Профілактика порушення обміну речовин високопродуктивних корів

Abstract

У роботі досліджений вплив пробіотичного штаму Bacillus Pumilus L A 56 на корів глибокого сухостійного періоду та роздій після отелення за субклінічного кетозу та запропонована схема його використання. Встановлені основні причини виникнення метаболічних розладів у корів та зниження продуктивності. Також досліджені імуностимулюючі та метаболічні властивості Bacillus Pumilus L A 56, визначені ефективні дози його застосування у господарствах. Було доведено позитивний вплив на фекальну мікробіоту та молочну продуктивність у корів після отелення. Проводилися дослідження культуральних властивостей штаму Bacillus pumilus, який характеризується певними ознаками: клітини паличкоподібні, прямі, 0,5-0,7×2-3 мкм, рухомі; також може утворювати ендоспори еліптичної форми, розташовані центрально; за забарвленням (за Грамом) – грампозитивні Штам Bacillus pumilus невимогливий до факторів росту. Він добре росте на звичайних живильних середовищах (СПA, МПA, МПБ). На агаризованих середовищах мікроорганізм утворює дрібні, круглі, білі колонії, блискучі, з рівним краєм. Оптимальна температура зростання Bacillus pumilus 37ºC, рН 7,0-7,2. Культуру підтримували пересіванням на щільних середовищах, зберігали в ліофільно-висушеному стані. Фізіологічні ознаки штаму. Штам Bacillus pumilus розщеплює глюкозу, мальтозу, манозу, сахарозу та арабінозу, не розщеплює – сорбіт, лактозу, рамнозу та маніт. Також проводилися дослідження чистоти культури Bacillus pumilus. Дослідження проводилися методом дисків, просичених різними антибіотиками з культурою штаму Bacillus pumilus. За результатами проведених досліджень було встановлено, що Bacillus pumilus LA56 чутливий до певних антибіотиків, тому діаметр затримки росту складав: канаміцин – 24 мм, бацтрацин – 12 мм, рифампіцин – 18 мм. гентаміцин – 20 мм, лінкоміцин – 16 мм, окситетрациклін – 15 мм, ампіцилін – 17 мм, стрептоміцин – 20 мм, хлорамфенікол – 26 мм, пеніцилін – 12 мм, ванкомцин – 20 мм, оксацилін – 6 мм, полімиксин – 12 мм, фраміцетин – 16 мм, метіцилін – 6 мм та бензилпеніцилін – 12 мм. У результаті визначення властивостей пробіотичного штаму Bacillus Pumilus L A 56 було встановлено, що найбільш чутливими до пробіотику Staphуlococcus aureus ATCC 6538, Salmonella typhіmurium, Candida albicans АТСС 10231 до штаму Bacillus pumilus LA56. Культура Aspergillus niger нечутлива та мала антагоністичну активність. Отримані результати моніторингу захворюваності корів за три тижні до отелення та три тижні після показують, що найбільшій відсоток складали кетоз (21 %), субклінічний мастит (16 %), гіпокальціємія (13 %) та субклінічна гіпокальціємія (14 %). Виявлення та лікування саме цих захворювань є складним завданням для виробників молока. Тому негативний енергетичний баланс призводить до ендокринних і метаболічних змін, ініційованих низьким рівнем інсуліну, високим споживанням глюкози, зниженням фактору росту інсуліну і високою активністю гормону росту, що викликає реакцію організму на накопичення високої концентрації неестерифікованих жирних кислот, які повинні окислюватися в печінці для підтримки енергії, що призводить до кетозу і в накінець до розвитку жирової дистрофії печінки через накопичення тригліцеридів. Низькі концентрації кальцію в першу добу після пологів серед корів, де первістки складали 1,2 %. Цей показник збільшився у групі тварин другої лактації на 3,3 %, а третьої лактації вірогідно – на 5,1 %, порівняно до первісток. Ймовірно пов’язане з гіпокальціємією захворювання на кульгавість також прогресує у корів третьої лактації на 6,2 %, порівняно до першої. Затримка посліду у дійних корів не пов’язана із періодом лактації і знаходиться у приблизно однакових межах у всіх групах. Метрит же є інфекційним захворюванням і частота його прояву збільшується з кількістю лактацій: у другій – на 3,4 %, у третій – на 7,7 %, порівняно до первісток. Дуже часто мастит виникає у корів у перші тижні після отелення і має тенденцію від субклінічного до клінічного перебігу. У корів другої лактації мастит виникав частіше на 4,9 %, та у третьої – на 5,8 %, порівняно до першої, що може вказувати на прихований субклінічний перебіг маститу, який проявився після наступних пологів. Кетоз частіше виявляється при клінічному перебігу після отелення, тоді як субклінічний кетоз часто виникає в період сухостою, однак не має виражену клінічну картину для діагностування. Пологи