Еколого-економічні підходи формування раціональної системи землекористування

Abstract

У кваліфікаційній роботі висвітлено еколого-економічні підходи до формування раціональної системи землекористування та обґрунтовано їх значення для підвищення ефективності управління земельними ресурсами на рівні територіальних громад. Розглянуто теоретичні основи раціонального землекористування, зміст і взаємозв’язок екологічної збалансованості та економічної результативності, а також підходи до оцінювання стану земель і наслідків їх використання. Проаналізовано чинні нормативно-правові та методичні засади регулювання землекористування, окреслено ключові проблеми сучасної практики: деградаційні процеси ґрунтів, зростання антропогенного навантаження, обмеження природоохоронного характеру, кліматичні ризики та додаткові виклики, пов’язані з воєнними впливами і потребами післявоєнного відновлення. Практична частина роботи спрямована на оцінювання просторової організації земельних угідь, виявлення дисбалансів у структурі землекористування та визначення еколого-економічних передумов її оптимізації. Застосовано підходи, що дають змогу поєднати аналіз природної придатності територій, екологічних обмежень і потенціалу господарського використання земель із розрахунком очікуваних еколого-економічних ефектів. На цій основі сформовано рекомендації щодо вдосконалення системи землекористування, спрямовані на зниження ризиків деградації, підвищення стійкості агроландшафтів, раціоналізацію структури угідь та посилення природоохоронної складової землекористування. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання під час підготовки землевпорядної документації, просторового планування територій, обґрунтування управлінських рішень органами місцевого самоврядування та розроблення заходів з охорони й відновлення земель.