Земельний устрій України : понятійні і інституційні аспекти розвитку

Abstract

Сьогодні в Україні триває пошук оптимальної моделі розвитку земельних відносин, у тому числі моделі розвитку земельного устрою, становлення інституцій і інститутів, реформування системи землекористування у різних сферах суспільного життя. Становлення земельного устрою України на наукових засадах є системним, складним, тривалим за часом розвитку політико-економіко-правовим процесом, який охоплює реформування більшості сфер суспільного життя. Обгрунтовано, що під земельним устроєм (Land system), необхідно розуміти систему похідну від суспільного і державного устрою, що характеризується земельно-територіальною організацією території держави загалом або території регіону чи територіальної громади та певними земельними відносинами і визначається системою власності, порядку та формами володіння і користування землею, а також принципами організації використання земель та інших природних ресурсів. З'ясовано, що на сьогодні існує ряд негативних чинників, які безпосередньо впливають на розвиток земельних відносин та ринково-орієнтованого і еколого-безпечного землекористування в Україні. Зокрема, відсутність системної державної земельної політики, дієвої інфраструктури земельного устрою України, а також теоретичного і інституційного обгрунтування його розвитку, негативно впливають на формування та функціонування земельних відносин і економічно-ефективного та екологобезпечного землекористування. Обгрунтовано, що важливим кроком для вирішення зазначених проблем є інституційна складова, в якій необхідно задекларувати ринково-орієнтовану і одночасно еколого-безпечну модель земельного устрою країни та відповідні моделі її регіонів із врахуванням природних, соціально-економічних, традиційних та інших умов. Розроблено логічно-змістовну схему інституціоналізації розвитку земельного устрою України та її регіонів. У процесі дослідження обгрунтовано, що земельний устрій України є похідним від суспільного, конституційного та державного устроїв країни. Одночасно він є базовим для природоохоронного, аграрного та адміністративно-територіального устрою як країни, так і її регіонів і територій об'єднаних територіальних громад. Отже, теоретичне і інституційне осмислення розвитку земельного устрою України сприятиме розвитку земельних відносин та економічно-ефективного і екологобезпечного землекористування. Сегодня в Украине продолжается поиск оптимальной модели развития земельных отношений, в том числе модели развития земельного устройства, становление институтов и институтов, реформирования системы землепользования в различных сферах общественной жизни. Становление земельного устройства Украины на научных принципах является системным, сложным, длительным по времени развития политико-экономико-правовым процессом, который охватывает реформирования большинстве сфер общественной жизни. Обосновано, что под земельным устройством (Land system), необходимо понимать систему производную от общественного и государственного устройства, характеризующаяся земельно-территориальной организацией территории государства в целом или территории региона или территориальной общины и определенными земельными отношениями и определяется системой собственности, порядка и формами владения и пользования землей, а также принципами организации использования земель и других природных ресурсов. Выяснено, что на сегодняшний день существует ряд негативных факторов, которые непосредственно влияют на развитие земельных отношений и рыночно-ориентированного и экологически безопасного землепользования в Украине. В частности, отсутствие системной государственной земельной политики, действенной инфраструктуры земельного устройства Украины, а также теоретического и институционального обоснования его развития, негативно влияют на формирование и функционирование земельных отношений и экономически эффективного и экологически безопасного землепользования. Обосновано, что важным шагом для решения указанных проблем является институциональная составляющая, в которой необходимо задекларировать рыночно-ориентированную и одновременно экологически безопасные модели земельного устройства страны и соответствующие модели ее регионов с учетом природных, социально-экономических, традиционных и других условий. Разработан логически-содержательную схему институционализации развития земельного устройства Украины и ее регионов. В процессе исследования обосновано, что земельный строй Украины является производным от общественного, конституционного и государственного строя страны. Одновременно он является базовым для природоохранного, аграрного и административно-территориального устройства как страны, так и ее регионов и территорий объединенных территориальных общин. Итак, теоретическое и институциональное осмысления развития земельного устройства Украины будет способствовать развитию земельных отношений и экономически эффективного и экологически безопасного землепользования.