Публічна політика збереження здоров’я населення

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню теоретичних засад, інституційного забезпечення та практичним аспектам формування і реалізації публічної політики збереження здоров’я населення в Україні в умовах сучасних соціально-економічних та безпекових викликів. Актуальність теми зумовлена погіршенням демографічної ситуації, зростанням рівнів захворюваності та смертності, обмеженістю фінансових ресурсів системи охорони здоров’я, а також впливом пандемії COVID-19 і воєнних дій на стан здоров’я населення та функціонування медичної галузі. Метою кваліфікаційної роботи є обґрунтування напрямів удосконалення публічної політики збереження здоров’я населення на основі аналізу демографічних і медико-статистичних показників, оцінки інституційного механізму та визначення пріоритетів профілактичної моделі охорони здоров’я. Для досягнення поставленої мети у роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, системний та структурно-функціональний підходи, статистичний і графічний методи. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування категорії «здоров’я» та визначено її значення як інтегрального показника соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано основні тенденції зміни чисельності населення, вікової структури та фактори, що впливають на демографічну ситуацію. Проведено оцінку стану захворюваності населення, виокремлено ключові ризики для здоров’я, пов’язані зі способом життя, умовами довкілля, рівнем доходів та доступністю медичних послуг. Особливу увагу приділено аналізу інституційного забезпечення реалізації публічної політики збереження здоров’я населення, зокрема ролі органів центральної та регіональної виконавчої влади, закладів охорони здоров’я та громадських організацій. Обґрунтовано необхідність посилення міжінституційної взаємодії та переорієнтації системи охорони здоров’я з лікувальної моделі на профілактичну. Запропоновано напрями удосконалення організаційного механізму публічної політики, включаючи розроблення комплексної програми профілактики захворювань і формування здорового способу життя. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання органами публічної влади під час розроблення та коригування програм збереження і зміцнення здоров’я населення, а також у навчальному процесі з дисциплін публічного управління та адміністрування.