у корів відіграють роль стресового фактору, при якому приховані захворювання у субклінічній формі набувають характерних проявів в період рецидиву. Так кетоз у корів другої лактації проявлявся частіше на 13,7 %, у третьої – на 25,0 %, порівняно до корів-первісток. Результати моніторингу захворюваності корів за три тижні до отелення та три тижні після пологів показують, що найбільшій відсоток складає кетоз (13,7-25, 0 %), субклінічний мастит (4,9−5,8 %), гіпокальціємія (3,3−5,1 %), метрит (3,4−7,7 %), кульгавість (3,3 %) залежно від лактації. При проведенні експерименту було встановлено, що у дослідних тварин групи пізнього сухостою у 27 голів рівень кетонових тіл був нижчий ніж на початку дослідження (1,0−0,2 ммоль/л), а також і після семи діб застосування пробіотику (0,9−0,2 ммоль/л). Достовірної різниці в показниках по групі на початок та кінець дослідження не було, однак середній показник по групі покращився на 17,80 %. Ефективність пробіотику у групі сухостій становить 100 %, випадків же підвищення кетонових тіл не було виявлено із перевірених 27 голів. У групі роздою 54 голів корів через сім діб після отелення у крові рівень кетонових тіл коливався від 3,5 до 0,3 ммоль/л. На 14 добу після отелення показники коливались від 2,4 до 0 ммоль/л. Різниця між початковими значеннями та кінцевими склала 25,6 %. Крім того із 54 голів групи роздою мали ознаки клінічного кетозу 15 голів. Так корова № 6852 на сьому добу після отелення мала вміст кетонових тіл на 80 % менше, порівняно із закінченням дослідження на 14 добу. Протягом всього експерименту рівень β-кетонів знизився у тварин № 0340 на 9,09 %, у № 6905 – на 33,33 %, у № 6266 – на 27,27 %, у № 3940 – на 35,71 %, № 6915 – на 69,56 %, № 2545 – на 46,15 %, № 3061 – на 64,28 %, №3891 – на 55,00 %, № 107 – на 100 %, № 6949 – на 62,50 %, № 2563 та № 7603 – на 66,66 %, № 7642 – на 57,89 %, порівняно з початком дослідження. Додатково лікувались ще 15 корів, одужало – 14 голів, у однієї відбувся рецидив хвороби. Також треба відмітити, що була достовірна різниця між аналогічними показниками початку та закінчення експерименту у групах глибокого сухостою та роздою після отелення. Всім тваринам, в яких були підвищені показники кетонових тіл, було призначено специфічне лікування препаратами на основі гепатопротекторів та мінеральних речовин. Встановлено, що у корів у групі глибокого сухостою на відповідному раціоні вміст кетонових тіл коливався в межах норми від 0,2 до1,0 ммоль/л. Після застосування пробіотику середній показник кетонових тіл по групі покращився на 17,80 %. Ефективність застосування пробіотику у групі сухостій складала 100 %. У групі роздою через сім діб після отелення у крові корів рівень кетонових тіл коливався від 0,3 до 3,5 ммоль/л, рівень захворюваності складав 27 %.Через два тижні після застосування пробіотику рівень кетонів був в межах 2,4 до 0 ммоль/л, що складало зменшення на 25,6 %, порівняно з початком дослідження. Тварини краще підлягають відновленню, коли у них зменшився показник кетонових тіл, а також до мінімуму знижуються рецидиви. Всі тварини, в яких був підвищений рівень кетонів зберегли молочну продуктивність, а після завершення лікування швидше набирали загальну вагу. Загальний показник захворюваності становив 27 % із 100 %, ефективність лікування становила 73 %. Встановлено, що концентрація бутирату була максимально низькою у корів на сьому добу до пологів (24,16 %) та через одну добу після (79,52 %), а також лактат значно збільшився через сьому (327,20 %), чотирнадцяту (245,60 %) та двадцяту добу після пологів (239,20 %) та в групі кетозу − 246,40 %). Рівень глюкози значно знизився (78,01 %), а β-кетони значно збільшилися на двадцяту (56,60 %) до пологів та на першу (111,32 %), сьому (13,19 %), чотирнадцяту (107,54 %) та двадцяту добу після отелення (88,79 %), а також у групі кетозу (303,77 %). На початку дослідження у корів був підвищений вміст загального білка на 8,30–11,04 %, глобулінів – на 8,52–11,00 %, альбумінів – на 10,7–14,54 %. По завершенню експерименту вміст сечовини та азоту сечовини зменшився на 2,60–0,82 %. Рівень АСТ у сироватці крові корів на початку дослідження був вищій на 6,68–10,63 %. Через сім діб застосування пробіотику АЛТ збільшився на 10,04–29,96 %. Вміст Са, Р та вітаміну D знизився протягом лікування, однак відновився рівень Калію, вітамінів групи А та Е. Встановлено, що у корів з ознаками кетозу відбувається зміна складу