану на наукове обґрунтування технології збагаченого цукру. Для оцінки органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників якості відпрацьованих осмотичних розчинів, збагаченого цукру та продуктів на його основі підібрано відповідне обладнання та методи дослідження, зокрема високоефективну рідинну хроматографію та математичне моделювання методом поверхні відгуку (RSM). У розділі 3 «Обґрунтування доцільності використання відпрацьованих осмотичних розчинів для збагачення цукру» досліджено органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники, а також харчову і біологічну цінність відпрацьованих осмотичних розчинів, отриманих при осмотичній дегідратації плодів чотирьох видів дикорослих рослин (горобини звичайної, бузини чорної, калини звичайної, обліпихи крушиноподібної). Встановлено оптимальні параметри процесу осмотичної дегідратації ягід: концентрація цукрового розчину – (70±2) %, гідромодуль – 1:1, температура – (50±5) °С, тривалість – 1 год. Проаналізувавши кольоровість відпрацьованих осмотичних розчинів показало присутність великої кількості антоціанів, каротиноїдів та інших біологічно активних речовин, які переходять з плодів під час осмотичної дегідратації. Усі зразки відпрацьованих осмотичних розчинів отримали високі органолептичні оцінки (29–30 балів із 30 можливих). Найвищий вміст вітаміну С (1,121) виявлено у калиновому розчині. Це свідчить про високу термостабільність та інтенсивний перехід аскорбінової кислоти з тканин калини в осмотичне середовище. Максимальну концентрацію флавоноїдів (42,0) зафіксовано у бузиновому розчині. Це зумовлено високим початковим вмістом антоціанів та інших поліфенольних сполук у плодах бузини, які легко розчиняються у цукровому сиропі. Висока концентрація нутрієнтів та інтенсивне забарвлення відпрацьованих осмотичних розчинів доводять їхню високу харчову цінність. Це обґрунтовує доцільність їх використанню у технології збагаченого цукру. У розділі 4 «Технологія та показники якості збагаченого цукру» розроблено технологічну схему виробництва збагаченого цукру-піску та пресованого цукру із внесенням відпрацьованого осмотичного розчину в кількості 10–20 % від маси цукру. Досліджено органолептичні, фізико-хімічні показники, показники безпечності, амінокислотний, вітамінний і вуглеводний склад та біологічну цінність готового продукту. Встановлено, що осмотична дегідратація забезпечує перехід біологічно активних речовин із плодів у збагачений цукор: амінокислот – від 0,558 до 8,534 мг/100 г (в тому числі незамінних – 0,123–3,688 мг/100 г); флавоноїдів – 0,036–0,280 %; антоціанів – 1,8–14 мг/порцію 5 г; вітаміну С – 0,045–0,172 мг/100 г. Розділ 5 «Рекомендації щодо практичного використання результатів дослідження» присвячений розробленню системи НАССР для виробництва збагаченого цукру як нового виду продукту, для якого раніше не існувало стандартизованих планів безпечності. Ідентифіковано специфічні небезпечні чинники (мікотоксин патулін, залишкові пестициди, важкі метали, ризики термофільної мікрофлори на стадії осмотичної дегідратації) та визначено 7 критичних контрольних точок. Розроблено технологію натуральної льодяникової карамелі на основі збагаченого цукру та проведено оптимізацію технологічних параметрів її виробництва методом математичного моделювання (RSM, повнофакторний експеримент 3³). Визначено оптимальні параметри: температура карамелізації 135–145 °С (оптимум 140 °С), концентрація відпрацьованого розчину – 30 %, вміст біологічно активних речовин – 28–32 мг/100 мл. Значення функції бажаності Харрінгтона d=0,871 підтверджує рівень якості «добре». Розроблені технічні умови «Цукор вітамінізований пресований» пройшли апробацію на діючому підприємстві (ТОВ «Радехівський цукор»). Описание: The dissertation focuses on the scientific substantiation and development of a technology for producing sugar enriched with derivatives of processed wild fruit and berry raw materials, and the subsequent use of the resulting product in the manufacture of value-added food products. The introduction substantiates the relevance of the topic and outlines the aim and objectives of the research. The aim of the dissertation is to scientifically substantiate and develop a technology for sugar enriched with derivatives of processed wild fruit and berry raw materials (common rowan, black elderberry, guelder rose, and sea buckthorn), followed by the use of the resulting product in the production of value-added food products. Chapter 1, "Theoretical aspects of assortment formation and technological principles of sugar enrichment," analyzes the role of sugar in nutrition and industry, systematizes data on the global and Ukrainian sugar assortment, and examines modern approaches to food enrichment as well as innovative methods for expanding the range of sugars with functional properties. The study substantiates the feasibility of using wild berry raw materials from the Sumy and adjacent regions (European rowan, black elderberry, guelder rose, and sea buckthorn) as natural sources of vitamins C, E, and K, flavonoids, anthocyanins, organic acids, and amino acids for sugar enrichment. Chapter 2, "Research Objects and Methods," defines the object, subject, and methods of the study and outlines an experimental program aimed at scientifically substantiating the technology for producing enriched sugar. Appropriate equipment and research methods were selected to evaluate the organoleptic, physicochemical, and microbiological quality indicators of spent osmotic solutions (SOS), enriched sugar, and products based on them; these methods included high-performance liquid chromatography and response surface methodology (RSM) for mathematical modeling. Chapter 3, "Justification of the Feasibility of Using Spent Osmotic Solutions for Sugar Enrichment," examines the organoleptic, physicochemical, and microbiological indicators, as well as the nutritional and biological value, of SOS obtained through the osmotic dehydration of four wild plant species (European rowan, black elderberry, guelder rose, and sea buckthorn). Optimal parameters for the osmotic dehydration process were established: sugar solution concentration of (70±2)%, solid-to-liquid ratio of 1:1, temperature of (50±5)°C, and duration of 1 hour. All SOS samples received high organoleptic scores (29–30 points out of a possible 30). Analysis of the spent osmotic solutions revealed the presence of significant quantities of anthocyanins, carotenoids, and other biologically active substances that migrate from the fruit during osmotic dehydration. The highest Vitamin C content (1.121 mg/100 g) was found in the guelder rose solution, indicating high thermal stability and substantial migration of ascorbic acid from the guelder rose tissue into the solution. The maximum flavonoid concentration (42.0 mg/100 g) was recorded in the elderberry solution; this is attributed to the high initial content of anthocyanins and other polyphenolic compounds in elderberries, which readily dissolve in sugar syrup. The high nutrient concentration and intense coloration of the spent osmotic solutions demonstrate their significant nutritional value. Their microbiological stability and physicochemical properties – specifically, a dry matter content of 65–72% – justify their use in the production of enriched sugar without further processing. Section 4, "Technology and Quality Indicators of Enriched Sugar," details a production process for enriched granulated and pressed sugar involving the addition of spent osmotic solutions at a rate of 10% of the sugar mass. The study examined the organoleptic and physicochemical properties, safety indicators, amino acid, vitamin, and carbohydrate composition, and biological value of the finished product. It has been established that osmotic dehydration (OD) facilitates the transfer of biologically active substances from the fruit into the enriched sugar: amino acids – from 0.558 to 8.534 mg/100 g (including essential ones – 0.123–3.688 mg/100 g); flavonoids – 0.036–0.280%; anthocyanins – 1.8 14 mg/100 g; and vitamin C – 0.045–0.172 mg/100 g. Section 5, "Recommendations for the practical application of research results," focuses on developing a HACCP system for the production of enriched sugar – a new type of product for which standardized safety plans did not previously exist. Specific hazards were identified (the mycotoxin patulin, pesticide residues, heavy metals, and risks associated with thermophilic microflora during the osmotic dehydration stage), and seven critical control points were determined. A technology for producing natural hard candy based on enriched sugar was developed, and the production parameters were optimized using the mathematical modeling (RSM, 3³ full factorial experiment). The optimal parameters were determined: caramelization temperature of 135–145°C (optimum 140°C), spent solution concentration of 30%, and content of biologically active substances of 28–32 mg/100 ml. The Harrington desirability function value of d=0.871 confirms a "good" quality level. The developed technical specifications for "Vitamin-enriched pressed sugar" were validated at an operating enterprise (Radekhivskyi Sugar LLC).

