Теоретично-правові аспекти формування системи трудового законодавства України

Abstract

В статті розглянуто обґрунтування об’єктивності формування системи трудового права, проаналізовано структуру системи сучасного трудового права України та місце і роль системного підходу щодо подальшого удосконалення системи трудового права, а також поставлені задачі визначити специфічні ознаки інститутів трудового права. Трудове право України - невід’ємна складова системи національного права. Це окрема галузь, яка обіймає сукупність нормативних приписів, покликаних регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Водночас галузь трудового права не лише є складовою частиною національної системи права, але й сама утворює систему правових норм. Взаємодіючи поміж собою в процесі регулювання однорідних суспільних відносин, норми трудового права утворюють підінститути, інститути і підгалузі трудового права. Зрозуміло, що за умов тотальної зміни соціально-економічних, політичних, ідеологічних та правових відносин, дослідження структурних елементів системи трудового права вимагає нових підходів. Лише на цій підставі можливий успішний подальший розвиток галузі трудового права як системи права і системи законодавства. Виокремлення й визначення галузі і системи трудового права як самостійних складових національної системи права має також важливе методологічне значення не лише для розвитку науки трудового права, але й для визначення основних напрямків нормотворчої діяльності держави, сфери відповідного правового регулювання, а також цілей і задач, які намагається вирішити державно організоване суспільство шляхом нормативно-правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин. Практичне значення висновку про самостійність галузі і системи трудового права в системі права України полягає у реальному сприянні процесу формування та подальшого удосконалення трудового законодавства на наукових засадах і принципах. Суть такого удосконалення пов’язана насамперед з потребою й можливістю на основі саме норм трудового законодавства забезпечення найманим працівникам, які в трудових правовідносинах з власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами чи фізичними особами є найменш захищеною стороною, достатньо гарантованого рівня умов праці та її оплати, спираючись на послідовну реалізацію принципу соціальної справедливості при розподілі внутрішнього валового продукту, створеного в процесі суспільного виробництва, і можливість державного захисту їх прав при порушенні означених норм. В статье рассмотрены обоснования объективности формирования системы трудового права, проанализирована структура системы современного трудового права Украины и место и роль системного подхода по дальнейшему совершенствованию системы трудового права, а также поставлены задачи определить специфические признаки институтов трудового права. Трудовое право Украины - неотъемлемая составляющая системы национального права. Это отдельная отрасль, которая занимает совокупность нормативных предписаний, призванных регулировать трудовые и тесно связанные с ними отношения. В то же время отрасль трудового права не только является составной частью национальной системы права, но и сама образует систему правовых норм. Взаимодействуя между собой в процессе регулирования однородных общественных отношений, нормы трудового права образуют подинституты, институты и подотрасли трудового права. Понятно, что в условиях тотальной изменения социально-экономических, политических, идеологических и правовых отношений, исследования структурных элементов системы трудового права требует новых подходов. Только на этом основании возможен успешный дальнейшее развитие отрасли трудового права как системы права и системы законодательства. Выделение и определение области и системы трудового права как самостоятельных составляющих национальной системы права имеет также важное методологическое значение не только для развития науки трудового права, но и для определения основных направлений нормотворческой деятельности государства, сферы соответствующего правового регулирования, а также целей и задач, которые пытается решить государственно организованное общество путем нормативно-правового регулирования трудовых и тесно связанных с ними отношений. Практическое значение выводу о самостоятельности отрасли и системы трудового права в системе права Украины состоит в реальном содействии процессу формирования и дальнейшего совершенствования трудового законодательства на научных основах и принципах. Суть такого усовершенствования связана прежде всего с необходимостью и возможностью на основе именно норм трудового законодательства обеспечения наемным работникам, в трудовых правоотношениях с владельцами предприятий, учреждений, организаций или уполномоченными ими органами или физическими лицами является наименее защищенной стороной, достаточно гарантированного уровня условий труда и ее оплаты, опираясь на последовательную реализацию принципа социальной справедливости при распределении внутреннего валового продукта, созданного в процессе общественного производства, и возможность государственной защиты их прав при нарушении указанных норм.