Електронні технології у цивільному та виконавчому процесі в умовах сталого розвитку

Abstract

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження теоретико- правових засад та нормативно-правового регулювання електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі в умовах сталого розвитку, сформовано концептуальні пропозиції, об’єднані за напрямами реалізації та спрямовані на удосконалення цивільного та виконавчого процесу в умовах розбудови інформаційного суспільства, цифровізації правосуддя та примусового виконання рішень, а також європейської інтеграції України. Зазначене дослідження є актуальним, оскільки його проблематика відповідає напряму наукових розвідок, визначеному в Указі Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30 березня 2019 року № 722 (Ціль № 16 – сприяння побудові миролюбного і відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях) та спрямовується на вирішення завдання 16.3 – підвищення рівня довіри до суду та забезпечення рівного доступу до правосуддя, яке закріплено у положеннях відповідної Національної доповіді щодо Цілей сталого розвитку. В дослідженні зазначається, що сучасні електронні технології у цивільному та виконавчому процесі спрямовані на забезпечення у найбліжчій перспективі переходу до безпаперової комунікації учасників процесу із судами та органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, а також дозволять скоротити до мінімально можливої фізичну присутність громадян у судах, у органах державної виконавчої служби, приватних виконавців. Застосування електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі в умовах сталого розвитку України дозволяє покращити доступ до правосуддя та до примусового виконання рішень, зробити цивільний та виконавчий процеси більш ефективнішими та прозорими. В роботі запропоновано підхід, за якого здійснено комплексне системне дослідження особливостей реалізації електронних технологій у розрізі двох компонентів науки цивілістичного процесу – у цивільному процесі та виконавчому процесі, що слідують один за одним та пов’язані спільною правовою метою, для виявлення прояву застосування електронних технологій як в ході захисту судом порушеного суб’єктивного права, так і в ході його реального відновлення органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. На основі проведеного дослідження автором пропонується концепція, що передбачає послідовний цілісний процес впровадження електронних технологій у цивільний та виконавчий процес, який складається з кількох етапів: перший етап характеризується удосконаленням електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі, другий етап полягає у зміні консервативної цивільної процесуальної форми цивільного судочинства та його процедур, третій етап передбачає встановлення зворотнього зв’язку – використання електронних технологій як інструменту вчинення процесуальних дій судом та виконавцем та інтеграцію електронних технологій у цивільний та виконавчий процес. У данному дослідженні здійснено аналіз лише початкового першого етапу, що може стати підгрунтям для подальших наукових розвідок наступних епапів. В дослідженні підкреслюється, що сукупність низки понять, що вживаються як на законодавчому рівні, так і доктринально, де використано термін «електронні /електронна/електронний» як-то електронна справа, електронні докази, електронний розгляд справи, електронне судове рішення та, нарешті, електронний суд, дозволяє сформувати та запропонувати введення до наукового обігу науково- теоретичної конструкції поняття «електронних технологій у цивільному процесі» з урахуванням оновленого змісту цивільного процесуального законодавства. У виконавчому процесі дана конструкція фактично випливає із законодавства про виконавче провадження, хоча вже на даний час Закон України «Про виконавче 3провадження» оперує термінами «електронні реєстри та бази даних», «електронні гроші», «електронний гаманець», та пропонується у кількох профільних зареєстрованих законопроєктах, передбачає фукнціонування кількох електронних реєстрів (хоча й з іншими назвами), що значно впливають на процес примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Проведене дослідження дало змогу сформувати поняття «електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі», що являють собою сукупність інформаційних (автоматизованих), інформаційно-телекомунікаційних систем, сервісів та мереж, а також інформаційно-комунікаційних процесів, спрямованих на здійснення правосуддя судом та примусове виконання судових рішень органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, з одного боку, а також на реалізацію процесуальних можливостей учасників цивільного процесу (виконавчого провадження), пов’язаних із забезпеченням права на доступ до правосуддя та права на доступ до примусового виконання рішень, з іншого боку. У роботі визначається сутність електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі, що представляють собою весь спектр можливих засобів, пов'язаних із поданням документів до суду, повідомлення учасників цивільного судочинства, дистанційної участі у розгляді