Удосконалення технології вирощування гречки в умовах Північно-Східного Лісостепу України

Abstract

Вирощування гречки має велике значення для забезпечення продовольчої безпеки та здорового харчування людей в Україні та світі. Зерно цієї культури є важливим джерелом білка, вітамінів та мінералів, таких як магній, залізо та фосфор. Одним із ключових факторів, що відіграє важливу роль під час вирощування гречки є сорти. Детермінантні сорти гречки дають змогу отримувати стабільні урожаї. Вони характеризуються однорідним ростом і одночасним формуванням плодів, що дозволяє забезпечити більш прогнозований термін збору врожаю. Ці сорти є популярними серед фермерів, оскільки дозволяють зменшити витрати на догляд за посівами та збір врожаю. З іншого боку, індетермінантні сорти гречки забезпечують більший термін плодоношення і мають здатність продовжувати формування врожаю під час тривалого вегетаційного періоду. Це особливо корисно в умовах мінливого клімату, де несприятливі погодні умови можуть значно вплинути на врожайність. Індетермінантні сорти забезпечують більш гнучке вирощування гречки, особливо для дрібних господарств та в умовах сільської місцевості. Вибір оптимального строку і способу сівби гречки відіграє критичну роль у досягненні високих врожаїв і забезпеченні успішного вирощування цієї цінної культури. Визначення правильного строку залежить від кліматичних умов і регіональних особливостей. Гречка є культурою, яка добре витримує прохолодні умови, тому часто висівається ранньою весною задля максимального забезпечення культури вологою. Щодо способу сівби, важливо враховувати тип ґрунту та його вологозабезпеченість. Оптимальним методом сівби вважають звичайний рядковий, проте також гречку висівають і широкорядним способом. Таким чином при збільшується площа живлення культури та зменшується норма висіву на гектар, що в свою чергу може позитивно вплинути на урожайність та економічну ефективність вирощування. Удобрення гречки мінеральними добривами відіграє важливу роль у забезпеченні здорового росту і розвитку рослин та формування високого врожаю. Гречка, як і багато інших культур, потребує певних поживних речовин для оптимального зростання і розвитку. Одним із ключових мінеральних елементів, необхідних для гречки, є азот. Він сприяє формуванню листя і стебел, а також підвищує урожайність. Фосфор необхідний для здорового розвитку коренів і формування квітів, що є передумовою для утворення зерна. Калій також грає важливу роль у регулюванні водного балансу рослин та підвищенні стійкості до стресових умов. Обираючи оптимальну норму добрив для гречки, важливо враховувати не лише потреби рослин у конкретних поживних речовинах, але і характеристики ґрунту, такі як його pH, вміст гумусу, родючість та ін. Добре підібрані мінеральні добрива сприяють не лише врожайності гречки, але й забезпечують оптимальне використання ресурсів та збереження навколишнього середовища. Вони дозволяють рівномірно і ефективно забезпечити рослини необхідними поживними речовинами, що впливає на якість та кількість врожаю, а також на загальний стан агроекосистеми. Сукупно, всі вищенаведені фактори відіграють важливу роль у формуванні врожаю культури. Тому, питання вибору оптимального агроприйому під час вирощування гречки є надзвичайно актуальним. Для визначення оптимальних умов вирощування гречки детермінантних та індетермінантних сортів було проведено дослідження в умовах ННВЦ Сумського національного аграрного університету. Грунт, на якому був закладений дослід - чорнозем типовий слабовилугований малогумусний середньосуглинковий на лесі. Дослід, що проводився був п’ятифакторним. Зокрема, одним з факторів був сорти, що є детермінантним (Ярославна) чи індетермінантним (Слобожанка). Наступним чинником, що вивчався, були строки сівби – ранній чи оптимальний (загальноприйнятий). Третім фактором був спосіб сівби, зокрема, звичайний рядковий (15 см міжряддя) чи широкорядний (45 см). Четвертим – норми добрив, а саме половина, рекомендована, розрахункова та рекомендована норма в якій використовувалось підживлення у критичну фазу. І останнім, однак, найменш вивченим в умовах Лісостепу фактором, був попередник – озиме жито чи однорічні трави. У дослідженні було проаналізовано схожість та виживання ранньостиглих сортів гречки Слобожанка та Ярославна. Результати показали, що обидва