Стратегічне управління ефективністю виробництва та реалізації продукції коноплярства

Abstract

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретико-методичні та науково-практичні положення щодо стратегічного управління ефективністю виробництва та реалізації продукції коноплярства в Україні. Доведено, що одним з пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів на мікро-, мезо- та макрорівнях має стати найближчим часом розвиток галузі коноплярства. Як свідчить історичний досвід України та зарубіжних країн, вирощування, первинна та глибинна переробка технічних конопель дозволить вирішити цілий ряд глобальних проблем в різних галузях народного господарства: будівельній, енергетичній, текстильній, харчовій, паперовій, екологічній, косметичній, хімічній, фармакологічній; забезпечить сталий розвиток сільських територій. Потужна наукова база по створенню безнаркотичних сортів конопель, удосконаленню технологій їх збирання та переробки, часткова гармонізація законодавчої бази забезпечили відносно динамічний розвиток галузі в останнє десятиріччя. Доведено, що вирощування технічних конопель фермерськими господарствами забезпечує сільські громади додатковими робочими місцями, забезпечує надходження коштів до місцевих бюджетів, бережливе ставлення до навколишнього середовища, популяризує дану культуру, формує модель сімейного аграрного бізнесу. На державному рівні проводяться заходи щодо вдосконалення підтримки фермерських господарств. Згідно проведених досліджень, Україна має відповідні ґрунтово-кліматичні умови для вирощування технічних конопель, але посівні площі даної культури так і не піднялися вище 4 тис. га. за останнє десятиріччя. На тлі порушення питання щодо легалізації медичної коноплі виробничники знову зацікавилися даною культурою і вже в 2021 р. загальна площа посівів склала 3080 га. Розуміючи, наскільки галузь коноплярства стане прибутковою в разі прийняття Закону про легалізацію медичної коноплі, виробники намагаються зайняти високорентабельну та конкурентну нішу на ринку. Але без вагомих дій держави в сфері врегулювання законодавства ця зацікавленість матиме нетривалий ефект. Доведено, що на розвиток галузі коноплярства також позитивно впливає наявність підприємств, які займаються виробництвом та переробкою луб’яних культур, що є передумовою для створення кластеру з культивації текстильних культур. Більшість підприємств вважає за краще займатися виробництвом олії і шроту. У регіональному розрізі спостерігається концентрація підприємств, які займаються виробництвом продукції на основі технічних конопель в Дніпропетровській, Київській і Харківській областях. Сумська область має переробні потужності, окрім цього знаходиться Інститут луб’яних культур, тому дрібні виробники можуть кооперуватися для організації виробничого процесу, не купуючи власне обладнання. Кластерна модель розвитку цих галузей зменшить ризики, пов’язані з технологічними обмеженнями, дасть можливість виступати на аграрних ринках у вигляді вагомого учасника, чітко оцінювати довгострокову перспективу розвитку, залучати вагомі інвестиції та забезпечувати ефективний інформаційний обмін. Досліджено вплив мікро- та макро- факторів на ефективність роботи конопляної галузі на прикладі Інституту луб’яних культур НААН України. Аналіз макросередовища установи засвідчив те, що такі фактори як демографічний, економічний, політико-правовий мають негативний вплив на економічну ефективність виробництва та переробки продукції коноплярства. Держава, на жаль, залишається осторонь від проблем не тільки установи інституту, а й галузі в цілому, чим і пояснюється щорічне зменшення бажаючих працювати в ній. Проведений аналіз факторів мікросередовища свідчить, що необхідною умовою підвищення рівня економічної ефективності установи є ретельний контроль за діяльністю як потенційних, так і наявних в галузі коноплярства конкурентів. На сьогоднішній день конкурентами в сфері науки виступають Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН України, який є розробником сортових технологій вирощування коноплі та міжвідомча лабораторія конопель Науково-дослідного інституту органічного землеробства та насінництва. Крім того, необхідний чіткий контроль за виконанням своїх зобов’язань покупцями у відповідності до ліцензійних договорів. Необхідно зауважити, що без достатнього рівня фінансування матеріально-технічної бази Інституту луб’яних культур неможливо досягти переваг на ринку наукових розробок з багатьох напрямків. З метою виявлення істотного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на розвиток галузі коноплярства було використано метод експертних оцінок, який дозволив виявити сильні та слабкі сторони даної галузі. До факторів, що позитивно впливають на розвиток галузі, експерти віднесли: позитивне відношення споживачів до продукції коноплярства, дослідно-селекційну роботу установи, цінову політику на внутрішньому ринку на