Процесуальні гарантії прав учасників справи в цивільному судочинстві

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Название: Процесуальні гарантії прав учасників справи в цивільному судочинстві Авторы: Зленко, Сергій Миколайович; Zlenko, Ѕ. М. Краткий осмотр (реферат): Дисертація є першим у сучасній українській правовій науці комплексним дослідженням проблематики розуміння сутності процесуальних гарантій прав учасників справи в цивільному судочинстві в контексті практичної потреби у підвищенні ефективності судового захисту та забезпеченні справедливого вирішення спорів. На базі існуючих наукових напрацювань та фактичної ситуації на практиці автором здійснено переосмислення сутності процесуальних гарантій прав учасників справи в цивільному судочинстві, визначено ïx сучасний зміст, призначення, сформульовано поняття. В роботі наводиться історико-правовий контекст передумов формування процесуальних гарантій як правового інституту, зроблена спроба визначити внутрішню структуру процесуальних гарантій, окреслити принципову схему механізму ïx функціонування. Автором також висвітлено окремі аспекти поточної проблематики функціонування процесуальних гарантій в цивільному судочинстві та сформульовано пропозиції i рекомендації спрямовані на забезпечення дієвості процесуальних гарантій прав учасників справи задля підвищення загального рівня якості цивільного судочинства. Серед іншого, автором підкреслено, що процесуальні гарантії прав учасників справи в цивільному судочинстві виникли задля підвищення рівня правового захисту особи, врівноваження можливостей учасників процесу в розрізі ïx взаємних прав та обов'язків. Разом з тим двоїста сутність процесуальних гарантій наділила ïx ознакою умовності, оскільки в ряді випадків задля реалізації суб'єктивного права учаснику справи доводиться протидіяти намаганням іншого реалізувати власне право. Процесуальні гарантії, призначені для забезпечення можливості реалізувати особою суб'єктивне право, за замовчанням функціонуватимуть навіть в умовах зловживання ним, фактично перетворюючись на знаряддя «зловмисника», тобто будуть використані на зло, всупереч призначенню права. 3 урахуванням викладеного, дослідником пропонується під процесуальними гарантіями прав учасників справи в цивільному судочинстві розуміти правові можливості в яких сформовано сприятливі умови для безперешкодної реалізації прав осіб через вольову свідому, передбачену законом взаємодію таких осіб між собою та з судом. У роботі зазначається, що головними компонентами внутрішньої структури процесуальних гарантій е законодавство, а точніше закріплений у ньому інструментарій, та суб'єкти, які здійснюють його застосування на практиці, відповідно, зміст процесуальних гарантій являє собою єдність норм права i діяльність учасників справи по ïx реалізації. Автор вказує, що особливості механізму функціонування процесуальних гарантій обумовлені тим, що останні не е автономною самопідтримуючою системою. Вона потребує ініціації з боку певного суб'єкта. При цьому вирішальним фактором ефективності функціонування процесуальних гарантій е дієвість суду, без якого наміри щодо застосування правових засобів у цивільному процесі будь-яким іншим учасником правовідносин позбавлені сенсу. Загалом же механізми функціонування процесуальних гарантій можна поділити на ті, які забезпечують встановлення режиму максимального сприяння правомірній добросовісній поведінці та ті, що передбачають ускладнення протиправної діяльності суб'єкта, встановлення несприятливих наслідків для нього за умови недотримання положень законодавства. Аналіз сучасного цивільно-процесуального законодавства дозволив автору прийти до висновку про наявність ряду суттєвих недоліків у ньому, які негативно впливають на якість судочинства, ускладнюють досягнення справедливості за наслідками вирішення цивільного спору. Зокрема, наведено обгрунтування недостатньої повноцінності сформульованого законодавцем переліку основних засад (принципів) цивільного судочинства через відсутність у ньому принципу справедливості, у зв'язку з чим, запропоновано доповнити частину третю статті 2 Цивільного процесуального кодексу України відповідним пунктом. Крім того, з метою повноцінної реалізації конституційних положень щодо судового контролю за виконанням рішень судів, аргументовано необхідність концентрації в органах системи правосуддя функцій щодо відправлення правосуддя, виконання судових рішень та контролю за таким виконанням, оскільки ці функції е складовими частинами єдиного процесу поновлення порушеного права особи. У кваліфікаційній праці набули також подальшого розвитку наукові положення про необхідність розширення можливостей для підвищення процесуальної активності суду на даному етапі розвитку цивільного судочинства; потребу широкого залучення громадян до здійснення судочинства як засобу, що сприятиме підвищенню рівня загальної довіри до системи правосуддя та створенню передумов для утвердження справедливості в суспільстві. Виходячи з цього, автором обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення правил здійснення судочинства у цивільних справах. Серед іншого, аргументовано доцільність впровадження в Україні змішаної моделі цивільного судочинства, передбачивши право сторін спору на власний розсуд обирати формат відправлення правосуддя професійним суддею чи судом присяжних, одночасно визначивши, що вирішення спору професійним суддею здійснюється за слідчим принципом; вирішення спору судом присяжних змагальним. Дисертація також містить ряд додаткових пропозицій стосовно внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України. На завершення автором особливо підкреслено, що якість стандарту правосуддя напряму залежить від здатності досягти справедливості. Чим більшим буде масштаб безпосереднього залучення громадян до здійснення судочинства, тим рідше у суспільстві буде виникати відчуття несправедливості, а отже, підтримуватиметься режим гармонійного співіснування осіб з різним інтересами, що вкрай важливо саме під час війни. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені теоретичні положення, висновки, пропозиції i рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері — для подальших досліджень актуальних проблем науки цивільного процесуального права, а також для продовження наукової розробки теоретичних положень щодо процесуальних гарантій у цивільному процесі та суміжних галузях юридичної науки; у законопроектній роботі — при напрацюванні змін i доповнень до Цивільного процесуального кодексу України, Законів України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень i рішень інших органів», «Про судоустрій i статус суддів»; у правозастосовній практиці — для використання судом при трактуванні цивільних процесуальних норм або обгрунтуванні судових рішень; у навчальному процесі — у ході викладання навчальних дисциплін «Цивільний процес», «Актуальні проблеми цивільного процесу». Описание: The dissertation is the first in modern Ukrainian legal science to comprehensively study the issues of understanding the essence of procedural guarantees of rights of participants in civil proceedings in the context of the practical need to increase the effectiveness of judicial protection and ensure fair resolution of disputes. Based on existing scientific developments and the actual situation in practice, the author has reconsidered the essence of procedural guarantees of rights of participants in civil proceedings, determined their modern content, purpose, and formulated the definition. The work presents the historical and legal context of the prerequisites for the formation of procedural guarantees as a legal institution, an attempt is made to determine the internal structure of procedural guarantees, and outline the principle scheme of the mechanism of their functioning. The author also higNights certain aspects of the current issues of the functioning of procedural guarantees in civil proceedings and formulates proposals and recommendations aimed at ensuring the effectiveness of procedural guarantees of rights of participants in the case in order to improve the overall quality of civil proceedings. Among other things, the author emphasizes that procedural guarantees of rights of participants in civil proceedings arose