сорти мали вищі показники схожості та виживання за більш ранніх строків сівби. Однак Ярославна показала кращу толерантність до умов навколишнього середовища, маючи на 3% вищу виживаність порівняно зі Слобожанкою. Обидва сорти мали різну схожість, причому у Слобожанки вона була на 1-2% вищою. Дослідження також підкреслило важливість строків сівби, причому перша декада травня була найбільш сприятливою для обох сортів. Було описано формування врожайності гречки у досліджуваних сортів. Для сорту Слобожанка середня врожайність варіювала від 2,11 до 2,63 т/га, а для сорту Ярославна - від 2,54 до 2,72 т/га. Оптимальні строки сівби були менш сприятливими, при цьому максимальну врожайність було отримано за суцільного посіву. Ранні строки сівби (1-10 травня) були більш ефективними, особливо для широкорядного способу сівби, з врожайністю від 2,11 до 2,63 т/га. У дослідженні було проаналізовано та встановлено показники схожості та виживання гречки сортів Ярославна та Слобожанка, висіяних у різні строки та після різних попередників. Результати показали, що сорт Слобожанка мав вищі показники схожості, особливо при сівбі на початку травня з озимим житом як попередником. Сорт Ярославна мав краще накопичення сухої речовини, але сорт Слобожанка мав більш розвинену вегетативну масу. Маса зерна сорту Слобожанка була вищою, а співвідношення зерна до соломи становило 30-33%, що перевершувало показники сорту Ярославна. У дослідженні було порівнюно продуктивність двох сортів гречки, Слобожанка та Ярославна, за різних умов сівби та попередників. Результати показали, що сорт Слобожанка мав найкращі показники структури врожаю, особливо при посіві після озимого жита на початку травня. Сорт Ярославна мав нижчу врожайність, але все ж позитивно реагував на попередники та строки сівби. Дослідження показало, що ранній посів після озимого жита є більш сприятливим для виробництва гречки, особливо для сорту Ярославна, тоді як сорт Слобожанка краще реалізував свою потенційну продуктивність при вищому вмісті озерненості в рослинах. Для сорту Ярославна маса 1000 зерен була вищою за оптимального строку сівби 10 травня і становила від 28,0 до 28,5 г, тоді як при запізненні із сівбою маса зменшувалася. Показники якості зерна залежали від строків сівби та сортових особливостей, з високою однорідністю 84-89%. Сорт Слобожанка мав вищі показники якості зерна та вирівняність від 82% до 92%, але був більш залежним від технології вирощування. Обидва сорти належать до групи високоврожайних і високоякісних сортів гречки, причому Слобожанка показала кращі показники за різних умов. Сорти гречки для масового виробництва вимагають стійкості до вилягання, осипання та гармонійного процесу дозрівання. Сорт Слобожанка має вищий індекс вилягання порівняно з сортом Ярославна, з більш тривалим періодом цвітіння і більшою кількістю суцвіть, що призводить до збільшення вилягання. Сорт Ярославна демонструє більш дружній процес дозрівання і краще пристосований до механізованого збирання з індексом вилягання 19,2%. Показники якості зерна гречки спостерігалися у сортів Слобожанка та Ярославна. У сорту Слобожанка показники якості були найвищими при ранньому посіві та широких міжряддях: 31,5 г/1000 зерен, вирівняність 94%, плівчастість 24,8%. Якість знижувалася із запізненням посіву, але широкорядний спосіб сівби підтримував подібні результати. Сорт Ярославна показав високі показники якості незалежно від ширини міжрядь і способу сівби. Генетика відігравала значну роль у якості зерна, тоді як технологія вирощування мала незначний вплив. Гречка є цінною кормовою культурою при використанні в годівлі тварин, особливо в стійловий період. Вона багата на мінеральні солі та вітаміни, але її не можна згодовувати вагітним коровам і телятам. Гречану солому можна змішувати з іншими кормами, вона містить 0,30 одиниць перетравного протеїну, 15,7 г кальцію і 1,4 г фосфору на 1 ц і 24 г. Поживна цінність гречаної соломи варіюється залежно від сорту, часу посіву та способу збирання, по сорту Слобожанка – в кормових одиницях від 18,6 до 22,9 ц/га, а по сорту Ярославна – кормових одиниць від 20,5 до 22,7 ц/га. При цьому забезпечуючи 62-76 ц/га соломи з цінним мінеральним складом. У дослідженні було вивчено реакцію різних сортів гречки на різні варіанти удобрення в північно-східному Лісостепу України. Сорт Ярославна показав найвищу