Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7741
Назва: | Окремі аспекти застосування термінології у Законі України «Про третейські суди» |
Інші назви: | Отдельные аспекты применения терминологии в Законе Украины «О третейских судах» Certain aspects of the use of terminology in the Law of Ukraine “On Arbitration Courts” |
Автори: | Котвяковський, Ю. О. Котвяковский, Ю. А. Kotvyakovskyi, Y. O. |
Ключові слова: | підвідомчість компетенція юрисдикція подведомственность компетенция юрисдикция jurisdiction competence arbitrability |
Дата публікації: | 2019 |
Бібліографічний опис: | Котвяковський Ю. О. Окремі аспекти застосування термінології у Законі України «Про третейські суди»[ Електронний ресурс ] / Ю. О. Котвяковський // Право та державне управління, 2019. - №3. - Т.1. - С. 66-71 |
Короткий огляд (реферат): | У статті здійснюється аналіз наявних у процесуальній науці підходів щодо визначення понять «юрисдикція», «підвідомчість», «підсудність», «компетенція» та їх співвідношення між собою. Проводиться порівняльний аналіз використання вказаних понять у законодавстві про судоустрій, попередній та чинній редакціях Цивільного процесуального кодексу України та Законі України «Про третейські суди». На цій основі зроблено висновок щодо відсутності у чинному законодавстві однозначного підходу до термінології, яка вживається для окреслення кола справ, що підлягають вирішенню судами різних юрисдикцій та третейськими судами. При визначенні шляхів вирішення даної теоретичної проблеми стосовно третейського судочинства автором наголошується на необхідності врахування ряду особливостей притаманних саме третейському розгляду. До таких, зокрема, належить юрисдикційний характер третейського судочинства, що підтверджується висновком Конституційного Суду України у рішенні № 1-рп/2008, від 10 січня 2008 року (справа про завдання третейського суду). Також підлягає врахуванню особливий характер спорів, які можуть бути передані на розгляд третейського суду, що окреслюється наявним у процесуальній науці поняттям «арбітрабельність», тобто здатність, властивість спору, який передбачений третейською угодою, що укладена правосуб’єктними сторонами, бути предметом третейського розгляду відповідно до матеріального права, яке застосовується під час такого розгляду, оспорювання, визнання і приведення до виконання третейського рішення. Виходячи з викладеного автором робиться висновок щодо недоцільності використання у законодавстві, яке врегульовує третейський розгляд, порядок оскарження рішень третейських судів та надавання дозволу на примусове виконання їх рішень, терміну «підвідомчість». Вноситься пропозиція щодо використання, для визначення кола справ, що підлягають розгляду третейськими судами терміну «третейська юрисдикція». В статье проводится анализ имеющихся в процессуальной науке подходов к определению понятий «юрисдикция», «подведомственность», «подсудность», «компетенция» и их соотношение между собой. Проводится сравнительный анализ использования указанных понятий в законодательстве о судоустройстве, предыдущий и действующей редакциях Гражданского процессуального кодекса Украины и Законе Украины «О третейских судах». На этой основе сделан вывод об отсутствии в действующем законодательстве однозначного подхода к терминологии, используется для определения круга дел, подлежащих решению судами разных юрисдикций и третейскими судами. При определении путей решения данной теоретической проблемы относительно третейского судопроизводства автором подчеркивается необходимость учета ряда особенностей присущих именно третейском рассмотрения. К таким, в частности, относится юрисдикционный характер третейского судопроизводства, что подтверждается заключением Конституционного Суда Украины в решении № 1-рп / 2008, от 10 января 2008 года (дело о задачах третейского суда). Также подлежит учету особый характер споров, которые могут быть переданы на рассмотрение третейского суда, определяется имеющимся в процессуальной науке понятием «арбитрабельность», то есть способность, свойство спора, предусмотренный третейским соглашением, которое заключено правосубъектном сторонами, быть предметом третейского разбирательства в соответствии к материальному праву, которое применяется во время такого рассмотрения, оспаривание, признание и приведение в исполнение третейского решения. Исходя из изложенного автором делается вывод о нецелесообразности использования в законодательстве, регулирует третейское разбирательство, порядок обжалования решений третейских судов и предоставления разрешения на принудительное исполнение их решений, термина «подведомственность». Вносится предложение об использовании для определения круга дел, подлежащих рассмотрению третейскими судами термина «третейское юрисдикция». |
Опис: | The article analyzes the existing approaches in the procedural science to define the concepts of “jurisdiction”, “arbitrability”, “competence” and their relationship with each other. A comparative analysis of the use of these concepts in the legislation on the judicial system, the previous and revised versions of the Civil Procedure Code of Ukraine and the Law of Ukraine “On Arbitration Courts” is carried out. On this basis, it is concluded that there is no unambiguous approach to the terminology in the current legislation that is used to delineate the range of cases to be resolved by courts of different jurisdictions and by arbitration courts. In determining ways to solve this theoretical problem regarding arbitration proceedings, the author emphasizes the need to take into account a number of features inherent in the arbitration review. These include, in particular, the jurisdictional nature of the arbitration proceedings, which is confirmed by the Constitutional Court of Ukraine in its judgement No. 1-rp / 2008, dated January 10, 2008 (case on the tasks of the arbitration court). The specific nature of disputes that may be referred to an arbitration court should also be taken into account. This is explained by the notion of “arbitrability” in the procedural science, that is, the ability, property of a dispute, which is provided by an arbitral agreement concluded by legal entities, to be subject to arbitration in accordance with substantive law applicable to such consideration, appeal, recognition and enforcement of arbitration. Based on the foregoing, the author arrives at the conclusion that it is inappropriate to use the term “jurisdiction” in the legislation governing arbitral proceedings, the procedure for appealing against decisions of arbitration courts and granting permission to enforce their decisions. A proposal is made to use the term “arbitration jurisdiction” to define the range of cases to be dealt with by arbitration courts. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://repo.snau.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/7741 |
Розташовується у зібраннях: | Статті, тези доповідей |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Котвяковський Ю.О. Окремі аспекти застосування термінології.pdf | 213,87 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.