in order to increase the level of legal protection of the individual, to balance the opportunities of the participants in the process in terms of their mutual rights and obligations. At the same time, the dual nature of procedural guarantees endowed them with a sign of conditionality, since in a number of cases, in order to realize a subjective right, a participant in the case has to counteract the attempts of another to realize his own right. Procedural guarantees intended to ensure the possibility of realizing a subjective right by a person will function by default even in conditions of abuse of it, actually turning into a tool of the «attacker», that is, they will be used for evil, contrary to the purpose of the law. Taking into account the above, the researcher suggests that procedural guarantees of rights of participants in civil proceedings be understood as legal opportunities in which favorable conditions are formed for the unhindered realization of rights of individuals through voluntary, conscious, legally prescribed interaction of such persons among themselves and with the court. The work notes that the main components of the internal structure of procedural guarantees are legislation, or rather the tools enshrined in it, and the subjects who implement it in practice, respectively, the content of procedural guarantees is the unity of legal norms and the activities of participants in the case to implement them. The author points out that the peculiarities of the mechanism of functioning of procedural guarantees are due to the fact that the latter are not an autonomous self-supporting system. It requires initiation by a certain subject. At the same time, the decisive factor in the effectiveness of the functioning of procedural guarantees is the effectiveness of the court, without which the intentions of any other participant in legal relations to use legal remedies in civil proceedings are meaningless. In general, the mechanisms of functioning of procedural guarantees can be divided into those that ensure the establishment of a regime of maximum promotion of lawful and conscientious behavior and those that provide for the complication of the unlawful activity of the subject, the establishment of adverse consequences for him in case of non-compliance with the provisions of the law. The analysis of modern civil procedural legislation allowed the author to conclude that there are a number of significant shortcomings in it, which negatively affect the quality ofjudicial proceedings, complicate the achievement of justice in the consequences of resolving a civil dispute. In particular, the justification of the inferiority of the list of basic principles of civil proceedings formulated by the legislator due to the absence of the principle of justice in it is provided, in connection with which it is proposed to supplement part three of Article 2 of the Civil Procedure Code of Ukraine with a corresponding paragraph. In addition, in order to fully implement the constitutional provisions on judicial control over the execution of court decisions, the need to concentrate in the bodies of the justice system the functions of administering justice, executing court decisions and controlling such execution is argued, since these functions are components of a single process of restoring the violated right of a person. The qualification work also further developed scientific provisions on the need to expand opportunities to increase the procedural activity of the court at this stage of the development of civil justice; the need for broad involvement of citizens in the administration of justice as a means of increasing the level of general trust in the justice system and creating the prerequisites for establishing justice in society. Based on this, the author substantiated the need for further improvement of the rules for the administration of justice in civil cases. Among other things, the expediency of introducing a mixed model of civil justice in Ukraine was argued, providing for the right of the parties to the dispute to choose the format of the administration of justice at their own discretion — by a professional judge or a jury, while determining that the resolution of the dispute by a professional judge is carried out according to the investigative principle; the resolution of the dispute by a jury is adversarial. The dissertation also contains a number of additional proposals regarding amendments to the Civil Procedure Code of Ukraine. In conclusion, the author emphasizes that the quality of the standard of justice directly depends on the ability to achieve justice. The greater the scale of direct involvement of citizens in the administration ofjustice, the less often a sense of injustice will arise in society, and therefore, a regime of harmonious coexistence of persons with different interests will be maintained, which is extremely important especially in times of war. The practical significance of the results obtained lies in the fact that the theoretical provisions, conclusions, proposals and recommendations presented can be used: in the scientific research sphere — for further research into current problems of the science of civil procedural law, as well as for the continuation of the scientific development of theoretical provisions on procedural guarantees in civil proceedings and related branches of legal science; in legislative work — when developing amendments and additions to the Civil Procedural Code of Ukraine, the Laws of Ukraine «On Enforcement Proceedings», «On Bodies and Persons Carrying Out Compulsory Enforcement of Court Decisions and Decisions of Other Bodies», «On the Judicial System and the Status of Judges»; in law enforcement practice — for use by courts in interpreting civil procedural norms or substantiating court decisions; in the educational process — during the teaching of the academic disciplines «Civil Procedure», «Current Problems of Civil Procedure».

Клініко-експериментальне обґрунтування лікування неплідності у кішок

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Название: Клініко-експериментальне обґрунтування лікування неплідності у кішок Авторы: Рокочий, Артем Володимирович; Rokochy, A. V. Краткий осмотр (реферат): У дисертаційній роботі теоретично та експериментально обґрунтовано методи діагностики неплідності кішок та методи корекції та відновлення відтворної здатності. Дослідження проводилися на базі клінік дрібних тварин Сумської області. Встановлено причини неплідності кішок та порівняно ефективність методів стимуляції відтворної здатності кішок після застосування протизаплідних засобів. Дослідження причин неплідності у кішок, а також контроль за використанням гормональних контрацептивів можуть значно знизити ризик розвитку репродуктивних порушень і гінекологічних захворювань у самок. Проблема неплідності серед кішок є актуальною і заслуговує на особливу увагу. Даний напрямок має значний потенціал для подальшого розвитку ветеринарного акушерства дрібних тварин. Застосування препаратів, які містять мегестролу ацетат, для регуляції статевої циклічності у кішок досить популярне серед власників тварин. Однак це часто провокує збільшення випадків гінекологічних захворювань, викликаних дисбалансом статевих гормонів. Неконтрольоване використання мегестролу ацетату для пригнічення статевої охоти у кішок є фактором ризику як для функціональних розладів органів репродуктивної системи (зокрема, гіпотрофії та утворення кіст яєчників), так і для розвитку запальних захворювань, таких як метрит і піометра. Для досліджень застосовували клінічні методи (огляд, пальпація, вагіноскопія, ультразвукове дослідження), лабораторні аналізи (цитологічні, гістологічні, гормональні дослідження), а також статистичні. Робота проводилася на базі клініко-діагностично-консультативного центру «Vet camp», що функціонує при факультеті ветеринарної медицини Сумського національного аграрного університету та ветеринарного кабінету ФОП «Пономаренко В.