Державна політика розвитку медсестринства в Україні (на прикладі Сумський обласний клінічний онкологічний центр)

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних засад, інституційних механізмів та практичних інструментів реалізації державної політики розвитку медсестринства в Україні в умовах трансформації системи охорони здоров’я та переходу до нової моделі фінансування медичних послуг. Аналіз чинних стандартів і кваліфікаційних вимог до медсестринства показав, що вони є застарілими та не відповідають сучасним принципам конкурентного ринку праці, європейським директивам і глобальним тенденціям розвитку медсестринства. Встановлено, що в умовах запровадження гарантованих медичних послуг працівники, які надають медичну допомогу, зобов’язані відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам, визначеним чинними нормативно-правовими актами, однак ці вимоги не враховують сучасні стандарти професійної автономії та кар’єрного зростання. Процедури атестації медсестер залишаються без суттєвого оновлення, на відміну від реформованої системи ліцензування лікарів. У результаті медсестринство в умовах нового ринкового фінансування фактично позбавлене конкурентних механізмів підтвердження кваліфікації, прозорих умов професійного розвитку та чітко визначених кар’єрних траєкторій. У першому розділі «Теоретичні засади управління медсестринською діяльністю» розкрито сутність публічного управління у сфері охорони здоров’я, проаналізовано еволюцію підходів від державного адміністрування до моделі governance, охарактеризовано сучасні принципи управління людськими ресурсами. Обґрунтовано роль державної політики у формуванні кадрового потенціалу медсестринства, визначено інституційні механізми регулювання та окреслено концептуальні підходи до модернізації системи управління. У другому розділі «Аналіз стану та проблем реалізації державної політики розвитку медсестринства в Україні» здійснено комплексний аналіз інституційно-правових засад розвитку медсестринства, визначено повноваження ключових суб’єктів управління (МОЗ, МОН, НСЗУ), проаналізовано систему державного замовлення та фінансового забезпечення. Окрему увагу приділено оцінці кадрової ситуації: рівню забезпеченості медсестрами, співвідношенню медсестер і лікарів, регіональним диспропорціям, плинності кадрів і міграційним ризикам. Проведено SWOT-аналіз механізмів державного регулювання, що дозволило систематизувати внутрішні та зовнішні чинники впливу на розвиток медсестринства. У третьому розділі «Напрями удосконалення державної політики розвитку медсестринства» розроблено стратегічну модель розвитку медсестринства, яка включає нормативно-інституційний, кадровий, освітній та фінансово-мотиваційний блоки. Обґрунтовано доцільність впровадження сучасних управлінських інструментів, зокрема Results-Based Management, цифровізації кадрового обліку, інтеграції KPI до системи фінансування НСЗУ та регулярного моніторингу ефективності. Запропоновано механізми впровадження моделі Advanced Nursing Practice та оптимізації розподілу функцій (task shifting) як інструменту підвищення автономії медсестер і розширення доступності медичних послуг. Здійснено міжнародний бенчмаркінг (Польща, Німеччина, Литва) та визначено можливості адаптації європейських практик до національного контексту Практичне значення роботи полягає у формуванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення якості медсестринської допомоги, забезпечення її доступності, зменшення кадрового дефіциту та гармонізації національної системи з європейськими стандартами.