Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/15951Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.author | Лук’янченко, Данило Валерійович | - |
| dc.contributor.author | Lukianchenko, D. V. | - |
| dc.date.accessioned | 2026-08-18T09:02:03Z | - |
| dc.date.available | 2026-08-18T09:02:03Z | - |
| dc.date.issued | 2026 | - |
| dc.identifier.citation | Лук’янченко Д. В. Транспарентність правосуддя у цивільних справах [Електронний ресурс] : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю : 081 «Право» / Д. В. Лук’янченко. – Суми : Сумський національний аграрний університет, 2026. – 249 с. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/15951 | - |
| dc.description | The steady expansion of international legal standards for fair trials, along with trends toward the widespread digitization of civil proceedings and the emergence of new forms of party participation in the judicial process, and the optimization of judicial activities through the introduction of new court procedures present civil procedural scholarship with challenges that can no longer be resolved merely by adapting traditional theoretical concepts to changed circumstances. A critical analysis and reexamination of the fundamental foundations upon which the understanding of justice in civil cases as a unique legal phenomenon is built—the principles of civil procedure – are necessary. One of the most promising and, at the same time, under-researched areas in this field is the issue of transparency in civil justice. This concept cannot be regarded merely as a new term for the publicity or openness of judicial proceedings. As an independent and significantly broader legal category encompassing the procedural, informational, institutional, and technological levels of judicial openness in their dialectical unity, transparency opens up new opportunities for a systematic andobjective assessment of the domestic civil justice system regarding the compliance of regulatory frameworks and law enforcement practices with the standards of open and public justice established in international law and European legal systems, as well as the identification of priority measures to improve domestic procedural legislation and the practice of its application. The scientific novelty of the findings lies in the fact that this dissertation is one of the first studies in the national doctrine of civil procedural law – taking into account the results of judicial and legal reform and the revision of the Code of Civil Procedure of Ukraine to examine the transparency of justice in civil cases. The understanding of transparency in judicial proceedings under domestic law has undergone a long evolution from ancient communal traditions to strict procedural codification in modern codes as a system of legal guarantees that ensures the openness of justice and citizens’ right to information. For the first time, the concept of transparency in civil justice has been developed as a system of interrelated scholarly principles that reveal the nature, value foundation, structure, functions, the participants, normative significance, and social criteria of transparency in their unity, and create a solid theoretical basis for evaluating civil procedural legislation and judicial practice regarding the openness of justice and for developing specific proposals for their improvement in line with European standards and in the interests of Ukrainian civil society. It is argued that, on the ontological level, transparency is a legal phenomenon rooted in the very idea of justice as a public activity carried out on behalf of the people and requiring public recognition. In light of this, transparency is viewed as an immanent property of the judiciary in a democratic state governed by the rule of law. It is noted that, at the axiological level, transparency can be defined as an independent legal value that expresses society’s interest in exercising control over the judiciary and ensuring its democratic accountability. Restrictions on transparency must be limited to what is strictly necessary, and this presumption of openness in the administration of justice cannot be overcome either by reference to the category of the case or by the court’s discretion without specific justification. It is proposed to define transparency of justice in civil cases as a multi-level legal category, meaning a set of interrelated requirements for the organization and conduct of civil proceedings that ensure the possibility of public oversight of the judiciary. Structurally, transparency of justice in civil cases includes, first, the procedural level (publicity of court proceedings); second, the informational level (openness of information about the civil case and its outcomes); third, the communicative level (public announcement of court decisions, including their proper reasoning); fourth, the institutional level (transparency of the judicial system as a whole, including mechanisms for the allocation of court cases, the publication of legal statistics, and the organization of access to justice); fifth, the technological level (the use of digital technologies to ensure access to justice). Taking into account the normative and instrumental aspects of transparency in civil justice, it has been established that transparency has an independent normative content that is not covered by any of the principles of civil procedure. The ultimate criterion for the realization of the concept of transparency is not formal compliance with normative requirements, but rather the level of public trust in the justice system as a social indicator of openness. A court that does not enjoy public trust does not properly implement transparency. The functions of transparency in the administration of justice in civil cases do not operate in isolation but form