П.». Встановлено, що частота захворювання на ендометрит становила 21%, на кісти яєчників – 19%, на вульвовагініт та гіперплазію міометрію – 14%, на метрит – 13%. Зазначалося також, що близькоспоріднене розмноження та піометра проявлялися у 7% випадків, сальпінгіт у 3%, а пухлини матки реєструвалися у 2% досліджених тварин. Результати досліджень показали, що серед мікроорганізмів, що призводжили до неплідності, у кішок найчастіше діагностували Chlamydophila felis (22,4 %), тоді як випадки за участю Toxoplasmosa gondii були зареєстровані дещо рідше (12,3 %). Порівняно невеликий відсоток становили збудник коронавірусу котів (10,0 %), вірус котячого імунодефіциту (11,2 %) та лейкемії котів (8,5 %). У кішок, що народжували, було виявлено збільшення розмірів матки та підвищення маси міометрію, однак патологічних змін у репродуктивних органах не зафіксували. Під час оваріогістеректомії було видалено матки й яєчники кішок, яким використовували гормональні препарати для пригнічення тічки у великих дозах і регулярно. Це призвело до утворення кіст у яєчниках. У молодих кішок віком до одного року, які ще не народжували, були виявлені кісти в обох яєчниках. Через це вони втратили репродуктивну здатність, а проведення хірургічного втручання стало необхідністю. Подібна клінічна картина спостерігалася у кішок віком два роки, які вже мали потомство. Через переродження яєчників і розвиток рихлої структури матки із гіперплазією міометрію ці тварини також втратили здатність до запліднення. Встановлено, що закриття шийки матки є одним із ключових обмежувальних факторів у досягненні репродуктивного успіху, як під час природного спарювання, так і при інтравагінальному заплідненні у кішок. Аналіз показав, що шийка матки залишається відкритою на перший день тічки при середній концентрації естрадіолу-17β у сироватці крові 87,4±21,8 пмоль/л (від 14 до ≥180 пмоль/л). Вона починає закриватися при концентрації естрадіолу 47,1±12,4 пмоль/л (від 4 до ≥180 пмоль/л). У випадках овуляторних циклів цей процес супроводжується зростанням рівня прогестерону до 9,8±4,4 нмоль/л (від 0,6 до 28,4 нмоль/л). Не було зафіксовано суттєвої відмінності в тривалості прохідності шийки матки між неовуляторними та овуляторними циклами (5,5±1,2 дня проти 5,2±0,5 дня відповідно, p>0,05). Водночас вища середня концентрація естрадіолу-17β в овуляторних циклах свідчить про необхідність його підвищених рівнів для індукції овуляції. Факт овуляції у 60% неспарених самок вказує на те, що застосовані методи визначення стадії циклу та відкриття шийки матки можуть слугувати інструментом для стимуляції овуляції у кішок. Виявлено також, що прохідність шийки матки є індивідуальною і не залежить від самої овуляції. У групі самок, яким застосовували мегестролу ацетат, було діагностовано патології яєчників: фолікулярні кісти (n=2), лютеїнову кісту (n=1) і полікістоз (n=1). Ці захворювання виникли на тлі порушення статевих циклів і дисбалансу статевих гормонів. Морфологічні зміни в яєчниках та матці між в різними дослідними групами слугують важливими диференціальними показниками як для діагностики, так і для профілактики. При гіпотрофії яєчники кішок обох дослідних груп демонстрували зменшений розмір: у першій групі середні параметри становили 0,41х0,21 см, а другій коливались від 0,42±0,04х0,25±0,03 см (лівий яєчник) до 0,43±0,03х0,21±0,02 см (правий яєчник). Було встановлено суттєву кореляцію між використанням мегестрол ацетату та виникненням кіст: кістозні переродження не виявлені у групі кішок без цього препарату. У випадках фолікулярної кісти розміри яєчників у другій групі сягали 0,91±0,01х0,52±0,03 см та 0,93±0,02х0,56±0,01 см – це у 1,7–2,47 раза більше за показники здорових кішок (р<0,05). Встановлено, що застосування мегестролу ацетату призводить до зниження кількості еритроцитів на 33,15% (у 1,5 раза). Водночас спостерігається тенденція до підвищення кількості лейкоцитів, особливо нейтрофілів різних видів, а також зміна їх співвідношення. Після застосування мегестролу ацетату загальна кількість лейкоцитів зросла на 12,49% (у 1,12 раза). Зокрема, частка паличкоядерних нейтрофілів зросла на 192,73% (у 2,93 раза), сегментоядерних — на 27,05% (у 1,27 раза), а юних — на 86,36% (у 1,86 раза). На наступному етапі досліджень було проаналізовано зміни основних біохімічних показників крові кішок з ендометритом після використання мегестролу ацетату. Виявлено достовірне підвищення вмісту глюкози на 83,93% (у 1,84 раза), загального білка — на 29,16% (у 1,29 раза), креатиніну — на 24,78% (у 1,25 раза), АСТ — на 229% (у 3,29 раза), АЛТ — на 234% (у 3,34 раза), а також сечовини — на 191% (у 2,92 раза). У той же час зафіксовано тенденцію до зниження рівня гемоглобіну, що становило 18,40% (у 1,23 раза). Порівняльний аналіз біохімічних показників крові тварин без запальних процесів (ендометриту) органів статевої системи показав тенденцію до підвищення рівня глюкози на 20,82% (у 1,21 раза), креатиніну на 10,92% (у 1,11 раза), а також достовірне збільшення рівня АСТ на 85,11% (у 1,85 раза), АЛТ — на 67,76% (у 1,68 раза) та сечовини — на 363,28% (у 4,63 раза). Такі зміни зумовлені розвитком запальних процесів на тлі підвищення рівня прогестерону на 37,85% порівняно із інтактними тваринами. Дослідження також зафіксували достовірні зміни у морфологічних показниках крові при прояві ендометриту у кішок після використання мегестролу ацетату. Кількість еритроцитів у таких кішок зменшилася на 33,29% (у 1,5 раза) порівняно з інтактними тваринами. У той самий час кількість лейкоцитів зросла на 34,84% (у 1,35 раза); кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшилась на 755,45% (у 8,55 раза), сегментоядерних — на 48% (у 1,49 раза), а юних — на 231,82% (у 3,32 раза). При цьому порівнюючи аналогічні біохімічні показники крові тварин, що не мали запальних процесів (ендометриту) органів статевої системи встановлено тенденцію до підвищення рівня глюкози на 20,82% (у 1,21 рази), креатиніну на 10,92% (у 1,11 рази) та достовірне підвищення АСТ ‒ на 85,11% (у 1,85 рази), АЛТ ‒ на 67,76% (у 1,68 рази) та сечовини на 363,28% (4,63 рази). Вказана зміна обумовлена розвитком запальних процесів на фоні підвищення рівня прогестерону на 37,85% порівняно із інтактними тваринами. Виявлено достовірні зміни морфологічних показників крові при прояві ендометриту у кішок після застосування мегестролу ацетату. Так, кількість еритроцитів порівняно із інтактними кішками знизилась на 33,29% (у 1,5 рази). При цьому кількість лейкоцитів підвищувалась на 34,84% (у 1,35 рази), зокрема кількість паличкоядерних нейтрофілів на 755,45% (8,55 рази), сегментоядерних на 48% (1,49 рази) та юних на 231,82% (у 3,32 рази). Також важливим є порівняння аналогічних показників крові кішок, що отримували мегестролу ацетат, проте не хворіли на ендометрит. Так, кількість еритроцитів статистично не відрізнялась, проте кількість лейкоцитів у крові кішок хворих на ендометрит переважала на 19,88% (у 1,2 рази), паличкоядерних нейтрофілів на 192,24% (у 2,92 рази), сегментоядерних ‒ на 17,12% (1,17 рази), юних ‒ на 78,05% (у 1,78 рази). Для порівняння було розглянуто аналогічні показники крові кішок, які отримували мегестролу ацетат, але не хворіли на ендометрит. Результати показали, що кількість еритроцитів суттєво не змінилась. Проте кількість лейкоцитів у крові кішок із ендометритом була вищою на 19,88% (у 1,2 раза), паличкоядерних нейтрофілів — на 192,24% (у 2,92 раза), сегментоядерних — на 17,12% (у 1,17 раза), а юних — на 78,05%. Застосування препарату на основі фолікулостимулюючого гормону показало статистично значущий вплив, що може свідчити про нормалізацію білкового обміну, особливо у процесах фолікулогенезу. Водночас, хоча підвищення рівня альбумінів у сироватці крові в 4-й групі кішок було менш вираженим порівняно з першою (р˂0,001), синергічний ефект препаратів (налоксону та СЖК) сприяв значно кращому збільшенню концентрації альбумінів, ніж при їх окремому використанні. Результати показали тенденцію до зростання вмісту глобулінів, особливо за рахунок β-фракції. У порівнянні із довиробничим станом, рівень глобулінів у сироватці крові кішок зріс так: у першій групі – на 27,12%, у другій – на 39,36%, у третій – на 17,89%, у четвертій – на 40,67%. Покращення білкового обміну також підтверджується динамікою активності трансфераз. Було встановлено зниження рівня АЛТ: у першій групі – на 29,03%, у другій – на 45,06%, у третій – на 78,36%, а в четвертій – на 254%. Схожі зміни були зафіксовані для рівня АСТ. Відновлення ліпідного