продукцію, якість та рентабельність продукції коноплярства, кваліфікацію персоналу, можливість забезпечення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва підприємствами різних організаційно–правових форм, природну родючість ґрунтів та забезпеченість водними ресурсами. До негативних факторів впливу належать: політична нестабільність, низький рівень правового захисту виробників, їх інвестиційної привабливості, відсутність забезпечення фінансово-кредитними ресурсами, рівень інфляції та відсутність достовірної статистичної інформації. Досліджено ступінь конкуренції в галузі коноплярства та визначено як середній. Це пов’язано, перш за все, з низьким попитом на продукцію коноплярства (високий рівень цін), наявністю товарів-замінників (продуктів з інших технічних і овочевих культур). На сьогодні в Україні практикуються три основні технології вирощування технічних конопель: насіннєва – використовується з метою збору високоякісного насіннєвого матеріалу (зазичай застосовується насінницькими господарствами); двостороннього застосування – для отримання насіння та трести промислових конопель; зеленцева – для одержання високоякісного довгого пенькового волокна; (додатково вимагає наявного первинного коноплепереробного виробництва). Виробники продукції коноплярства найчастіше використовують другу технологію вирощування, оскільки вона є найоптимальнішою з точки зору рівня рентабельності, яка сягає до 190%. Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації насіння, яке користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу було побудовано багатофакторну модель, в якій результативним показником виступав прибуток на 1 га продукції коноплярства за двобічною технологією вирощування, а факторами впливу: обсяг реалізованого насіння, т/га, ціна насіння, грн/т та собівартість 1 т насіння, грн. Аналіз даної моделі дозволив зробити висновок про те, що прибуток на 1 га від реалізації продукції коноплярства знаходиться у прямо пропорційній залежності з ціною на насіння та з собівартістю 1 т насіння. Відповідно, при збільшенні прибутку на 1 га на 1 тис. грн. ціна реалізації збільшиться на 0,984 тис. грн., а собівартість відповідно зросте на 1,617 тис. грн. Зовнішня торгівля насінням товарних конопель має невеликі обсяги, експорт перевищує імпорт, в основному завдяки тому, що Україна проводить свою селекцію технічних конопель і поставляє посівний матеріал в інші країни. Встановлено, що значною перешкодою для розвитку галузі коноплярства є прирівнювання технічних конопель до наркотичних засобів, що тягне за собою суворий контроль з боку Кабінету Міністрів України (квотування), Держлікслужби (ліцензування) та Національної поліції (спалювання залишків у присутності комісії тощо). Внаслідок надмірного тиску на виробників у сфері коноплярства зі сторони правоохоронних органів маємо інвестиційно-непривабливу галузь і, фактично, гальмуємо її розвиток. Бурхливий розвиток конопляної галузі в зарубіжних країнах пояснюється, перш за все, віднесенням технічних конопель до звичайних сільськогосподарських культур з вмістом ТГК не більше 0,2% (в деяких країнах 0,3%), тоді як за українським законодавством він не повинен перевищувати 0,08%. Прирівнювання технічних конопель до наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів робить ринок монополізованим і зарегульованим. За рахунок обмеження вмісту ТГК на ринку зареєстровано 13 сортів технічних конопель, тоді як в Канаді, наприклад, кількість сортів сягає 65. Доведено, що загальна стратегія розвитку галузі коноплярства зорієнтована на розширення сфер використання культури в насіннєвому напрямку, в напрямку виробництва волокна та виробництва стеблової біомаси (на енергетичні цілі). Аналіз попиту та пропозиції продукції коноплярства на ринку свідчить про те, що обсяги виробництва даної продукції незначні. Пропозиція видів продукції технічних конопель і продуктів її переробки на українському ринку дуже невелика, а ціна досить висока. Це свідчить про те, що існуючі стратегії розвитку галузі малоефективні, а тому підприємствам бажано створювати новий ринковий простір, який забезпечить високий рівень прибутковості для виробників та новації цінностей для покупців. Стратегічне управління галуззю коноплярства в процесі своєї реалізації потребує постійного удосконалення та оновлення його інструментів. Дослідження показують, що в країні існують усі передумови для підвищення ефективності управління галуззю коноплярства. Зокрема, вони набувають нових можливостей в умовах децентралізації та розширення самостійності визначення пріоритетів для забезпечення сталого розвитку сільських територій. Визначальними чинниками в досягненні ефективного стратегічного управління галуззю коноплярства є науковий супровід (селекція та технології), поглиблена вітчизняна переробка, а також збалансованість державної, регіональної політики і органів місцевого самоврядування щодо підтримки коноплярства.