Парвовірусний ентерит собак : сучасний стан проблеми

Abstract

У статті проведений критичний аналіз сучасних даних щодо парвовірусного ентериту собак. На сьогоднішній день захворювання собак цим вірозом викликає занепокоєння ветеринарних лікарів-практиків у зв’язку з його широким розповсюдженням на території України та в цілому світі. Додаткові ризики розповсюдження інфекції створює велика кількість безпритульних собак, серед яких не проводяться діагностичні та профілактичні заходи по боротьби з парвовірусним ентеритом. Збудником парвовірусного ентериту собак є невеликий за розмірами вірус з родини Parvoviridae. Джерелом інфекції виступають хворі собаки та вірусоносії. Крім собак хвороба складає небезпеку для єнотовидних собак, лисиць, куниць. Найбільш сприйнятливі до захворювання молоді собаки віком від двох до п’ятнадцяти тижнів. Собаки віком понад три роки в більшості випадків не хворіють на парвовірусний ентерит. Тварина заражається навіть при короткотривалому контакті з інфікованою твариною або вірусовмісним матеріалом. Існують фактори, що впливають на зараження собак, такі як природна резистентність організму, наявність колострального імунітету, стать вік, порода, тощо. Виділяють наступні форми захворювання: серцеву, кишкову, абортивну, змішану, що проявляється ураженням певних систем організму собаки та проявом відповідних клінічних і патолого-анатомічних змін. На цей час розроблено багато методів діагностики парвовірусного ентериту, проте у зв’язку з мутацією збудника, вони потребують постійного удосконалення. Збудник парвовірусного ентериту собак стійкий до впливу факторів зовнішнього середовища, що створює додаткові проблеми при проведенні дезінфекції. Наявність великої кількості засобів специфічної профілактики не завжди ефективно призводить до зниження показника захворювання тварин, тому що ці засоби м