обміну засвідчувалося зниженням загального холестерину та тригліцеридів. Ключовою ознакою ефективності лікування стала відсутність певних патологій органів репродуктивної системи. Згідно з отриманими даними, частота гіпотрофії яєчників у першій групі (застосування ФСГ – Плюсет) була втричі меншою за аналогічний показник у третій групі (застосування налоксону). У першій групі гіпотрофію зафіксували у 6,66% тварин, тоді як у третій групі – у 20%. Фолікулярну кісту після лікування виявили у 6,67% тварин із другої та третьої груп, а полікістоз – у 13,33% кішок другої групи. У разі гіпотрофії яєчники тварин двох груп були зменшеними: у першій групі розмір яєчника становив 0,41×0,21 см, тоді як у другій варіював від 0,42±0,04×0,25±0,03 см (лівий) до 0,43±0,03×0,21±0,02 см (правий). Піометра була зареєстрована у кішок із першої групи в 13,33% випадків (n=2), у другої – в 6,67% (n=1), а в третій – у 20%. Ендометрит після застосування методів стимуляції був діагностований у 6,67% кішок із першої групи та у 13,33% тварин другої і третьої груп. Виникнення запальних процесів ми пояснюємо загостренням хронічних захворювань через підвищений рівень прогестерону, який синтезувався жовтими тілами після овуляції фолікулів. Порівняльний гістологічний аналіз яєчників підтвердив ефективність стимуляції. У першій дослідній групі спостерігали розвиток первинних фолікулів із ооцитами у фазі профази першого мейотичного поділу. Ядра ооцитів були збільшені з чітко вираженими ядерцями. У стромі знаходилися дрібні веретеноподібні клітини та кілька інтерстиціальних ендокринних клітин. Після проведення стимуляції репродуктивної функції у кішок першої дослідної групи статевий цикл проявили 40% особин, які після осіменіння завагітніли. Важливо зазначити, що застосування препарату із синтетичним аналогом фолікулостимулюючого гормону показало позитивні результати лише у тварин, які раніше не отримували протизаплідні засоби. Додатково, після стимуляції статевої циклічності за умов присутності самця та тривалості світлового дня понад 12 годин ще дві кішки виявили ознаки статевої активності й успішно завагітніли після осіменіння. Застосування препарату на основі сироватки (СЖК) було більш ефективним: ознаки статевого циклу проявили 47,67% тварин, що на 7,67% більше у порівнянні з методом використання фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Схожа тенденція спостерігалася й після застосування інгібітора опіоїдів, де такий же відсоток (47,67%) кішок проявив ознаки статевого збудження. Однак, протягом наступних 14 діб ще п’ять самок мали ознаки статевого збудження, і загальний показник заплідненості в третій дослідній групі досягнув 80%. Найкращий результат продемонструвала комбінація інгібітора опіоїдів та препарату на основі СЖК (четверта дослідна група), що дозволило досягти показника заплідненості у 93,32% випадків. Відзначимо, що осіменіння кішок проводилося у два етапи: перше охоплювало 10 тварин, друге – 4. Проведені дослідження також зафіксували випадки переривання вагітності. У першій і четвертій групах рівень абортів становив 6,67%, що удвічі нижче за аналогічний показник у другій і третій групах. Основною причиною переривання вагітності була недостатність жовтих тіл, що призводило до низького рівня прогестерону. Описание: The dissertation theoretically and experimentally substantiates methods for diagnosing infertility in cats, as well as methods for correcting and restoring their reproductive capacity. The research was conducted at veterinary clinics for small animals in the Sumy region. The causes of feline infertility and the comparative efficacy of methods to stimulate reproductive capacity following the use of contraceptives have been established. Research into the causes of infertility in cats, alongside monitoring the use of hormonal contraceptives, can significantly reduce the risk of reproductive disorders and gynecological diseases in queens.The problem of feline infertility is highly relevant and requires special attention. This field holds significant potential for the further development of small animal veterinary obstetrics. The use of drugs containing megestrol acetate to regulate the estrous cycle in cats is popular among pet owners. However, this often induces an increase in the incidence of gynecological diseases caused by sex hormone imbalances. Uncontrolled use of megestrol acetate to suppress estrus in cats is a risk factor for both functional disorders of the reproductive system (specifically, ovarian hypotrophy and cyst formation) and the development of inflammatory diseases, such as metritis and pyometra.The study employed clinical methods (examination, palpation, vaginoscopy, and ultrasound), laboratory tests (cytological, histological, and hormonal analyses), and statistical methods. The work was carried out at the "Vet camp" Clinical Diagnostic and Advisory Center at the Faculty of Veterinary Medicine of Sumy National Agrarian University and the veterinary office ... ...It was established that the incidence of endometritis was 21%, ovarian cysts 19%, vulvovaginitis and endometrial hyperplasia 14%, and metritis 13%. Additionally, pyometra occurred in 7% of cases, salpingitis in 3%, and uterine tumors were recorded in 2% of the studied animals. Inbreeding was also analyzed.The results showed that among the microorganisms leading to infertility, Chlamydophila felis was most frequently diagnosed (22.4%), while cases involving Toxoplasma gondii were registered somewhat less often (12.3%). Feline coronavirus accounted for 10.0%, feline immunodeficiency virus for 11.2%, and feline leukemia virus for 8.5% of the cases.In queens that had given birth, an increase in uterine size and myometrial mass was found, but no pathological changes in the reproductive organs were recorded. During ovariohysterectomy, the uterus and ovaries were removed from cats that had received high and regular doses of estrus suppressants. This treatment led to the formation of ovarian cysts. In young cats under one year of age that had not yet given birth, cysts were found in both ovaries. Consequently, they lost their reproductive capacity, making surgical intervention necessary. A similar clinical picture was observed in two-year-old cats that had already produced offspring. Due to ovarian degeneration and the development of a loose uterine structure with cystic endometrial hyperplasia, these animals also lost their fertility.It has been established that cervical closure is a key limiting factor in achieving reproductive success during both natural mating and intravaginal insemination in cats. Analysis showed that the cervix remains open on the first day of estrus at a mean serum estradiol-17β concentration of 87.4±21.8 pmol/l (ranging from 14 to ≥180 pmol/l). It begins to close at an estradiol concentration of 47.1±12.4 pmol/l (ranging from 4 to ≥180 pmol/l). In ovulatory cycles, this process is accompanied by an increase in progesterone levels to 9.8±4.4 nmol/l (ranging from 0.6 to 28.4 nmol/l).No significant difference in the duration of cervical patency was recorded between non ovulatory and ovulatory cycles (5.5±1.2 days versus 5.2±0.5 days, respectively; p>0.05). At the same time, the higher average concentration of estradiol-17β in ovulatory cycles indicates that elevated levels are required to induce ovulation. The fact that ovulation occurred in 60% of unmated females indicates that the methods applied to determine the cycle stage and cervical openness can serve as a tool to stimulate ovulation in cats. It was also found that cervical patency is individual and does not depend on ovulation itself. In the group of queens treated with megestrol acetate, the following ovarian pathologies were diagnosed: follicular cysts (n=2), a luteal cyst (n=1), and polycystic ovary syndrome (n=1). These conditions arose against the background of estrous cycle disruptions and sex hormone imbalances. Morphological changes in the ovaries and uterus between the different study groups serve as crucial differential indicators for both diagnosis and prevention.In cases of hypotrophy, the ovaries of the cats in both study groups showed reduced dimensions. In the first group, the average parameters were 0.41×0.21 