Верховенство права в цивільному судочинстві України

Abstract

Дисертація продовжує започаткований загально-правовими науками напрям дослідження, спрямований на формування новітніх концептів верховенства права та їх реалізацію в цивільному судочинстві. Актуальність цієї проблематики зумовлена тим, що реформи судової влади та цивільного судочинства супроводжують Україну на всьому шляху її становлення та утвердження як європейської правової держави. Без кардинальних перетворень порядку здійснення правосуддя, створення ефективних механізмів захисту права, зрештою, без забезпечення повноцінної правової захищеності особи та суспільства нині неможлива побудова успішної держави. Досвід наших західних партнерів лише підтверджує слушність цієї тези та обраного напряму реформ. При цьому незмінною основою будь-яких демократичних змін у сфері судової влади та судочинства були і залишаються права та свободи громадян, реальне забезпечення верховенства права та доступності судових процедур, розумних строків судового розгляду, змагальності судового процесу, остаточності судових рішень, що набрали законної сили, та інші. У ряді аналізованих правових понять і категорій чільне місце посідає верховенство права, що уособлює у своєму різноманітті сучасні уявлення про цінність права на судовий захист, правосуддя та судові процедури. Пізнання сутності цього явища, всебічне вивчення характерних ознак та властивостей, аналіз можливих напрямів реалізації та розробка конкретних заходів щодо його забезпечення – одне з ключових завдань юридичної науки, і, зокрема, цивілістичної процесуальної доктрини та практики цивільного судочинства. Не можна говорити, що проблематика верховенства права абсолютно нова для національного дослідника. Випробовуючи відомий вплив західної правової думки і законодавства, правова наука вже накопичила певний обсяг наукового знання про поняття, що розглядається, і визначила нові течії і підходи до його вивчення. Розвиваючи загальнотеоретичні уявлення про верховенство права, галузеві науки, торкаючись різних сторін явища, формують власний предмет його досліджень. Авторські зрізи вивчення обґрунтовано акцентували увагу на деяких найбільш проблемних аспектах розуміння верховенства права в цивільному судочинстві, значенні прецедентної судової практики, виявленні можливих та оптимальних напрямів його імплементації в цивільне процесуальне законодавство тощо. Водночас характер проведених досліджень в силу їх різної наукової спрямованості та об’єктивної неможливості остаточного вирішення поставлених питань свідчить про необхідність їх подальшого осмислення і пристосування отриманих і нових результатів до специфіки здійснення цивільної процесуальної діяльності. У цьому контексті верховенство права стає свого роду інструментарієм пізнання та всебічної оцінки сучасних законодавчих рішень у сфері цивільної юрисдикції. У зв’язку з цим залишається значущим вивчення історичних умов формування концепції верховенства права в цивільному судочинстві, критичний аналіз стану наукової розробленості даної проблеми, пізнання еволюції поглядів Європейського Суду з прав людини на уявлення про верховенство права, дослідження проблемних аспектів імплементації ідеї в цивільному процесуальному законодавстві України, вирішення сформованих теоретико-прикладних проблем проваджень цивільного процесу з позиції та крізь призму розуміння верховенства права. Це наголошує на актуальності обраної теми, важливості проведення дисертаційного дослідження проблем верховенства права в цивільному судочинстві. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових теоретичних положень та систематизації вже накопиченого наукового знання щодо верховенства права як базису формування теоретико-прикладної моделі здійснення цивільної процесуальної діяльності, характеристики якої визначаються важливістю цілісного відображення та всебічної реалізації аналізованого явища у практиці цивільного судочинства. Визначено, що в основі теоретичної концепції верховенства права в цивільному судочинстві лежить система наукових положень, висновків та гіпотез, що визначають початок виникнення та еволюцію поглядів на особливості сутності розглянутого явища з позиції не тільки впливу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини на вітчизняне цивільне судочинство та затребуваності цих ідей у цивільному процесуальному законодавстві, а також з