справи як у суді першої інстанції, так і у разі оскарження судового акту та процесу примусового виконання судового рішення. Їх сутність також спостергіється у трьох вимірах: 1) правовому (процесуальному), 2) технологічному та 3) безпековому. У процесуально-правовому аспекті електронні технології є невід’ємною частиною цивільного та виконавчого процесу та перебувають з ними у нерозривному зв’язку, адже відсутність реєстрації електронного кабінету унеможливлює вчинення процесуальних дій значного кола учасників цивільного процесу (адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців), ні суд, ні державні чи приватні виконавці не можуть функціонувати без електронних баз даних та реєстрів. На підставі аналізу законодавчих актів, спрямованих на захист прав людини та доступ до правосуддя в умовах розвитку електронних технологій, досліджено 4розвиток законодавчої бази у сфері електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі, в результаті чого з’ясовано еволюціонування науково- технічного та інноваційного розвитку у період їхньої технологічної модернізації. У роботі доводиться, що у процесуально-правовому вимірі концепт електронних технологій впливає на правосуддя у таких напрямах: 1) модернізація правил доказування із урахуванням сучасних електронно-інформаційних технологій, що застосовуються судом та учасниками справи 2) зміна ролі суду – у контексті загальної тенденції сервісної держави зміщується у площину, де суд є надавачем послуг, а учасники справи (користувачі ЄСІТС) – їх споживачами. При цьому запропоновано класифікацію видів електронізаціїї у виконавчому процесі на дві групи: внутрішню електронізацію як організаційно-процесуальну діяльність державного чи приватного виконавця щодо використання онлайн ресурсів з метою здійснення виконавчого процесу та зовнішню електронізацію як інформаційну діяльність сторін виконавчого процесу, інших суб’єктів виконавчого процесу, пов’язаних з процесом примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Автором аргументовано нагальну потребу застосування «штучного інтелекту» у виконавчому процесі, що полягатиме у переході до повної автоматизації процесу примусового виконання судового рішення або рішення іншого органу за блоком виконавчих документів про стягнення боргів. У дослідженні проаналізовано втілення ідеї «електронного суду» в українське процесуальне законодавство шляхом нормативного закріплення положень щодо Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи України. Запропоновано внести зміни до ЦПК України з метою удосконалення правового регулювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для врегулювання певних проблем, пов'язаних з несумлінним та суспільно небезпечним використанням інформації, що впливає на інформаційну безпеку під час здійснення правосуддя. У роботі пропонується запровадження Єдиної підсистеми документообігу ЄСІТС, яка завдяки використанню сучасних хмарних технологій буде спроможна 5поєднати між собою одночасний процес упорядкування, узгодження і об'єднання структур і функцій на різних стадіях цивільного процесу. Такий підхід є новим у створенні Єдиної підсистеми документообігу ЄСІТС, що у свою чергу вирішить питання щодо об'єднання усіх судових програм документообігу в Єдину підсистему документообігу судів України. На підставі порівняльно-правового дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі аргументовано доцільність впровадження в Україні сучасних технологій, таких як штучний інтелект та блокчейн. Аргументовано необхідність за допомогою даної технології вирішувати завдання з автоматизованого введення та обробки інформації при здійсненні діловодства суду, опрацювання вхідних документів, що надходять до суду з метою виявлення їх невідповідності вимогам процесуального законодавства, ідентифікації особи та повноважень для участі в судовому розгляді. Запропоновано концептуальні засади, завдяки яким судді при здійсненні правосуддя з використанням технології штучного інтелекту будуть здійснювати розгляд судових справ швидше і практично миттєво знаходити відповідні процесуальні документи. В результаті здійсненого дослідження запропоновано внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на удосконалення Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо забезпечення електронної взаємодії органів державної виконавчої служби, приватних виконавців з державними органами та банками, забезпечення обов’язкового підключення банків до електронної взаємодії, отримання виконавцями інформації про боржників, їхнє майно та кошти, забезпечення автоматизованого списання коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення заборгованості. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані в науково-дослідній роботі – для подальших наукових досліджень у галузі; правотворчості – для розроблення проектів нормативно-правових актів; правозастосуванні – у діяльності 6судової системи, органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Державної судової адміністрації, Державного підприємства «Центр судових сервісів», Державного підприємства «Інформаційні судові системи».