cm, while in the second group they ranged from 0.42±0.04×0.25±0.03 cm (left ovary) to 0.43±0.03×0.21±0.02 cm (right ovary). A significant correlation was found between the use of megestrol acetate and the occurrence of cysts; notably, cystic degeneration was not detected in the control group of cats that did not receive this drug. In cases of follicular cysts, the ovarian dimensions in the second group reached 0.91±0.01×0.52±0.03 cm and 0.93±0.02×0.56±0.01 cm, which is 1.7–2.47 times greater than the reference values of healthy cats (p<0.05). It was found that the use of megestrol acetate leads to a 33.15% decrease in erythrocyte count (a 1.5-fold reduction). Concurrently, there is a trend toward an increased leukocyte count, particularly regarding various types of neutrophils, alongside a shift in their ratio. Following the administration of megestrol acetate, the total leukocyte count increased by 12.49% (1.12-fold). Specifically, the proportion of band neutrophils increased by 192.73% (2.93-fold), segmented neutrophils by 27.05% (1.27-fold), and metamyelocytes (young neutrophils) by 86.36% (1.86 fold).At the next stage of the research, changes in the key biochemical blood parameters of cats with endometritis following megestrol acetate use were analyzed. A significant increase was detected in glucose content by 83.93% (1.84-fold), total protein by 29.16% (1.29-fold), creatinine by 24.78% (1.25-fold), AST by 229% (3.29-fold), ALT by 234% (3.34-fold), and urea by 191% (2.92-fold). Concurrently, a downward trend in hemoglobin levels was recorded, showing a decrease of 18.40% (1.23-fold).A comparative analysis of biochemical blood parameters in animals without inflammatory processes (endometritis) of the reproductive organs showed a tendency toward increased glucose levels by 20.82% (1.21-fold) and creatinine by 10.92% (1.11-fold), as well as a significant increase in AST levels by 85.11% (1.85 fold), ALT by 67.76% (1.68-fold), and urea by 363.28% (4.63-fold). These alterations are attributed to the development of inflammatory processes occurring against the background of a 37.85% increase in progesterone levels compared to intact animals. Furthermore, significant changes in hematological parameters were recorded in the presence of endometritis in cats after megestrol acetate administration. The erythrocyte count in these cats decreased by 33.29% (1.5-fold) compared to intact animals. Concurrently, the total leukocyte count increased by 34.84% (1.35-fold); specifically, band neutrophils increased by 755.45% (8.55-fold), segmented neutrophils by 48% (1.49-fold), and metamyelocytes by 231.82% (3.32-fold). It is also important to compare these blood parameters with cats that received megestrol acetate but did not develop endometritis. While the erythrocyte counts did not differ statistically, the leukocyte count in the blood of cats with endometritis was higher by 19.88% (1.2-fold), band neutrophils by 192.24% (2.92-fold), segmented neutrophils by 17.12% (1.17-fold), and metamyelocytes by 78.05% (1.78-fold). For comparison, similar hematological parameters of cats that received megestrol acetate but did not develop endometritis were evaluated. The results indicated that the erythrocyte count did not change significantly. However, in the blood of cats with endometritis, the total leukocyte count was higher by 19.88% (1.2 fold), band neutrophils by 192.24% (2.92-fold), segmented neutrophils by 17.12% (1.17-fold), and metamyelocytes by 78.05% (1.78-fold).The use of a follicle stimulating hormone (FSH)-based drug demonstrated a statistically significant effect, which may indicate the normalization of protein metabolism, particularly during folliculogenesis. Although the increase in serum albumin levels in the fourth group of cats was less pronounced compared to the first group (p<0.001), the synergistic effect of the administered drugs (naloxone and PMSG) contributed to a significantly greater increase in albumin concentration than when they were used individually. The results also revealed a trend toward an increased globulin content, primarily due to the β-fraction. Compared to the pre-treatment baseline, serum globulin levels in the cats increased as follows: by 27.12% in the first group, 39.36% in the second group, 17.89% in the third group, and 40.67% in the fourth group.The improvement in protein metabolism was further confirmed by the dynamics of transaminase activity. A reduction in ALT levels was found: by 29.03% in the first group, 45.06% in the second group, and 78.36% in the third group, whereas a 2.54 fold decrease was noted in the fourth group. Similar downward trends were recorded for AST levels. The restoration of lipid metabolism was evidenced by a reduction in both total cholesterol and triglyceride levels.A key indicator of treatment efficacy was the absence of certain reproductive tract pathologies. According to the gathered data, the frequency of ovarian hypotrophy in the first group (FSH administration – Pluset) was three times lower than that in the third group (naloxone administration). In the first group, hypotrophy was recorded in 6.66% of the animals, whereas in the third group, it reached 20%.Following treatment, follicular cysts were detected in 6.67% of the animals from the second and third groups, while polycystic ovary syndrome was found in 13.33% of the cats in the second group. In cases of hypotrophy, the ovaries of the animals in both groups were reduced in size: in the first group, the ovarian dimensions were 0.41×0.21 cm, while in the second group, they varied from 0.42±0.04×0.25±0.03 cm (left ovary) to 0.43±0.03×0.21±0.02 cm (right ovary). Pyometra was registered in 13.33% of cases (n=2) in the first group, 6.67% (n=1) in the second group, and 20% in the third group. Endometritis following the application of stimulation protocols was diagnosed in 6.67% of cats from the first group and in 13.33% of animals from the second and third groups. We attribute the occurrence of these inflammatory processes to the exacerbation of chronic diseases driven by elevated progesterone levels, which was synthesized by the corpora lutea following follicle ovulation.Comparative histological analysis of the ovaries confirmed the efficacy of the stimulation. In the first experimental group, the development of primary follicles with oocytes in the prophase stage of the first meiotic division was observed. The oocyte nuclei were enlarged with clearly defined nucleoli. Small spindle-shaped cells and several interstitial endocrine cells were present within the stroma.Following the stimulation of reproductive function in cats of the first experimental group, 40% of the individuals exhibited estrus signs and became pregnant after insemination. Notably, the use of the synthetic FSH analogue yielded positive results only in animals that had not previously received contraceptives. Additionally, following the stimulation of sexual cyclicity in the presence of a male and a photoperiod exceeding 12 hours, two more cats displayed signs of sexual activity and successfully became pregnant after insemination. The use of a serum-based preparation (PMSG) proved more effective: estrus signs were exhibited by 47.67% of the animals, which is 7.67% higher compared to the FSH protocol. A similar trend was observed after using an opioid antagonist, where the same percentage (47.67%) of cats showed signs of proestrus/estrus. However, over the subsequent 14 days, five additional queens displayed signs of sexual arousal, bringing the overall fertility rate in the third experimental group to 80%. The best outcome was demonstrated by the combination of an opioid antagonist and a PMSG based drug (fourth experimental group), which achieved a fertility rate of 93.32%. It should be noted that the insemination of the cats was performed in two stages: the first involved 10 animals, and the second involved 4. The studies also recorded cases of pregnancy termination. In the first and fourth groups, the abortion rate was 6.67%, which is half the rate observed in the second and third groups. The primary cause of abortion was corpus luteum insufficiency, which led to low progesterone concentrations.