урахуванням стадійності здійснення цивільної процесуальної діяльності та вимог цивільної процесуальної форми. Доведено, що зміна нормативної моделі правосуддя в цивільних справах в історико-правовій ретроспективі незмінно зумовлена пошуком та затвердженням нових парадигм розвитку цивільного судочинства, серед яких, у сучасних умовах значення та визнання прав і свобод людини, верховенство права та важливість його реального забезпечення у судовій діяльності. Обґрунтовано, що доктринально верховенство права у цивільному судочинстві необхідно інтерпретувати в контексті обґрунтування таких судових процедур, характерні риси та порядок проведення яких спричинені природою судового розгляду та вирішення цивільних справ та вимогами досягнення його справедливості. Аргументовано, що з точки зору верховенства права, слід констатувати все більший вплив на національні системи цивільного правосуддя прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, яка, з одного боку, формує необхідні мінімальні стандарти судової діяльності, з іншого – розширює можливості тлумачення суті явища, тим самим сприяючи належній імплементації уявлень про верховенство права в цивільне процесуальне законодавство. Встановлено, що закріплення верховенства права серед основних засад свідчить про помилковість концептуального підходу законодавця до визначення системи принципів цивільного судочинства. Розгляд верховенства права за рамками принципів веде не лише до точного виявлення сутності та взаємозв’язків заявлених принципів, а й до осмислення його ролі та місця в контексті формування належних судових процедур. Констатовано, що початковий етап судової діяльності характеризується низкою обмежень доступу до суду, що можна пояснити необхідністю перевірки поданих позовних заяв щодо відповідності їх вимогам форми і змісту. З точки зору верховенства права, правомірно ставити питання про виявлення взаємозв’язку передумов прав на звернення до суду і насамперед юридичної зацікавленості та передбачуваного об’єкта судового захисту. Обґрунтовано, що попередній характер вчинених цивільних процесуальних дій у поєднанні з цілями оптимізації та підвищення ефективності судового розгляду та розгляду цивільних справ визначають тенденції фундаменталізації підготовчого провадження в цивільному процесі. Визначено, що з урахуванням усталених концептів верховенства права обмеження можливості примирення сторін лише процедурою врегулювання спору за участю судді не можна визнати прийнятним. У цивільному судочинстві необхідно сформувати систему примирних процедур з чітким визначенням місця цих процедур у структурі цивільної процесуальної діяльності, напрямів діяльності суду, процедурних гарантій та кінцевих підсумків здійснення. Доведено, що концентрація доказового матеріалу як одне з основних завдань належної підготовки справ до судового розгляду та форм виконання цивільних процесуальних прав та обов’язків, з позиції верховенства права, спрямована на забезпечення змагальності судового процесу та рівності процесуальних можливостей сторін. Аргументовано, що реалізація ідей верховенства права на стадії розгляду справи по суті зумовлена необхідністю модернізації її ключових елементів, а саме: більш точне визначення завдань аналізованого етапу; вирішення проблемних аспектів можливої участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; вдосконалення правил про безпосередність судового розгляду та перерви у ньому; вирішення питань про засоби доказування та процесуальну форму їх дослідження; посилення вимог щодо мотивованості судових рішень. Практичне значення отриманих результатів визначається актуальністю вибраної теми, новизною положень і висновків. Викладені теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальших досліджень актуальних проблем науки цивільного процесуального права, а також для продовження наукової розробки доктрини верховенства права; у законопроектній роботі – при складанні нових процесуальних кодексів, внесенні змін і доповнень у чинний Цивільний процесуальний кодекс України; у правозастосовчій практиці – для використання судом при трактуванні цивільних процесуальних норм або при обґрунтуванні судових рішень; у навчальному процесі – у ході викладання навчальної дисципліни «Цивільний процес», при підготовці навчальної літератури і навчально-методичних матеріалів до семінарів і практичних занять із вказаної дисципліни.