Вплив природно-ресурсного потенціалу на рівень розвитку аграрного сектору Сумської області

Abstract

Розвиток аграрного виробництва у сільській місцевості залежить від багатьох факторів, а саме: соціально-економічних, демографічних, природно-кліматичних та інших. При цьому будь-який процес виробництва чи надання послуг базується на фактичній наявності і оптимальному поєднанні та використанні ресурсів. Аграрні ресурси довкілля є предметом праці або одним із основних засобів виробництва, і в той же час у сукупності вони формують природно-ресурсний потенціал. При цьому природні фактори нерозривно пов’язані з категорією "суспільне виробництво" і з поняттям "ефективність" аграрного сектору як галузі національної економіки. У природи можна брати все, що потрібно людству, але при цьому не можна порушувати її рівноваги. Використання аграрного природно-ресурсного потенціалу земельної території має базуватися на твердженні, що земля є засобом виробництва. Тому обґрунтування окремих питань підвищення ефективності використання, а також створення оптимального, збалансованого за структурою ресурсного потенціалу агроформувань на рівні окремого регіону з урахуванням його особливостей є вчасним. Сукупність природно-ресурсного потенціалу окремого аграрного формування є вагомим чинником формування можливостей його використання та забезпечення приросту валового виробництва сільськогосподарської продукції. Развитие аграрного производства в сельской местности зависит от многих факторов, а именно: социально-экономических, демографических, природно-климатических и других. При этом любой процесс производства или предоставления услуг базируется на фактическом наличии и оптимальном сочетании и использовании ресурсов. Аграрные ресурсы окружающей среды являются предметом труда или одним из основных средств производства, и в то же время в совокупности они формируют природно-ресурсный потенциал территории. При этом природные факторы неразрывно связаны с категорией "общественное производство" и с понятием "эффективность" аграрного сектора как отрасли национальной экономики. У природы можно брать все, что нужно человечеству, но при этом нельзя нарушать ее равновесия. Использование аграрного природно-ресурсного потенциала земельной территории должно базироваться на утверждении, что земля не только являются наследием предков, но и позаимствована у потомков. Поэтому обоснование отдельных вопросов повышения эффективности использования, а также создание оптимального, сбалансированного по структуре ресурсного потенциала агроформирований на уровне отдельного региона с учетом его особенностей является своевременным. Совокупность природно-ресурсного потенциала отдельного аграрного формирования является весомым фактором формирования возможностей его использования и обеспечения прироста валового производства сельскохозяйственной продукции.