Оцінка заходів за ектопаразитозів собак і котів

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Название: Оцінка заходів за ектопаразитозів собак і котів Авторы: Деревянченко, Олександр Вікторович; Derevyanchenko, O. V. Краткий осмотр (реферат): У дисертаційній роботі на основі досліджень обґрунтовано заходи боротьби з ектопаразитозами собак та котів. При аналізі статистичних даних за період 2019-2022 року в м. Суми встановлено, що випадки захворювань собак та котів (пацієнтів ветеринарних клінік), пов’язаних з виявленням зовнішніх ектопаразитів спричинялися збудниками сифонаптерозу, отодектозу, демодекозу та нотоедрозу. Визначено, що найбільш розповсюдженим ектопаразитозом серед собак і котів в м. Суми за вказаний період є сифонаптероз – 2524 випадки. Кількість зафіксованих випадків сифонаптерозу з 2019 по 2022 рік зросла на 35,5 %. Кількість захворювань на сифонаптероз собак і котів починала збільшуватися в травні (10,4 %) та червні (12,3 %) і досягла свого піку в липні місяці (27,1 %). В подальшому в серпні був відмічений спад (11,1 %). Найбільшу чутливість до сифонаптерозу мали коти віком 4-10 років (36,8 %) та коти віком 1-4 років (30,8 %), що свідчить про високу сприйнятливість як молодих так і дорослих тварин. В результаті аналізу можемо стверджувати, що в переважній кількості (89 %) на сифонаптероз хворіли безпородні коти. У породистих котів бліх виявляли достовірно рідше – 11 %. Водночас найбільш сприйнятливі дорослі собаки віком 4-10 років (36,4 %) та молоді – віком 1-4 роки (32,0 %). А найменш сприйнятливими виявились тварини старше 10 років (14,5 %). Найчастіше виявляли бліх у безпородних собак (18 %), на другому місці – німецькі вівчарки (13 %). Далі – лабрадори (10 %), стафордширські тер’єри (7 %), той-тер’єри (5 %) та спанієлі – 4 %. У собак та котів відмічали однакову тенденцію – самці обох видів тварин частіше хворіли на сифонаптероз. У собак самці хворіли на 15,4 % частіше ніж самки, а коти хворіли частіше на 18,8 % ніж кішки. В результаті досліджень на території Сумської області були ідентифіковані кліщі І. ricinus в кількості 716 екземплярів. Кількість кліщів І. ricinus суттєво не змінювалося по рокам, а співвідношення з іншими видами коливалось в межах 21,8 – 22,7 %. Другим за поширенням були кліщі, що відносяться до I. hexagonus, їх кількість становили 937 екземплярів. Співвідношення з іншими видами коливалось в межах 28,9-29,7 % за три роки. Найбільш поширеним був D. reticulatus. Усього за три роки було виявлено 1546 екземплярів D. reticulatus, що змінювався в співвідношенні 47,7-48,9 %. На ці результати суттєво вплинули сприятливі природні ландшафти Сумської області, а також наявність достатньої кількості диких та безпритульних тварин, які служать господарями для кліщів. Після завершення польової фази дослідження було прийнято рішення визначити місця прикріплення кліщів на тілі собак. Локалізація кліщів на тілі собак відображає видову специфічну поведінку: I. ricinus: вуха – 31,25 %, голова – 25,00 % (*P<0,05); I. hexagonus: вуха – 28,6 %, голова – 14,3 % (*P<0,05); D. reticulatus: вуха – 63,83 %, який був найвищим серед усіх виявлених видів. Морфофізіологічні характеристики собак суттєво впливали на ризик інвазування їх за довжиною шерсті: довга – 46,09 % (*p<0,05), середня – 41,74 %, коротка – 12,17 %; за структурою шерсті: хвиляста – 47,83 % (*p<0,05), пряма – 36,52 %, грубої структури – 15,65 %; за підшерстям: густе – 45,25 %, середнє – 40,00 %, відсутнє – 14,78 %. Результати дослідження показують, що собаки з довгою хвилястою шерстю та густим підшерстям мають найвищий ризик зараження, що ускладнює візуальне виявлення кліщів та сприяє більш тривалішому паразитизму. При проведенні аналізу поширення отодектозу котів у центральному та прилеглих мікрорайонах м. Суми за 2022-2024 роки визначено, що зазначена інвазія у котів має широке розповсюдження. У 2022 році кількість зареєстрованих випадків захворювання котів на отодектоз становила 65, у 2023 році – 76 випадків, у 2024 році – 62 випадки. Найвищий рівень захворюваності на отодектоз встановлено у тварин віком 1–4 років (33,00 %). Другою за частотою ураження була вікова група 4–10 років (24,14 %). Захворюваність кошенят віком до 6 місяців становила 24,14 %, тоді як у тварин віком 6–12 місяців – 11,82 %. Найнижчий рівень захворюваності відзначено у тварин віком понад 10 років. Встановлено, що отодектоз переважно реєструвався у безпородних котів – 132 випадки (65,02 %). Серед породистих тварин захворювання діагностували значно рідше: у персидських – 21 випадок (10,34 %), британських короткошерстих – 23 випадки (11,3 %), мейн-кунів – 12 випадків (5,91 %), ангорських – 8 випадків (3,94 %), сіамських – 3 випадки (1,48 %). Виявлено статеву схильність: отодектоз частіше реєстрували у котів – 142 випадки (69,95 %), тоді як у кішок – 61 випадок (30,05 %). Захворювання реєструвалося протягом усього року з тенденцією до зростання кількості випадків у прохолодний період та зниження — у теплий сезон. Встановлено, що на українському ринку ветеринарних препаратів призначених для боротьби з ектопаразитозами собак та котів зареєстровано більше ніж 550 назв. Найбільшу кількість у сегменті інсектоакарицидних препаратів становлять topical/spot-on (краплі на холку), які складають 229 назв (41,64 %) на ринку препаратів від бліх і кліщів. Другою за поширеністю групою є різноманітні пероральні таблетки або інші жувальні форми 155 назв, що складає 28,18 % від загальної чисельності. Найбільш часто такі форми призначені для собак. Третьою групою за поширеністю є нашийники, 103 назви, що складають 18,73 % ринку. Їх частіше застосовуються для собак, але є моделі придатні й для котів. Останнє місце по розповсюдженню на ринку складає сегмент спреїв та шампунів 63 назви, що відповідно складає 11,45 %. Поміж них найбільше було зареєстровано препаратів з діючою речовиною імідаклоприд – 176 назв (32 %), флураланер – 143 назви (26 %), афоксоланер – 88 назв (16 %), фіпроніл – 77 назв (17 %), селамектин – 66 назв (12 %). В подальшому було досліджено фармакотоксикологічні властивості препарату СелГард (діюча речовина селамектин – 60 мг та празиквантел – 80 мг). Середній показник гострої токсичності препарату СелГард складає 355,84 мг/кг. Відповідно до класифікації Міжнародної глобальної класифікації Global Harmonized System (GHS) препарат СелГард належить до 4 категорії токсичності «помірно токсичні речовини». В результаті досліджень виявлена 100 % ефективність препарату СелГард при лікуванні котів інвазованих блохами та кліщами на 10-12 добу. На наступному етапі досліджень проводили оцінку інсектоакарицидної дії біоцидів Флайстоп, Неостомазан, Інсектостоп Провет, Бутокс, «Свіжа будка+» щодо кліщів, бліх та яєць бліх у зовнішньому середовищі. Встановлено, що зазначені біоциди ефективні проти ектопаразитів у зовнішньому середовищі та забезпечують знищення збудників при експозиції 48 годин. В подальшому розробляли заходи при ектопаразитозах при вольєрному утримуванні тварин. Застосування препаратів мало позитивний вплив на клінічні ознаки тварин, уражених ектопаразитами, особливо в групі, де була застосована комбінована обробка тварин препаратом СелГард та вольєрів засобом «Свіжа будка +». Клінічні ознаки ектопаразитозів повністю зникали на сьому добу спостережень. Також проводили розробку заходів боротьби з ектопаразитозами при квартирному утримуванні тварин, комбінацію препарату СелГард для тварин та біоциду Ектосан для поверхонь – з сьомої доби клінічні ознаки у тварин були відсутні, а з чотирнадцятої доби ектопаразитів не виявляли зовсім. Тому комбінації зазначених препаратів рекомендуємо використовувати для боротьби з ектопаразитами собак та котів. Матеріали дисертаційної роботи рекомендуємо використовувати при вивченні курсів «Паразитологія та інвазійні хвороби тварин», «Ветеринарної фармакології», «Хвороби дрібних тварин» при підготовці фахівців освітнього рівня «Магістр» зі спеціальності 211 «Ветеринарна медицина». Для виробництва запропоновані методичні рекомендації «Боротьба з ектопаразитозами собак і котів». Суми, 2025. 