Обґрунтування ветеринарно-санітарних заходів на пасіках з метою профілактики заразних хвороб

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню поширення змішаних хвороб медоносних бджіл в умовах пасік Охтирського району Сумської області, розроблення та застосування екологічно безпечних препаратів, впровадження їх в галузь бджільництва. Встановлено, що аналіз державної ветеринарної звітності за період від 2015 до 2020 рр. не відображають реальний епізоотичний стан щодо захворюваності бджіл інфекційними хворобами. Проведені нами епізоотологічні дослідження на пасіках різних регіонів України, надали можливість більш маштабно та об'єктивно оцінити епізоотичну ситуацію в галузі бджільництва. За даними районної лабораторії, з вивчення хвороб бджіл, в зазначений період, кількість випадків інфекційних захворювань поступово зростала на пасіках, і разом з цим збільшувалося число неблагополучних пунктів. Паралельно набували тенденції зростання мікозів і паразитарних хвороб. Було встановлено, що в основному інфекційні хвороби стали реєструватися у вигляді змішаної інфекції, що ускладнювало постановку достовірного діагнозу. Під час виконання першого етапу дисертаційного дослідження з вивчення епізоотичної ситуації на пасіках Охтирського району Сумської області, була виявлена висока частка неблагополучних пунктів за інфекційними та паразитарними хворобами, в яких захворюваність була у межах від 9 до 59 %. Це, вказувало на значне поширення інфекційних захворювань в регіонах з розвиненим бджільництвом. Водночас, необхідно3 зауважити, що у випадках виявлення змішаної форми перебігу захворювань, різні інфекційні хвороби мали різні епізоотичні індекси. Показник захворюваності у більшості випадків, був найвищий за американського гнильцю, аскарозу та вароозу, що вказувало на тривале неблагополуччя обстежених пасік Під час проведення епізоотологічних досліджень, показники превалентності, змішаної форми інфекційних захворювань бджіл на пасіках, були також різні. На початок написання дисертаційної роботи встановлена працівниками районної лабораторії захворюваність бджолиних сімей, яка була в два рази вище, ніж це реєструвалося в статистичній ветеринарній звітності регіональної лабораторії. Результати отримані нами під час проведення епізоотологічних досліджень, істотно відрізнялися від даних ветеринарної звітності районної лабораторії, що і вплинуло на необхідність встановлення основних причин, прояву епізоотичного процесу і особливостей його перебігу в бджільництві. Під час ветеринарно–санітарного огляду стану пасік було виявлено, що досить велика кількість вуликів на пасіках є застарілими, які за свій період експлуатації не можуть забезпечити гідні умови терморегуляції, захисту від сирості, що у свою чергу були причинами розвитку аскарозу та гнильцевих хвороб бджіл. Дезінфекція вуликів проводилася не регулярно, що було причиною накопичення патогенної мікрофлори в дерев’яних стінках вуликів і розвитку та розповсюдження інфекційних хвороб. Водночас, бджолярі не завжди дотримуються санітарних умов, із за не достатніх запасів соторамок (суші) та встановлюють контаміновані соторамки здоровим бджолосім’ям. Під час дослідження ураженого бджолиного розплоду за змішаної форми інфекційних хвороб з вароозом в умовах тепличного утримання бджолиних сімей відзначено, що за слабкої інтенсивності ураження розплоду американським гнильцем та аскарозом (наявність до 10 уражених личинок на кожній соторамці) змінені поведінка і характерність репродуктивної активності самок кліщів, порівняно з контрольною групою. В бджолиних сім’ях де реєструвався американський гнилець та аскароз бджіл, кліщі4 довільно локалізувались за всіма розплідними рамками, переважно у центральній, верхній і передній частинах, ближче до виходу бджоли з вулика – до льотку, а в 1–й групі самки кліща локалізувались переважно в центральній частини комірок соторамок з розплодом де відкладали яйця. На виході з комірок стільника виявлено на 38,5 % більше молодих запліднених самок, не дивлячись на те, що перший виходить самець, порівняно з контрольною групою, де американський гнилець не реєстрували. За захворювання бджолиних сімей