Характеристика адаптивних ознак у міжсортових гібридів пшениці м’якої озимої в умовах-північно-східного Лісостепу

Abstract

У 2018-2019 році на дослідному полі Сумського національного аграрного університету проведено дослідження щодо формування елементів структури врожаю, стійкості до фітопатогенів та інших адаптивних ознак міжсортовими гібридами пшениці озимої. Матеріалом досліджень слугували лінії (потомств F4 та F5 ), створені міжсортовим схрещуванням сортів пшениці озимої різного екологічного та генетичного походження з числа, занесених у різні роки до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні, зокрема з 1AL/1RS та 1BL/1RS транслокаціями і без інтрогресованих компонентів. За тривалістю вегетаційного періоду від повних сходів до повного колосіння досліджувані зразки розподілились на дві групи – середньоранні та середньостиглі. Вегетаційний період у середньому складав 218 діб для F4 та 216 – для F5 . Найнижчий цей показник (214 діб) виявився у гібридів п’ятого покоління, створених за участі сортів, які є носіями 1BL/1RS транслокації. Найдовший період вегетації зафіксований у цих же комбінаціях, проте – четвертого покоління. За рівнем зимостійкості усі групи гібридних комбінацій поступалися сорту-стандарту Подолянка, хоча і мали наближений до нього рівень показника (5,37–5,96 за 9-бальною шкалою). Гібридні потомства у польових умовах характеризувалися порівняно задовільною зимостійкістю. Перезимували на рівні стандарту з оцінкою 6 балів і вище 58,9 % (F4 ) та 64,3 % (F5 ) досліджуваних зразків. Спостерігається пряма залежність між: групою стиглості → висотою рослин (r = 0,95) → стійкістю до перезимівлі (r = 0,87). Отже, чим коротший період вегетації генотипу, тим нижча висота рослин та бал перезимівлі рослин. У наших дослідах коефіцієнт кореляції близький до + 1, що свідчить про тісний прямолінійний кореляційний зв'язок (майже функціональний), між групою стиглості → висотою рослин → зимостійкістю. За стійкістю до листкових хвороб перевищували стандарт: до бурої іржі – 96,75 % досліджуваних потомств; до борошнистої роси та септоріозу кращими за Подолянку виявилися 77 %. У досліджуваних генотипів урожайність варіювала від 225 до 891 г/м2 . Середнє популяційне значення ознаки для F4 та F5 складало 640 г/м2 . Цей показник вказує на адаптивний оптимум урожайності культури, яку представляють новостворені потомства в F4 та F5 .