a unified functional system in which each function presupposes the others. In particular, the oversight function creates the conditions for the judicial system to be recognized as legitimate and effective, since society has a real opportunity to monitor the administration of justice and verify its quality. Legitimacy reinforces the legal education function in the sense that judicial decisions that enjoy public trust are perceived by society as authoritative examples of lawful behavior. The influence of legal education strengthens the preventive function, since a society with a developed legal culture is less likely to tolerate abuses of the law. This systemic unity of the functions of judicial transparency has an important practical implication. Any restriction on transparency entails certain legal consequences; therefore, such restrictions require not only legislative interpretation but also proper doctrinal justification. The structure of judicial transparency in civil cases includes a number of actors, namely: the court, which is obligated to ensure the openness of the justice system; the parties to the case as holders of the right to transparency regarding their case; society as the ultimate beneficiary of transparency; and the media as the institution that ensures the actual availability of public oversight of the justice system. This multi-stakeholder nature necessitates the development of a comprehensive legal concept of transparency of justice in civil cases. Provisions regarding foreign models of transparency in civil justice have been further developed; a comparative legal analysis of these models has identified a number of possible legislative solutions. In particular, the German model proposes establishing a violation of public access as an unconditional ground for overturning a court decision; the French model emphasizes the reasoning behind court decisions; the Polish model enshrines the parties’ right to independently record court proceedings without the court’s permission. The Estonian model proposes a unique mechanism of “metatransparency” as a mandatory public announcement of rulings on closed court sessions, as well as the right of a person to waive the closed-door status of a court session granted to them. The English model introduces a positive duty on the court to actively promote the openness of justice and establishes mandatory recording of all court proceedings as the standard. The American model offers the most technically advanced system for redacting personal data during the public disclosure of court records and provides electronic access through the PACER system. The paper argues that there are conceptual differences in the implementation of transparency at various levels of the civil justice system. It has been established that the degree of openness consistently narrows as the jurisdictional significance of the court increases, reaching a minimum in cassation proceedings, where legally binding precedents are established. This contradicts the functional nature of transparency, since the greater the significance of a judicial act for the legal system, the more open the conditions for its adoption should be. It has been established that the reasoning behind a judicial decision constitutes the normative basis for transparency at the communicative level and is a necessary condition for the realization of the legitimizing and oversight functions of open justice. The concept of public access has been refined; it is proposed to understand this as a procedural principle that guarantees any person the right to be present in the courtroom and to directly observe the proceedings in real time. Public access encompasses exclusively the procedural aspect of transparency. At the same time, the limits of transparency are understood as the set of legally established grounds and criteria under which a court has the right to deviate from the general rule of openness in the interests of protecting state secrets, privacy, and personal data. The existing approach in legal doctrine has been supplemented with the conceptual criterion of proportionality, which allows for the assessment of the admissibility of any restriction on openness, regardless of its specific legal basis. The academic understanding of the system of principles of civil procedure has been expanded. The principle of transparency of justice in civil cases is proposed to be understood as an independent principle that obligates the court, the legislature, and law enforcement officials to ensure a real opportunity for public oversight of justice through the consistent implementation of its procedural, informational, communicative, institutional, and technological components. The practical significance of the findings lies in the fact that the theoretical conclusions presented can be used: in the research sphere to develop a theory of transparency of justice in civil cases; in legislative work to improve the provisions of the Code of Civil Procedure of Ukraine regarding the openness of court proceedings, the transparency of judicial acts, e-justice, and mechanisms for restricting the openness of civil court proceedings. The research findings may also be of interest to the High Council of Justice when drafting provisions on the functioning of the Unified System of Information and Communication in the Judicial System (ESIKS) and the Unified State Register of Court Decisions, as well as when establishing new standards for holding judges disciplinarily liable for failure to comply with transparency requirements; in legal practice to justify restrictions on public access in accordance with the proportionality criterion developed by the case law of the European Court of Human Rights; in the educational process—when teaching courses on civil procedural law, comparative civil procedure, and international standards of justice. In addition, the findings of this dissertation may be taken into account when preparing Ukraine’s position in the negotiation process regarding accession to the European Union, specifically in the section devoted to judicial reform and the rule of law. | uk_UA |