фекальної мікробіоти. Спостерігали зниження корисної мікрофлори Lactobacillus sp. у першій групі на 53,45 %, у другій – на 33,27 %, у третій – на 59,27 %, порівняно з результатами в контролі; Bifidobacterium у корів першої дослідної групі на 63,56 %, у другої – на 63,41 %, у третьої – на 50,23 %. Водночас відбулось збільшення вмісту умовно-патогенної мікрофлори, порівняно з мікробіотою здорових корів. Після використання пробіотику рівень умовно-патогенної мікрофлори у групах: 15 г – Clostridium знизився на 22,22 %, Escherichia coli – на 38,26 %, Staphylococcus – на 21,90 %, грибки Candida – на 8,53 %, Enterobacteriaceae – на 12,35 %; 25 г – Clostridium – на 46,98 %, Escherichia coli – на 63,76 %, Staphylococcus – на 17,85 %, грибки Candida – на 8,53 %, Enterobacteriaceae – на 5,05 %; 35 г – Clostridium – на 65,71 %, Escherichia coli – на 57,68 %, Staphylococcus – на 47,61 %, Candida – на 61,89 %, Enterobacteriaceae – на 28,93 %. Коровам у групі роздою після отелення, хворим на кетоз, разом з концентрованими кормами задавали пробіотик Bacillus Pumilus L A 56 (1×109, КУО/г,) в дозі 35 г на тварину протягом 30 діб. Визначали вміст β-кетонів у крові корів на початку дослідження на 14 та 28 добу застосування пробіотику. За результатами проведеного дослідження встановлено, що рівень β-кетонів у контролі був у межах норми (до1,0 ммоль/л). У корови № 6905 вміст кетонових тіл був підвищений на сьому добу на 71,42 %, на 14 – на 66,67 %, порівняно з контролем. По завершенню дослідження на 28 добу рівень кетонів дорівнював 0. На початок експерименту у корови № 6852 рівень β-кетонів був підвищений на 185,71 %, на 14 добу – на 100 %, знижений на 28 добу – на 66,67 %. Рівень кетонових тіл на сьому добу у корови № 6915 був підвищений на 157,14 %, на 14 добу – на 100 %, на 28 добу знизився – на 16,67 %, порівняно з контролем. У корови № 7642 на початку досліджень був підвищений вміст кетонів на 171,42 %, на 14 добу – на 33,33 %, на 28 добу – знизився до 0. На сьому добу експерименту вміст β-кетонів у корови № 6187 був збільшений на 200 %, на 14 добу – на 116, 67 %, знизився на 28 добу на 16,67 %. У корови № 2563 рівень кетонів через тиждень після отелення вміст кетонів мав підвищений рівень на 114,28 %, на 14 добу – на 16,65%, знизився до 0 по завершенню дослідження. На початку лікування у корови № 3891 рівень β-кетонів був на 85,71 % більше, на 14 добу менше – на 16,67 %. На момент завершення експерименту рівень β-кетонів наблизився до 0. Проведений експеримент продемонстрував ефективність Bacillus Pumilus L A 56 при кетозі корів групи роздою після отелення. З наведених даних можна зробити висновок, що у здорової тварини в контролі продуктивність на 14 добу експерименту збільшилась на 8,39 %, на 28 добу – на 12,37 %, порівняно з початком. Кислотність молока знаходилась у межах нормативних показників і не мала значних коливань протягом місяця. Вміст мікроорганізмів у молоці корів та соматичних клітин вказує на наявність запалення вимені. У контролі КМАФАнМ зменшився на 14 добу досліджень на 9 %, на 28 добу – на 16,27 %. На 14 добу експерименту КСК зменшилося на 18,19 % та на 28 добу – на 38,43 %, порівняно з початком експерименту. Отримані результати показують, що молоко у контролі придатне для споживання та відповідає гатунку «екстра». За результатами проведеного експерименту встановлено, що вміст мікроорганізмів та соматичних клітин мали пряму кореляцію з продуктивністю і на 28 добу молоко всіх дослідних корів було придатне до вживання та відповідало гатунку «екстра». Під час дослідження встановлено, що у крові корів у групі роздою після отелення через сім діб після отелення рівень кетонових тіл коливався від 1,0 до 2,1 ммоль/л, Через два тижні після застосування пробіотику рівень кетонів був в межах 0,5 до 1,2 ммоль/л. По завершенню експерименту вміст β-кетонів у молоці корів наближувався до 0. При дослідженні продуктивності встановлено її відновлення до показників здорових тварин на 28 добу після отелення на рівні 28-29 кг/добу. При цьому вміст мікроорганізмів та соматичних клітин мав пряму кореляцію з продуктивністю, і на 28 добу молоко всіх дослідних корів було придатне до вживання та відповідало гатунку «екстра». На сьому добу досліджень співвідношення молочного жиру та білка в молоці хворих на кетоз корів мало дисбаланс. По завершенню експерименту на 28 добу співвідношення жир/білок наблизилося до референтного рівня 1:1 у всіх дослідних тварин.