Стратегічні напрями земельної політики в Україні до 2030 року

Abstract

Перед Україною, в умовах здійснення важливого етапу земельної реформи, а саме відкриття ринку сільськогосподарських земель, стоїть важливе завдання обгрунтування та втілення стратегічних напрямів розвитку земельної політики до 2030 року на принципах, рекомендованих ООН. Оскільки до цього часу нинішня земельна політика не направлена на захист земель, а також не забезпечує захист права приватних власників, капіталізацію, екологізацію та соціалізацію землекористування тощо. Стоять важливі питання, як залучити потенціал земельних та інших природних ресурсів в ефективні і дієві економічні процеси (оборот). Авторами сформовано основні напрями стратегії розвитку земельної політики в Україні до 2030 року, зокрема: 1) зменшення деградації земель; 2) приведення інституції власності на землю до конституційних вимог; 3) перехід від поділу земель за категоріями до територіального їх зонування за типами (підтипами) землекористування; 4) перехід на нову парадигму розвитку землевпорядкування і землеустрою та відновлення ролі держави у їх здійсненні; 5) модернізація системи управління земельними ресурсами та землекористуванням. Враховуючи низьку ефективність прав державної та комунальної власності на землю у порівнянні із приватною, пропонується власність українського народу на землю узаконити як суспільну власність на землі загального використання (під річками, вулицями, площами і т.д.), а право державної та комунальної власності — трансформувати для державних та комунальних підприємств із права постійного користування у право державної та комунальної власності із повним пучком прав. Також авторами пропонується перейти з розподілом (перерозподілом) земель за їх категоріями до зонування земель за типами (підтипами) землекористування залежно від придатності земель та цінності інших придатних ресурсів. Розвиток землевпорядкування та землеустрою пропонується на новій парадигмі відносин, що пов'язані із сталим розвитком та сталим (збалансованим) землекористуванням. Система управління земельними ресурсами та землекористуванням має бути реформована у багатофункціональну (багатоцільову) систему управління "зверху вниз" та "знизу вверх" на принципах рекомендованих ООН. Перед Украиной, в условиях осуществления важного этапа земельной реформы, а именно открытия рынка сельскохозяйственных земель, стоит важнейшая задача обоснования и реализации стратегических направлений развития земельной политики до 2030 года на принципах, рекомендованных ООН. Поскольку до сих пор нынешняя земельная политика не направлена на защиту земель, а также не обеспечивает защиту права частных собственников, капитализацию, экологизацию и социализацию землепользования. Стоят важные вопросы, как вовлечь потенциал земельных и других природных ресурсов в эффективные и действенные экономические процессы (оборот). Авторы сформировали основные направления стратегии развития земельной политики в Украине до 2030 года, в частности: 1) уменьшение деградации земель; 2) приведение института собственности на землю к конституционным требованиям; 3) переход от раздела земель по категориям к территориальному их зонированию по типам (подтипам) землепользования; 4) переход на новую парадигму развития землеустройства и землеустройства и восстановление роли государства в их осуществлении; 5) модернизация системы управления земельными ресурсами и землепользованием. Учитывая низкую эффективность прав государственной и коммунальной собственности на землю по сравнению с частной, предлагается собственность украинского народа на землю узаконить как общественную собственность на земле общего использования (под реками, улицами, площадями и т.д.), а право государственной и коммунальной собственности трансформировать для государственных и коммунальных предприятий по праву постоянного пользования в право государственной и коммунальной собственности с полным пучком прав. Также авторами предлагается перейти с распределением (перераспределением) земель по их категориям в зонирование земель по типам (подтипам) землепользования в зависимости от пригодности земель и ценности других пригодных ресурсов. Развитие землеустройства и землеустройства предлагается на новой парадигме отношений, связанных с устойчивым и устойчивым (сбалансированным) землепользованием. Система управления земельными ресурсами и землепользованием должна быть реформирована в многофункциональную систему управления "сверху вниз" и "снизу вверх" на принципах рекомендованных ООН.