Судові акти в аспекті культури мовлення

Abstract

У статті досліджуються судові акти, ухвалені судами різної юрисдикції, на предмет дотримання норм сучасної української літературної мови. Розглядається можливість вживання уніфікованого терміна «судовий акт» замість термінів «судове рішення», «постанова», «ухвала». Стверджується, що до судових актів висуваються як правові, так і лінгвістичні вимоги. З мовного погляду акт судової влади повинен бути логічним, зрозумілим і доступним для сприйняття. Здійснений аналіз дозволив виокремити помилки редакційно-технічного і власне мовного характеру, а також друкарські помилки, зумовлені неуважністю і недбалим ставленням до укладання судових документів. Найбільше мовних помилок зафіксовано в описовій та мотивувальній частинах судового акта, що зумовлено необхідністю повно і точно викласти факти, відобразити суть спору та переконати адресата у правильному вирішенні справи. Найпоширенішими визнаються мовні помилки граматичного характеру, пов’язані з творенням слів та їх форм, вживанням слів, словосполучень, речень. Вступна і резолютивна частини характеризуються стандартністю, наявністю постійних реквізитів, клішованих мовних зворотів, що зумовлює значно меншу кількість мовних помилок. Стверджується, що навіть якщо судовий акт є законним і обгрунтованим, але за формою не відповідає загальноприйнятим вимогам до документів загалом (незрозумілий, неналежно оформлений, з помилками, виправленнями тощо), він не має виховного і превентивного значення, ускладнює правову комунікацію, крім того, не додає авторитету судді й судовій системі в цілому. В статье исследуются судебные акты, принятые судами разной юрисдикции, на предмет соблюдения норм современного украинского литературного языка. Рассматривается возможность употребления унифицированного термина "судебный акт" вместо терминов "судебное решение", "постановление". Утверждается, что к судебным актам выдвигаются как правовые, так и лингвистические требования. С языковой точки зрения акт судебной власти должен быть логичным, понятным и доступным для восприятия. Осуществленный анализ позволил выделить ошибки редакционно-технического и собственно языкового характера, а также печатные ошибки, обусловленные невнимательностью и небрежным отношением к составлению судебных документов. Больше всего языковых ошибок зафиксировано в описательной и мотивировочной частях судебного акта, что обусловлено необходимостью полно и точно изложить факты, отобразить суть спора и убедить адресата в правильном решении дела. Наиболее распространенными признаются языковые ошибки грамматического характера, связанные с созданием слов и их форм, употреблением слов, словосочетаний, предложений. Вступительная и резолютивная части характеризуются стандартностью, наличием постоянных реквизитов, клишированных языковых оборотов, что предопределяет значительно меньшее количество языковых ошибок. Утверждается, что даже если судебный акт есть законным и обоснованным, но по форме не отвечает общепринятым требованиям к документам вообще (непонятный, неподобающе оформленный, с ошибками, исправлениями и т.п.), он не имеет воспитательного и превентивного значения, усложняет правовую коммуникацию, кроме того, не прибавляет авторитета судьи и судебной системе в целом.