24 с. Описание: The dissertation work substantiates measures to combat ectoparasites in dogs and cats based on research. When analyzing statistical data for the period 2019-2022 in the city of Sumy, it was found that cases of diseases in dogs and cats associated with the detection of external ectoparasites were caused by pathogens of siphonapterosis, otodectosis, demodecosis and notoedrosis. It was determined that the most common ectoparasite among dogs and cats in the city of Sumy for the specified period is siphonapterosis - 2524 cases. The number of recorded cases of siphonapterosis from 2019 to 2022 increased by 35.5%. The number of cases of siphonapterosis in dogs and cats began to increase in May (10.4%) and June (12.3%) and reached its peak in July (27.1%). Subsequently, a decline was noted in August (11.1%). Cats aged 4-10 years (36.8%) and cats aged 1-4 years (30.8%) are most susceptible to siphonapterosis, which indicates a high susceptibility of young and adult animals. At the same time, adult dogs aged 4-10 years (36.4%) and young dogs aged 1-4 years (32.0%) are most susceptible. Animals older than 10 years (14.5%) were the least susceptible. As a result of the analysis, we can say that the overwhelming majority (89%) of cats were affected by mongrel cats. Fleas were found significantly less often in purebred cats – 11%. Fleas were most often found in mongrel dogs (18%), followed by German shepherds (13%), Labradors (10%), Staffordshire terriers (7%), Toy terriers (5%), and Spaniels (4%). The same trend was observed in dogs and cats - males of both species were more likely to suffer from siphonapterosis. In dogs, males were 15.4% more likely than females, and cats were 18.8% more likely than cats. As a result of the research, 716 specimens of I. ricinus ticks were identified in the Sumy region. The number of I. ricinus ticks did not change significantly over the years, the ratio with other species fluctuated within 21.8 - 22.7% compared to ticks of other species. The second most widespread tick was I. hexagonus, their number was 937 specimens. The ratio with other species fluctuated within 28.9-29.7% over three years. The most common in Sumy region was D. reticulatus. In total, 1546 specimens of D. reticulatus were detected over three years, which varied in the ratio of 47.7-48.9%. These results were significantly influenced by the favorable natural landscapes of Sumy region, as well as the presence of a sufficient number of wild animals that serve as hosts for ticks. After the completion of the field phase of the study, it was decided to determine the attachment sites of ticks on the body of dogs. The localization of ticks on the body of dogs reflects species-specific behavior: I. ricinus: ears – 31.25%, head – 25.00% (*P<0.05); I. hexagonus: ears – 28.6%, head – 14.3% (*P<0.05); D. reticulatus: ears – 63.83% (*P<0.05), the highest among all species. Morphophysiological characteristics of dogs significantly influenced the risk of infection: by coat length: long – 46.09% (*p<0.05), medium – 41.74%, short – 12.17%; by coat structure: wavy – 47.83% (*p<0.05), straight – 36.52%, coarse structure – 15.65%; by undercoat: thick – 45.25%, medium – 40.00%, absent – 14.78%. The results of the study show that dogs with long wavy hair and thick undercoat have the highest risk of infection, which complicates the visual detection of ticks and contributes to longer parasitism. When analyzing the spread of otodectosis in cats in the central and adjacent microdistricts of Sumy for 2022-2024, it was determined that the disease in cats is widespread. In 2022, the number of registered cases of otodectosis in cats was 65, in 2023 - 76 cases, in 2024 - 62 cases. The highest incidence of otodectosis was found in animals aged 1–4 years (33.00%). The second most frequently affected age group was 4–10 years (24.14%). The incidence of kittens under 6 months of age was 24.14%, while in animals aged 6–12 months – 11.82%. The lowest incidence was observed in animals over 10 years of age. It was found that otodectosis was mainly registered in mongrel cats – 132 cases (65.02%). Among pedigree animals, the disease was diagnosed much less frequently: in Persians – 21 cases (10.34%), British Shorthairs – 23 cases (11.3%), Maine Coons – 12 cases (5.91%), Angoras – 8 cases (3.94%), Siamese – 3 cases (1.48%). A sexual predisposition was revealed: otodectosis was more often registered in cats – 142 cases (69.95%), while in cats – 61 cases (30.05%). The disease was registered throughout the year with a tendency for the number of cases to increase in the cool period and decrease in the warm season. It was found that more than 550 names are registered on the Ukrainian market of veterinary drugs intended for the control of ectoparasites of dogs and cats. The largest number in the segment of insecto-acaricidal drugs is topical/spot-on (drops on the withers), which make up 229 names (41.64%) in the global market of drugs for fleas and ticks. The second most common group is various oral tablets or other chewable forms of 155 names, which makes up 28.18% of the total. Most often these forms are intended for dogs. The third most common group is collars, 103 names, which make up 18.73% of the market, are more often used in dogs, but are also available for cats in some versions. The last place in terms of distribution on the market is the segment of sprays and shampoos of 63 names, which respectively makes up 11.45%. The most registered drugs were those with the active ingredient imidacloprid - 176 names (32%), fluralaner - 143 names (26%), afoxolaner - 88 names (16%), fipronil - 77 names (17%), selamectin - 66 names (12%). The pharmacotoxicological properties of the drug SelGard were further investigated. The average acute toxicity of the drug SelGard (active ingredient selamectin - 60 mg and praziquantel - 80 mg) is 355.84 mg/kg. According to the classification of the International Global Harmonized System (GHS), the drug SelGard belongs to the 4th toxicity category "moderately toxic substances". The results of the studies revealed 100% effectiveness of the drug SelGard based on selamectin and praziquantel in the treatment of cats infested with fleas and ticks for 10-12 days. At the next stage of the research, the insecto-acaricidal action of the biocides Flystop, Neostomazan, Insectostop Provet, Butox, "Fresh Box +" was evaluated against ticks, fleas and flea eggs in the external environment. It was found that these biocides are effective against ectoparasites in the external environment and ensure the destruction of pathogens after 48 hours of exposure. In the future, measures were developed for ectoparasites in aviary housing. The use of the drugs had a positive effect on the clinical signs of animals affected by ectoparasites, especially in the group where the combined treatment of animals with the drug SelGard and aviaries with the drug "Fresh Box +" was used. Clinical signs of ectoparasites completely disappeared on the seventh day of observation. We also developed measures to combat ectoparasites in apartment keeping of animals, a combination of the drug SelGard for animals and the biocide Ectosan for surfaces - from the seventh day, clinical signs in animals were absent, and from the fourteenth day, ectoparasites were not detected. Therefore, we recommend using combinations of these drugs to combat ectoparasites in dogs and cats. We recommend using the materials of the dissertation work when studying the courses "Parasitology and Invasive Diseases of Animals", "Diseases of Small Animals" in the training of specialists of the educational level "Master" in the specialty 211 "Veterinary Medicine". Methodological recommendations "Combating Ectoparasites in Dogs and Cats" are proposed for production. Sumy, 2025. 24 p.