американським гнильцем ураження вароозом встановили тільки на периферії рамок розплідного гнізда. Натомість, за ураження розплоду бджіл аскарозом локалізація уражених личинок бджіл спостерігалась фактично за всією соторамкою. Встановили вражені бджолині личинки, переважно трутневі, в 3 – 4– добовому віці. Нами доведено що, наявність інших збудників в бджолиному гнізді стало причиною активізації популяції кліщів і таким чином відмічався синергічний ефект взаємодії між даними збудниками. Нами була проведена ветеринарно-санітарна оцінка меду та рівня його токсичності після обробки препаратом «Апіхелс». Так, встановлено, що органолептичні і хімічні показнику всіх пробах меду були відповідні до вимог нормативних документів. Під час визначення рівня токсичності в дослідному меді на лабораторних тваринах та на бджолах експериментально доказано, що мед із залишками діючих речовин дослідних препаратів був безпечний для білих мишей та бджіл. Загибель мишей під час введення розчину меду не реєструвалася. Під час дослідження можливості застосування препарату «Апіхелс» з лікувально–профілактичною метою проти вароозу бджіл, встановлено, що ураженість збудником вароозу коливалася від 4,6 % та до 8,6%. Після застосування дослідного препарату «Апіхелс» відповідно до розробленої нами інструкції, через чотири тижні після вилучення останніх контейнерів препарату діставали «контрольні папірці», які клали на дно5 вулика, змащені вазеліном для прилипання кліща, де спостерігались прилиплі омертвілі тільця гамазового кліща – Varroa Destructor. Нами було візуально підраховано кількість мертвих кліщів після застосування препарату, отримані показники були апроксимовані. Для контролю інвазії було зроблено «контрольний» підрахунок відсотка ураженості бджолиних сімей без застосування препарату. Експериментально доказано, що препарат «Апіхелс» є ефективним проти кліща Varroa Destructor і підтверджена синергічна дія трьох компонентів препарату, який можна застосовувати, з лікувальною та профілактичною метою. Також було проведено ветеринарно–санітарну оцінку меду та його рівня токсичності після застосування кормової добавки «Кобацин», яка застосовувалася для стимулювання нарощування сили бджолиної сім’ї. Разом із тим, проведена порівняльна оцінка безпечності цієї кормової добавки з іншими подібними за своїм складом препаратами. За визначення токсичності кормової добавки «Кобацин», не спостерігали загибелі мишей, розчин приготовлений згідно інструкції виробника, який був застосований на білих мишах виявився цілком безпечним для дослідних тварин. Під час згодовування бджолам дослідного меду, який отримувався від бджолиних сімей, що згодовувалася кормова добавка не відмічали загибелі бджіл. Доказано, що досліджені нами препарати не мають токсичної дії як для дослідних тварин і комах – білих мишей та бджіл. Поодинокі випадки смертності (1–2 %) ми не враховували, так як дослідні комахи були не в природному середовищі. Залишки Кобацину (Кобальт, Германій та Цинк) реєстрували в пробах меду протягом 6 місяців незалежно від умов зберігання в межах від 0,03 до 0,15 мг/кг меду. Залишки Кобальту Хлористого знаходили впродовж 6 місяців в межах від 0,2 до 0,25 мг/кг. Через 6 місяців після застосування6 препаратів залишки були відсутні, та їх наявність в пробах меду в послідуючий час (12 місяців) не виявлялися. Під час дослідження препарату «Кобацин» на продуктивні показники бджолиних сімей спостерігалося, що на початку досліду (01.05.17) різниці в середніх вартостях вимірюваних показників не було встановлено, тобто на початку бджолині сім`ї з контрольної та дослідної груп є рівні між собою. Щодо зростання сили сімей, то було відмічено поступове збільшення кількості бджіл в обох групах. Відмічені різниці в середніх вартостях сили сімей до підгодівлі та після останньої підгодівлі є високо достовірними (р<0,01). За аналізом результатів дослідження після закінчення підгодівлі (06.06.17) слідує, що відсутня достовірна різниця за ступенем впливу на бджіл підгодівлі, як чистим розчином цукру, так і кормовою добавкою «Кобацин». Чітко виражений позитивний вплив підгодівлі кормовою добавкою «Кобацин» на вирощених в