Становлення муніципальної правотворчості як самостійного виду державної діяльності в Україні та світі

Abstract

Місцеве самоврядування відображає як історичну спадщину, так і особливості культурного, духовного та ментального розвитку суспільства. Еволюція місцевого самоврядування сягає часів первіснообщинного ладу і до сьогодні не втрачає актуальності. Дослідження питання муніципальної правотворчості пов’язане із необхідністю здійснення історико-правового «зрізу», аналізу основних історичних подій та періодів становлення нашого народу та звернення до досвіду інших країн, що вплинули на становлення та розвиток цього питання в нашій державі. Досліджуючи питання, автор запропонував нову періодизацію еволюції місцевого самоврядування з позиції головних векторів розвитку та гальмування процесу правотворчості в Україні. Вивчаючи проблему, автор запропонував нову періодизацію еволюції місцевого самоврядування з позиції основних векторів розвитку та гальмування процесу правотворчості в Україні. Отже, періодизація може виглядати приблизно так: – XI – XVII століття – «період зародження та становлення муніципальної правотворчості (домодерний період)», що розпочався з виникненням держави, Київської Русі східнослов’янських громад, самоорганізації та функціонування територіальних сусідніх громад, а пізніше – сільських громад, які функціонували на основі виробничих та територіальних особливостей. Влада між князем і віче була розділена. Основними документами, що визначали принципи організації та діяльності громадського самоврядування, були устави князів Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого, збірники права «Номоканон», «Кормча книга», «Руська Правда», «Рукописання князя Володимира Васильковича». Вступ із середини XIV століття Магдебурзького права передбачав поєднання місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської організації самоврядування, запроваджував чіткі правові стандарти в діяльності місцевих органів влади; інтеграцію міст України до європейського права; становлення та розвиток розвиненого громадянського суспільства. Середина XVI століття – перша половина ХVI століття – період, пов’язаний з козацьким визвольним рухом. Джерелами функціонування місцевого самоврядування були положення Литовської хартії 1588 р., Магдебурзького права, Зборівського трактату, Березневих статей. – ХVІІ – ХХ століття – період «занепаду муніципального законотворчості», знищення козацького самоврядування, невдалі спроби сформувати муніципальну правотворчість у самоврядуванні Земства тощо. – 90-ті роки ХХ століття – період «відродження муніципальної законотворчості», проголошення незалежності України, курсу на реформування місцевого самоврядування, поступового впровадження принципу субсидіарності. Местное самоуправление отражает как историческое наследие, так и особенности культурного, духовного и ментального развития общества. Эволюция местного самоуправления достигает времен первобытнообщинного строя и до сих пор не теряет актуальности. Исследование вопроса муниципального правотворчества связано с необходимостью осуществления историко-правового «среза», анализа основных исторических событий и периодов становления нашего народа и обращение к опыту других стран, повлиявших на становление и развитие этого вопроса в нашей стране. Исследуя вопрос, автор предложил новую периодизацию эволюции местного самоуправления с позиции главных векторов развития и торможения процесса правотворчества в Украине. Изучая проблему, автор предложил новую периодизацию эволюции местного самоуправления с позиции основных векторов развития и торможения процесса правотворчества в Украине. Итак, периодизация может выглядеть примерно так: - XI - XVII века - «период зарождения и становления муниципальной правотворчества (домодерных период)», который начался с возникновением государства, Киевской Руси восточнославянских общин, самоорганизации и функционирования территориальных соседних общин, а позже - сельских общин, которые функционировали на основе производственных и территориальных особенностей. Власть между князем и вече была разделена. Основными документами, которые определяли принципы организации и деятельности общественного самоуправления, были уставы князей Владимира Святославовича и Ярослава Мудрого, сборники права «Номоканон», «Кормчая книга», «Русская Правда», «Рукописание князя Владимира Васильковича». Выступая с середины XIV века Магдебургского права предусматривал сочетание местных форм самоуправления с элементами западноевропейской организации самоуправления, вводил четкие правовые стандарты в деятельности местных органов власти; интеграцию городов Украины к европейскому праву; становление и развитие развитого гражданского общества. Середина XVI века - первая половина ХVI века - период, связанный с казацким освободительным движением. Источниками функционирования местного самоуправления были положения Литовской хартии 1588, Магдебургского права, Зборовского трактата, мартовских статей. - ХVII - ХХ века - период «упадка муниципального законотворчества», уничтожение казачьего самоуправления, неудачные попытки сформировать муниципальную правотворчество в самоуправлении Земства и тому подобное. - 90-е годы ХХ века - период «возрождения муниципальной законотворчества», провозглашение независимости Украины, курса на реформирование местного самоуправления, постепенного внедрения принципа субсидиарности.