Міжнародні економічні відносини країни та зовнішньоекономічні орієнтири вітчизняних підприємств

Abstract

Досліджується вплив зміни міжнародних економічних відносин країни на розвиток зовнішньоекономічних орієнтирів вітчизняних товаровиробників. Охарактеризовано основні напрями реалізації інтеграційних прагнень України та викладено передумови до їх формування. Доводиться, що відповідно до змін у векторах міжнародного співробітництва відбувається зміна товарних чи географі- чних позицій в структурах міжнародної торгівлі. За досліджуваний період 2005-2016 рр. виявлено стабільне нарощування частки міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством в товарній структурі експорту України, зовнішньоторговельне сальдо сільськогосподарською продукцією і продовольством було позитивним, проте її експорт носить сировинний характер. Зростає кількість країн-партнерів України по міжнародній торгівлі. Україна зменшила свою присутність на ринках агропродукції в країнах СНД, проте нарощує – на ринках країн Азії та Європейського Союзу. Торгівля з країнами ЄС обмежується квотами, вимагає додаткових витрат на сертифікацію та підвищення якості продукції, проте обіцяє вигоди в середньо- та довгостроковій перспективі. Исследуется влияние изменения международных экономических отношений страны на развитие внешнеэкономических ориентиров отечественных товаропроизводителей. Охарактеризованы основные направления реализации интеграционных стремлений Украины и изложены предпосылки к их формированию. Обосновывается, что согласно трансформации векторов международного сотрудничества происходят изменения товарных или географических позиций в структуре международной торговли. За 2005-2016 гг. выявлено стабильное наращивание доли международной торговли сельскохозяйственной продукцией и продовольствием в товарной структуре экспорта Украины, что обеспечило положительное внешнеторговое сальдо, однако ее экспорт носит сырьевой характер. Растет количество стран-партнеров Украины по международной торговле. Украина уменьшила свое присутствие на рынках агропродукции в странах СНГ, однако наращивает – на рынках стран Азии и Европейского Союза. Торговля со странами ЕС ограничивается квотами, требует дополнительных затрат на сертификацию и повышение качества продукции, однако обещает выгоды в средне - и долгосрочной перспективе.