Напружено-деформований стан гіперболічної оболонки покриття

Abstract

Робота складається із змісту, загальної характеристики роботи та її кваліфікаційних ознак, опису об'ємно-планувального та конструктивного рішення будівлі, огляду досліджень за обраною темою, розділів основної частини, висновків за результатами досліджень та формулювань перспектив досліджень (українською та англійською мовами). Сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет дослідження, методи наукового дослідження. . Аналіз публікацій та досліджень включає огляд архітектурно-конструктивних вирішень оболонок гіпарів, розглянуто методику розрахунку пологих гіпарів з прямолінійними краями (як окремих оболонок, так і складених систем) за безмоментною та моментною теоріями. На основі розрахунків досліджена специфіка напруженого стану цих оболонок та надані конкретні рекомендації щодо проектування тонкостінних гіперболічних оболонок. Наводяться таблиці для розрахунку систем, що складаються з чотирьох оболонок на квадратному плані. В основній частині наведено опис конструктивного вирішення чотирьох моделей гіперболічних скомпонованих оболонок на квадратному плані, виконано перевірку стійкості цих поверхонь, виходячи з кривини їх поверхонь та діючого на них навантаження; виконано армування поля оболонки за величинами максимальних головних напружень розтягу. У висновках проаналізовано результати статичного розрахунку різних моделей, визначено найбільш ефективну модель гіперболічної поверхні з точку зору статичної роботи . Практичне значення отриманих результатів дозволяє визначити найбільш ефективну поверхню з точки зору її статичної роботи із декількох можливих поверхонь, що мають однакові геометричні розміри в плані та по висоті та відрізняються лише формоутворенням. В якості формоутворюючих поверхонь прийняті поверхні подвійної Гаусової кривини гіперболічного типу. Критерій ефективності за НДС досліджувався від зміни одного виду гіперболічної поверхні, способу її компоновки (розташування) на квадратному плані. Прийнято до розгляду складені поверхні типу «гриб» та типу «шатер». Проаналізовано теоретичні та експериментальні дослідження поверхні типу гіпар.