бджолиних сім`ях наступних поколінь, молодих бджіл які вийшли з комірок розплідного стільника (на 1920±153 молодих бджіл вирощено більше у дослідній групі в порівнянні з контрольною). Також було встановлено не значна різниця в кількості перги (см2) та значне випередження в силі бджолиних сімей. В дослідній групі відмічається тенденція поступового збільшення запечатаного розплоду, що свідчить про збільшення сили бджолиних сімей. У кінці серпня бджолині сім`ї з дослідної групи, які отримували впродовж травня «Кобацин», мали вищі достовірні показники сили, кількість запечатаного розплоду та живої маси бджолиних маток, порівняно з контрольною групою (які підгодовувались лише розчином цукру). Водночас, розплоду в контрольній групі було на 24 % менше, а жива маса бджолиних маток, була на 10 % нижча,порівняно з дослідною групою. Також, було проведено дослідження гемолімфи бджіл за допомогою растрового сканувального електронного мікроскопа «SELMI РЭМ – 106І» на7 наявність структурних змін після застосування дослідних препаратів. Зазначимо що, в полі зору електронного мікроскопа фактично не спостерігалися збудники інфекційних хвороб, які вільно переміщалися в гемолімфі, що не можливо було сказати про стан гемолімфи контрольної групи бджолиних сімей де не застосовували дослідні препарати. Було відмічено в полі зору електронного мікроскопа таку картину: гемоцит – виступаючи імунною клітиною притягує до себе збудника хвороби. У загальному полі зору електронного мікроскопа відмічали значне збільшення гемоцитів в гемолімфі бджіл дослідної групи, порівняно з такими в контрольній групі. Ці результати булим отримані під час дослідження гемолімфи після застосування кормової добавки «Кобацин» та препарату «Апіхелс». Також було встановлено, що в полі зору електронного мікроскопа зустрічалися клітини білка, та інших не розпізнаних досліджених об’єктів. Отримані дані свідчать про доцільність подальшого вдосконалення та впровадження більш детального мікроскопічного дослідження гемолімфи бджіл під час вивчення впливу різних факторів і чинників, що впливають на бджолину сім’ю. Під час дослідження чутливості спор P. Larvae до дезінфіктанту «Бровадез 20» було встановлено, що ріст культури спостерігався за розведення у співвідношенні 1:40. Ріст культури на шпоні спостерігався за розведення 1:20 і 1:40. Ріст культури на вощині спостерігався за розведення 1:20 і 1:40. Під час дослідження дезінфіктанту «ВетОкс 1000» ріст культури спостерігався на склі за розведення 1:4. Ріст мікроорганізмів на шпоні реєструвався за розведення 1:2 і 1:4. Сумнівний ріст мікроорганізмів спостерігався за розведення 1:2 і 1:4. Ріст на вощині спостерігався за розведення 1:2. Для контролю № 1 було застосовано дезінфектант «Дезвакс» у розведенні 1:10, де на всіх тест–обєктах росту культури не відмічалися.8 Для контролю № 2 було застосовано фізіологічний розчин. Під час використання якого ріст культури мікроорганізмів спостерігався на всіх тест– обєктах. Під час визначення токсичності препарату «ВетОкс 1000» було виявлено, що препарат є безпечним для бджіл в межах концентраціях розведенні, як при 1:1 так і 1:6. Під час дослідження препарату «Бровадез 20» на токсичність було визначено, що смертність бджіл була зареєстрована за розведення 1:10, 1:30 та 1:60 на 10 та 15 добу. Для порівняння було проведено контрольне дослідження з використанням розчину цукрового сиропу (1:1), де смертність реєструвалася на 10 та 15 добу у кількості 2 і 4 бджоли. За результатами досліджень розроблено і впроваджено комплексну систему ветеринарно–санітарних заходів за заразних хвороб бджіл яка включає: – проведення огляду і оцінки стану бджолиних сімей під час весняної ревізії; – застосування деззасобів «Бровадез 20» або «ВетОкс–1000» у зазначених в інструкціях дозах під час пересадження бджолосім’ї в новий вулик, заміні днищ вуликів і підставленні соторамок в бджолине гніздо; – проведення планової противароозної обробки препаратом рослинного походження «Апіхелс» згідно інструкції; – застосування препарату «Кобацин» на стадії раннього весняного розвитку бджолиних сімей для ефективного нарощування сили бджолиної сім’ї до головного медозбору.