Управління якістю ветеринарної продукції українських підприємств при виході на зовнішній ринок

Abstract

В статті проаналізовано розвиток дефініції «якість», яка зазнала змін і знайшла своє відображення в текстах міжнародних стандартів. Якість – це, в якійсь мірі, філософська категорія, яка досліджувалась ще за часів Аристотеля. Вимоги до якості постійно змінювались. Змінювались також виробничі умови, які, в свою чергу, координували і стимулювали розвиток управління якістю. Для міжнародної торгівлі ветеринарними препаратами потрібна відповідна стандартизація та сертифікація продукції. На державному рівні визначена стратегія руху до Європейського Союзу. А тому для забезпечення виробництва високоякісних ветеринарних препаратів необхідно запроваджувати і дотримуватись стандартів і вимог Належної Виробничої Практики, які є уніфікованими для всіх виробників, перевірені часом і досвідом та забезпечують виробництво продукції із заданими характеристиками, яка відповідає вимогам нормативних документів. Належна Виробнича Практика (Good Manufacturing Practice, GMP) це сукупність правил щодо організації виробництва і контролю якості, які є елементом системи забезпечення якості. Наголосимо на тому, що у будь-якому paзi для того, щоб забезпечити coбi розвиток, реконструкцію виробництва та його приведення у відповідність до міжнародних норм, вітчизняним біологічним фабрикам необхідні додаткові ринки збуту. Перспективи, які можуть бути пов’язані з проникненням на ринки Азії є досяжні та ймовірні, крім того, можна розглядати і вихід на європейській ринок. Але це є нелегким завданням. Так, більшість українських виробників, що експортують свою продукцію, скептично оцінюють можливість освоєння ринків Західної Європи та інших розвинених країн, де необхідно довести, що ветеринарний препарат належним чином не тільки вироблений (відповідність до GMP), але й досліджений у лабораторії (GLP) та клініці (GCP), адже існує складна система допуску в Reimbursement List (перелік препаратів), вартість яких компенсується страховими компаніями. В статье проанализировано развитие дефиниции «качество», которая притерпела изменения и нашла свое отражение в текстах международных стандартов. Качество - это, в какой-то мере, философская категория, которая исследовалась еще во времена Аристотеля. Требования к качеству постоянно изменялись. Изменялись также производственные условия, которые, в свою очередь, координировали и стимулировали развитие управления качеством. Для международной торговли ветеринарными препаратами нужна соответствующая стандартизация и сертификация продукции. На государственном уровне определенная стратегия движения к Европейскому Союзу. Для обеспечения производства высококачественных ветеринарных препаратов необходимо вводить и придерживаться стандартов и требований Надлежащей Производственной Практики, которая является унифицированной для всех производителей, проверенная порою опытом и обеспечивает производство продукции с заданными характеристиками, которая отвечает требованиям нормативных документов. Надлежащая Производственная Практика (Good Manufacturing Practice, GMP)  это совокупность правил относительно организации производства и контроля качества, которые являются элементом системы его обеспечения. Отметим то, что в любом случае для того, чтобы обеспечить cебе развитие, реконструкцию производства и его приведение в соответствие с международными нормами, отечественным биологическим фабрикам необходимы дополнительные рынки сбыта. Перспективы, которые могут быть связаны с проникновением на рынки Азии достижимы и вероятны, кроме того, можно рассматривать также выход на европейской рынок. Но это является нелегким заданием. Да, большинство украинских производителей, которые экспортируют свою продукцию, скептически оценивают возможность освоения рынков Западной Европы и других развитых стран, где необходимо доказать, что ветеринарный препарат должным образом не только произведен (в соответствии с GMP), но и исследован в лаборатории (GLP) и клинике (GCP), ведь существует сложная система допуска в Reimbursement List (перечень препаратов), стоимость которых компенсируется страховыми компаниями.