| dc.description.abstract | Послідовне розширення міжнародно-правових стандартів справедливого судового розгляду, поряд із тенденціями повсюдної інформатизації цивільного судочинства та появою нових форм участі сторін у судовому процесі, оптимізація судової діяльності за рахунок запровадження нових судових процедур ставить перед цивільною процесуальною наукою завдання, які вже не можуть бути вирішені лише шляхом адаптації традиційних теоретичних концептів до умов, що змінилися. Необхідний критичний аналіз і перегляд фундаментальних основ, на яких будується розуміння правосуддя у цивільних справах як унікального юридичного феномену – принципів цивільного судочинства. Одним із найбільш перспективних і, водночас, недостатньо вивчених напрямків у сфері, що розглядається, є проблематика транспарентності правосуддя у цивільних справах. Це поняття не можна вважати лише новим позначенням гласності або відкритості судового процесу. Становлячи самостійну і значно ширшу правову категорію, що охоплює процесуальний, інформаційний, інституційний та технологічний рівні відкритості правосуддя в їх діалектичній єдності, транспарентність відкриває нові можливості для системної та об’єктивної оцінки вітчизняного цивільного судочинства на предмет відповідності нормативного регулювання та правозастосовчої практики стандартам відкритого та публічного правосуддя, які склалися в міжнародному праві та європейських правопорядках, а також визначення першочергових заходів щодо вдосконалення вітчизняного процесуального законодавства та практики його застосування. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що ця дисертація, у національній доктрині цивільного процесуального права є одним із перших, з огляду на підсумки судово-правової реформи та редакцію ЦПК України, досліджень транспарентності правосуддя у цивільних справах. Розуміння транспарентності судового розгляду в вітчизняному праві пройшло тривалу еволюцію – від давніх общинних традицій до суворого процесуального закріплення в сучасних кодексах як системи правових гарантій, що забезпечує відкритість правосуддя та право громадян на інформацію. Вперше розроблена концепція транспарентності правосуддя у цивільних справах як система взаємопов’язаних наукових положень, які розкривають природу, ціннісну основу, структуру, функції, суб’єктний склад, нормативне значення та соціальний критерій транспарентності в їх єдності та створюють вагомий теоретичний базис для оцінки цивільного процесуального законодавства та судової практики в частині відкритості правосуддя та вироблення конкретних пропозицій щодо їх вдосконалення в річищі європейських стандартів та в інтересах українського громадянського суспільства. Обґрунтовується, що в онтологічній площині транспарентність є правовим явищем, вкоріненим у самій ідеї правосуддя як публічної діяльності, що здійснюється від імені народу та вимагає суспільного визнання. З огляду на це, транспарентність розглядається як іманентна властивість судової влади в демократичній правовій державі. Зазначається, що на аксіологічному рівні транспарентність може бути визначена як самостійна правова цінність, яка виражає інтерес суспільства у здійсненні контролю над судовою владою та її демократичній підзвітності. Обмеження транспарентності має бути мінімально необхідним, і ця презумпція відкритості правосуддя не може бути подолана ані посиланням на категорію справи, ані на розсуд суду без конкретного обґрунтування. Пропонується визначати транспарентність правосуддя у цивільних справах як багаторівневу правову категорію, що означає сукупність взаємопов’язаних вимог до організації та здійснення цивільного судочинства, які забезпечують можливість громадського контролю над правосуддям. Структурно транспарентність правосуддя у цивільних справах включає, по-перше, процесуальний рівень (гласність судового розгляду); по-друге, інформаційний рівень (відкритість інформації про цивільну справу та її результати); по-третє, комунікативний рівень (публічність оголошення судових рішень, включаючи їх належну мотивувальну частину); по-четверте, інституційний рівень (прозорість судової системи в цілому, включаючи механізми розподілу судових справ, оприлюднення правової статистики, організацію доступу до правосуддя); по-п’яте, технологічний рівень (використання цифрових технологій для забезпечення доступності правосуддя). З огляду на нормативний та інструментальний аспекти транспарентності правосуддя у цивільних справах встановлено, що транспарентність має самостійний нормативний зміст, який не охоплюється жодним із принципів цивільного судочинства. Підсумковим критерієм реалізованості концепту транспарентність є не формальна відповідність нормативним вимогам, а рівень довіри суспільства до правосуддя як соціальний показник відкритості. Суд, який не користується довірою суспільства, не реалізує транспарентність належним чином. Функції транспарентності правосуддя у цивільних справах не діють ізольовано, а утворюють єдину функціональну систему, в якій кожна функція передбачає інші. Зокрема, контрольна функція створює умови для визнання судової системи законною та ефективною, оскільки суспільство мало реальну можливість стежити за правосуддям і переконатися в його якості. Легітимація посилює правовиховну функцію в тому сенсі, що судові рішення, які користуються суспільною довірою, сприймаються ним як авторитетні приклади правомірної поведінки. Правовиховний вплив зміцнює превентивну функцію, адже суспільство з розвиненою правовою культурою з меншою ймовірністю допускає зловживання правом. Ця