врожайність у 2021 році, досягнувши 2,91 т/га при внесенні добрив N30P45K45+N15, тоді як сорт Слобожанка мав вищу врожайність у 2021 та 2022 роках. Незважаючи на екстремальні погодні умови у 2023 році, урожайність сорту Ярославна становила 1,09 т/га, а Слобожанка - 0,92 т/га. Дослідження підкреслює важливість вибору добрив для виробництва гречки. Маса зерна досліджуваних сортів гречки збільшилася на 11-26 г/л. залежно від систем удобрення. Сорт Ярославна по-різному реагував на індекс виповненості зерна, максимальна маса зерна спостерігалася у варіантах N30P45K45+N15 та N50P30K70. В середньому за три роки досліджень маса 1000 насінин збільшилася на 0,3-2,1 г у обох сортів при внесенні добрив. У сорту Слобожанка маса 1000 насінин була вищою на варіанті N50P30K70, досягаючи 29,3 г. Застосування різних варіантів удобрення та сортів різних морфотипів позитивно вплинуло на кількісні показники врожайності, перевищуючи контрольні показники. Максимальна врожайність була досягнута на варіантах N30P45K45+N15 та N50P30K70, при цьому якісні показники зерна досягали максимуму на фоні внесення N16P16K16+N15 та N50P30K70. Було вивчено вплив варіантів удобрення на врожайність та якість гречки. У сорту Слобожанка найвища врожайність 2,52 т/га була досягнута при внесенні розрахованої дози добрив (N50P30K70). У сорту Ярославна найвища врожайність становила 1,96 т/га при внесенні дози добрив N30P45K45+N15. Обидва сорти показали значне підвищення врожайності та якості за різних варіантів удобрення. Кількість суцвіть на рослині змінювалася залежно від сорту гречки та фону удобрення. Ярославна мала більше суцвіть без добрив, але найбільша кількість була сформована за рекомендованого внесення добрив (N45P45K45). Слобожанка в цілому мала меншу кількість суцвіть. Площа листкової поверхні була найменшою у сорту Ярославна за внесення N22P22K22, а найбільшою - за внесення N50P30K70 для обох сортів. Було встановлено вплив добрив на морфологічні характеристики рослин гречки, зосереджуючи увагу на висоті рослин, масі та кількості зерен. Для сорту Ярославна найвищі рослини спостерігалися при внесенні добрив N22P22K22, тоді як для сорту Слобожанка найвищі були при внесенні N45P45K45. Вегетативна маса перед збиранням врожаю була однаковою для обох сортів, з найвищим показником при внесенні N22P22K22. Найбільша кількість зерен з рослини була зафіксована на варіанті N22P22K22 для обох сортів. Маса зерна з рослини була найвищою на варіанті N22P22K22, а співвідношення зерна до соломи було найвищим на контрольному варіанті для сорту Ярославна та на варіанті N50P30K70 для сорту Слобожанка. Для кожного агроприйому було встановлено економічну доцільність його застосування. Так, при вирощуванні сорту Ярославна за різних варіантів внесення добрив загальні витрати зростають із застосуванням добрив, причому найвищі витрати спостерігаються у варіантах N22P22K22 та N45P45K45. Урожайність залежить від типу та кількості добрив. Найвищий прибуток було отримано на контрольному варіанті (41,4% рентабельності), що, ймовірно, пов'язано з нижчими витратами на добрива. Найнижчий прибуток спостерігався у варіанті N45P45K45 (-28,4% рентабельності), де загальні витрати перевищили дохід від продажу зерна, що призвело до збитків. Найвищі загальні витрати на вирощування сорту Слобожанка спостерігаються у варіантах N45P45K45 та N30P45K45+N15, що пов'язано з високими витратами на добрива. На противагу цьому, найвищий дохід отримано у варіанті N50P30K70 з загальним прибутком 25320 грн/га. Найвища рентабельність спостерігається у варіанті N22P22K22, що підтверджує його ефективність. Було також досліджено економічну ефективність вирощування гречки сортів Ярославна та Слобожанка з урахуванням способу сівби та попередників. Результати показують, що найбільш прибутковим варіантом був ранній строк сівби широкорядним способом, з рентабельністю 70,1% для сорту Ярославна та 81,1% для сорту Слобожанка. Найнижча рентабельність спостерігалася при використанні однорічних трав як попередників, з рентабельністю 62,5% для сорту Ярославна і 74,9% для сорту Слобожанка. Отримані результати свідчать про те, що Слобожанка має вищий потенціал прибутковості порівняно з Ярославною. Однак вибір оптимального варіанту вирощування також залежить від інших факторів, таких як вартість продукції, виробничі витрати та потенційний дохід.