Екологічна складова світоглядної підготовки фахівців-аграріїв

Abstract

: У статті розглядається феномен освітнього дискурсу та його роль у процесі підготовки фахівців – аграріїв у навчальних закладах вищої та професійної освіти. При цьому, автором статті акцентується особлива увага на те, що саме екологічна освіта має відображати нерозривність зв’язку між суспільством та природою, між гуманітарними та природничими знаннями та має стати процесом придбання, з одного боку, знань про навколишнє середовище, а з іншого - про екологічні проблеми, передбачення їх негативних наслідків, необхідності та можливості їх вирішення у разі виникнення. Саме екологічна освіта та екологічне виховання у фахівців - аграріїв має йти, на думку автора, у двох напрямках: теоретичне знання як про навколишнє середовище, так і про межі практичного втручання людини в природу. Вибір загальних напрямків концептуалізації нової філософської парадигми освіти для фахівців – аграріїв, на думку автора статті, передбачає розв’язання таких проблем: нове розуміння природи людини, яке пов’язане з перебудовою усього освітнього процесу і гуманізацією освітньої практики; соціокультурне переосмислення взаємин, які постійно виникають між людиною та суспільством, з радикальною переоцінкою смислу освіти як укорінення індивіда в своєму соціокультурному оточенні та онтологізацію цих відносин через визнання їх екзистенціального потенціалу для кожного індивіда. При цьому, як зазначає автор, органічною має стати потреба в узаконенні множинності освітніх траєкторій, варіативності методик щодо підготовки фахівців - аграріїв (кейс-системи, тренінгові технології, тьюторство, фасилітація, модерація); розширення та застосування досвіду світової освіти, зокрема, кредитної системи, а також можливості вибору студентом як самої дисципліни, так і викладача. Автор статті особливу увагу акцентує на характері інноваційного процесу в освіті фахівців – аграріїв, який має формуватися на таких засадничих принципах: становлення антисайєнтистської методології освіти; становлення освіти як фактора розвитку культури, в тому числі й розвитку освіти як діалогу та полілогу культур. В статье рассматривается феномен образовательного дискурса и его роль в процессе подготовки специалистов – аграриев в учебных заведениях высшего и профессионального образования. При этом, автором статьи акцентируется особое внимание на том, что именно экологическое образование должно отражать неразрывность связи между обществом и природой, между гуманитарными и естественными знаниями и стать процессом приобретения, с одной стороны, знаний об окружающей среде, а с другой - об экологических проблемах, предсказания их последствий, необходимости и возможности их решения в случае возникновения. Именно экологическое образование и экологическое воспитание у специалистов - аграриев должно идти, по мнению автора, в двух направлениях: теоретическое знание как осамойокружающей среде, так и о границах практического вмешательства человека в природу. Выбор общих направлений концептуализации новой философской парадигмы образования для специалистов – аграриев, по мнению автора статьи, предполагает решение таких проблем: новое понимание природы человека, которое связано с перестройкой всего образовательного процесса и гуманизацией образовательной практики; социокультурное переосмысление взаимоотношений, которые постоянно возникают между человеком и обществом, с радикальной переоценкой смысла образования как укоренение индивида в своем социокультурном окружении и онтологизацию этих отношений через признание их экзистенциального потенциала для каждого индивида. При этом, как отмечает автор, должнавозникнутьорганичная потребность в узаконивании множественности образовательных траекторий, вариативности методик по подготовке специалистов - аграриев (кейс-системы, тренинговые технологии, тьюторство, фасилитация, модерация); расширение и применение опыта мирового образования, в частности, кредитной системы, а также возможности выбора студентом как самой дисциплины, так и преподавателя. Автор статьи особое внимание акцентирует на характере инновационного процесса в образовании специалистов – аграриев, который должен формироваться на следующих основных принципах: становление антисайентистской методологии образования; становление образования как фактора развития культуры, в том числе и развития образования как диалога и полилога культур.