Особливості використання земель запасу в контексті раціонального землекористування та сталого розвитку територій

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні та практичні аспекти використання земель запасу в системі раціонального землекористування та сталого розвитку територіальних громад. Обґрунтовано значення земель запасу як важливої складової земельного фонду України, що може виступати територіальним резервом для сільськогосподарського виробництва, розвитку фермерського господарства, формування громадських пасовищ, сінокосіння, ведення особистого селянського господарства та інших потреб громади. У роботі проаналізовано поняття, склад і правовий статус земель запасу, розкрито принципи їх раціонального використання та роль у забезпеченні сталого розвитку територіальних громад. Окрему увагу приділено необхідності кадастрового, правового, просторового та геоінформаційного впорядкування таких земель. Практичну частину роботи виконано на прикладі Садівської територіальної громади Сумського району Сумської області. Із застосуванням QGIS, кадастрової карти, координат земельних ділянок, картографічної підкладки OpenStreetMap та власного точкового шару проведено геоінформаційний аналіз земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення. У результаті відібрано 22 земельні ділянки загальною площею 984,3177 га, з яких 16 належать до комунальної власності, а 6 - до державної. Здійснено групування відібраних земельних ділянок за площею та можливими напрямами використання. Визначено, що малі ділянки можуть використовуватися для локальних потреб громади, громадських пасовищ, сінокосіння або ведення особистого селянського господарства; середні - для фермерського господарства та орендного використання; великі земельні масиви - для передачі в оренду на конкурентних засадах і ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розглянуто основні проблеми використання земель запасу досліджуваної території, зокрема просторову розосередженість ділянок, різну площу земельних масивів, обмеженість інформації про фактичний стан земель та потребу в системному кадастровому й геоінформаційному обліку. Запропоновано напрями підвищення ефективності використання земель запасу, що включають інвентаризацію, створення електронної бази даних, ГІС-картографування, моніторинг фактичного стану земель і забезпечення прозорості управлінських рішень. Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів для просторової оцінки земель запасу, формування електронного переліку земельних ділянок, підготовки картографічних матеріалів у QGIS та обґрунтування напрямів раціонального використання земельного резерву територіальної громади.