Оцінка опірності до інфекційних захворювань у птиці ліній селекціонованих на стійкість до неоплазм

Abstract

В результаті специфічної селекції за ХАО-тестом створено дві лінії курей з підвищеною стійкістю до інфікування збудниками хвороби Марека і лімфоїдного лейкозу: Д-2 - на базі породи леггорн, П-2 - полтавської глинястої. Індекс резистентності Д-2 становив - 50,5 %; П-2 79,3 % проти контролю, Д-4 - 11,0 % і П-37 - 58,8 %. Відбір за ХАО-тестом сприяв збільшенню стійкості птиці до лейкозу. При штучному зараженні вірусом лейкозу підгрупи А селекціоновані лінії були вірогідно (при Р<0,01) більше резистентні до захворювання лейкозом, порівняно з неселекціонованими. Аналогічна закономірність щодо стійкості до лейкозу відзначена і в умовах природного інфікування. Птиця лінії Д-2 виявилася більш резистентною до хвороби Марека: відсоток загиблих від цього захворювання у неї склав 7,0, в той час як по лінії Д-4- 15,5 % від початкового поголів'я (не щеплена птиця). Після вакцинації кількість загиблих від хвороби Марека зменшилася до 0,11 % та 1,33 % відповідно названим лініях. У лінії П-2 не встановлено вірогідного підвищення стійкості до пухлин, викликаним вірусом хвороби Марека у порівнянні з контролем П-1. Лінії П-2 і Д-2 в ході специфічної селекції не знизили своєї стійкості до найбільш поширених бактеріальних збудників (E. coli, Sal. pullorum), не відрізнялися від неселекционированных ліній по чутливості імунокомпетентних органів на вакцинацію (La-sota, осповакцина), а також на введення тимус - і бурсо залежних антигенів. У більшості випадків як у міжпородних, так і міжлінійних гібридів відзначений проміжний характер успадкування стійкості до інфікування онкорнавирусами, тобто гібриди займали середнє положення між більш і менш резистентними вихідними лініями. Гібридна птиця, отримана з використанням ліній, стійких до неоплазм, у віці 30 тижнів мала масу яєць 52-54 г, у річному віці – 6163 г, а середню за рік - 58-60 г. Яєчна маса в кращих поєднаннях становить 14-15 кг. Вік досягнення 50 %ної несучості значно коливався в залежності від року дослідження, від якості вирощеного молодняку і часу переведення його в пташники. При оптимальних умовах 50 % несучості птиця досягала у віці 160-165 днів, однак маса яєць у цьому віці невисока - 47,9 - 48,6 г. В результаті проведених випробувань найкращої несучості на початкову, так і середню несучку виявила комбінація В-7 х Д-2 , від якої за 72 тижні життя отримано по 230 яєць на початкову і 244,2 яєць - на середню несучку при масі яєць у віці 30 тижнів 52,7 г і 52 тижні - 63,1 г. Однак збереження указаних гібридних курей виявилася нижчим на 2,3 %, в порівнянні з П-2хД-2. Зареєстрована загибель від неоплазми 0,9 % від початкового поголів'я проти 0,45% у П-2 х Д-2. У той же час від курей гібридної комбінації В-7хД-2 отримано на середньорічну несучку на 9,7 яєць більше, ніж від інших гибридів, що випробувалися в тому ж пташнику, в тих же умовах (250,2 яйця проти 240,5). Характерною особливістю випробовуваних поєднань є понижена їх сприйнятливість до захворювання неоплазмами, частота зареєстрованих неоплазм не перевищувала 1 %, в тоді як у решти курей цього пташника відхід від неоплазми склав 1,75 %, тобто в 2 рази більше. В результате специфической селекции по ХАО-тестом созданы две линии кур с повышенной устойчивостью к инфицированию возбудителями болезни Марека и лимфоидного лейкоза: Д-2 - на базе породы леггорн, П-2 - полтавской глинистой. Индекс резистентности Д-2 составил - 50,5%; П-2 79,3% против контроля, Д-4 - 11,0% и П-37 - 58,8%. Отбор по ХАО-тестом способствовал увеличению устойчивости птицы к лейкозу. При искусственном заражении вирусом лейкоза подгруппы А селекционированные линии были достоверно (при Р <0,01) больше резистентные к заболеванию лейкозом по сравнению с неселекционованимы.