системна єдність функцій транспарентності правосуддя має важливий практичний наслідок. Будь-яке обмеження транспарентності тягне за собою певні юридичні наслідки, тому вони вимагають не тільки законодавчого тлумачення, а й належної доктринальної аргументації. Структура транспарентності правосуддя у цивільних справах включає низку суб’єктів, а саме: суд, який зобов’язаний забезпечити відкритість правосуддя, учасники справи як суб’єкти права на транспарентність стосовно своєї справи, суспільство як кінцевий адресат транспарентності та засоби масової інформації як інституція, що забезпечує фактичну доступність публічного контролю над правосуддям. Така багатосуб’єктність зумовлює необхідність розробки комплексної правової концепції транспарентності правосуддя у цивільних справах. Отримали подальший розвиток положення щодо зарубіжних моделей транспарентності правосуддя у цивільних справах, порівняльно-правовий аналіз яких дозволив виявити низку можливих законодавчих рішень. Зокрема, німецька модель пропонує закріплення порушення публічності як безумовної підстави для скасування судового рішення; французька модель акцентує увагу на мотивованості судових рішень; польська модель закріплює право сторін на самостійну аудіофіксацію судового процесу без дозволу суду. Естонська модель пропонує унікальний механізм «метатранспарентності» як обов’язкового публічного оголошення постанов про закриті судові засідання, а також право особи відмовитися від наданої їй закритості судового засідання. Англійська модель вводить позитивний обов’язок суду активно сприяти відкритості правосуддя та закріплює обов’язковий запис усіх судових засідань як стандарт. Американська модель пропонує технічно найбільш розроблену систему редагування персональних даних при публічному розкритті судових матеріалів та електронного доступу через систему PACER. Аргументована наявність концептуальних особливостей реалізації транспарентності на різних рівнях системи цивільного судочинства. Встановлено, що режим відкритості послідовно звужується у міру зростання юрисдикційного значення судової інстанції, досягаючи мінімуму в касаційному провадженні, в якому формуються загальнообов’язкові правові позиції. Це суперечить функціональній природі транспарентності, оскільки чим вища значущість судового акта для правової системи, тим відкритішими мають бути умови його ухвалення. Визначено, що мотивованість судового рішення становить нормативну основу транспарентності на її комунікативному рівні та є необхідною умовою реалізації легітимаційної та контрольної функцій відкритого правосуддя. Удосконалено поняття гласності, під яким пропонується розуміти процесуальний принцип, що гарантує будь-якій особі право бути присутньою в залі судового засідання та безпосередньо спостерігати за ходом розгляду справи в режимі реального часу. Гласність охоплює виключно процесуальний аспект транспарентності. При цьому, під межами транспарентності розуміється сукупність законодавчо встановлених підстав і критеріїв, за наявності яких суд має право відступити від загального правила відкритості в інтересах охорони державної таємниці, приватного життя, персональних даних. Існуючий у доктрині підхід доповнено концептуальним критерієм пропорційності, що дозволяє оцінювати допустимість будь-якого обмеження відкритості незалежно від його конкретної нормативної підстави. Розширено наукове уявлення про систему принципів цивільного судочинства. Під принципом транспарентності правосуддя у цивільних справах пропонується розуміти самостійний принцип, що зобов’язує суд, законодавця та правозастосовника забезпечувати реальну можливість громадського контролю над правосуддям шляхом послідовної реалізації його процесуальної, інформаційної, комунікативної, інституційної та технологічної складових. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені теоретичні висновки можуть бути використані: у дослідницькій сфері – для розробки теорії транспарентності правосуддя у цивільних справах; у законопроектній роботі – під час вдосконалення норм ЦПК України щодо забезпечення гласності судового розгляду, транспарентності судових актів, електронного судочинства та механізмів обмеження відкритості судового розгляду цивільних справ. Результати дослідження можуть бути затребувані також Вищою Радою правосуддя при розробці положень про функціонування ЄСІКС та Єдиного державного реєстру судових рішень, а також при формуванні нових стандартів притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів у разі недотримання вимог транспарентності; у правозастосовній практиці – при обґрунтуванні обмежень публічності відповідно до критерію пропорційності, розробленого практикою Європейського суду з прав людини; у навчальному процесі – при викладанні курсів цивільного процесуального права, порівняльного цивільного процесу та міжнародних стандартів правосуддя. Крім того, висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані при підготовці позиції України в переговорному процесі щодо вступу до Європейського Союзу в частині розділу, присвяченого судовій реформі та верховенству права. | uk_UA |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | СНАУ | uk_UA |
| dc.subject | цивільне судочинство | uk_UA |
| dc.subject | гласність судового розгляду | uk_UA |
| dc.subject | відкритість інформації щодо справи | uk_UA |
| dc.subject | civil proceedings | uk_UA |
| dc.subject | public nature of court proceedings | uk_UA |
| dc.subject | openness of case information | uk_UA |
| dc.title | Транспарентність правосуддя у цивільних справах | uk_UA |
| dc.title.alternative | Transparency of Justice in Civil Cases | uk_UA |
| dc.type | Other | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | Дисертації та автореферати | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Дисертация лукянченко.pdf | 2,13 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.