DSpace Общество:

Прогнозування профілактика та лікування післяродової патології у корів

2026-06-25T11:42:31Z

Название: Прогнозування профілактика та лікування післяродової патології у корів Авторы: Севастьянов, Віталій Валерійович; Sevastyanov, V. V. Краткий осмотр (реферат): У дисертаційній роботі теоретично та експериментально обґрунтовано методи прогнозування, лікування та профілактики післяродової патології у корів. Післяродові патології у високопродуктивних корів залишаються однією з найскладніших проблем сучасного молочного скотарства. Згідно з ветеринарною статистикою, як в Україні, так і за її межами, поширеність таких ускладнень в інтенсивних молочних господарствах варіюється від 33,8% до 60–80%. Водночас лише 20–30% тварин проходять транзитний період без проявів клінічних або субклінічних порушень. Щороку через значний рівень бракування, що становить 27,5%, зі стада вилучаються 347 корів. На їх заміну вводять 350 нетелей із третьої групи, чого достатньо для повного покриття вибуття, але резерву для розвитку немає. Наведено дані подібного господарства з сумарною чисельністю поголів’я 2754 тварини. Рівень вибуття корів у цьому випадку складає 26,69%, народжуваність — 73 теляти на 100 корів/нетелей, а індекс заплідненості — 2,21 (табл. 2). Ситуація свідчить про наявність ознак репродуктивної кризи. Знижені показники народжуваності (73%) та високий індекс заплідненості (2,21) свідчать про затягування сервіс-періоду, що призводить до «роздутої» структури стада з високою часткою невиробничих тварин. Для збереження балансу ферми на рівні 2754 скотомісць кількість корів-матерів обмежено до 1160 голів (42,1% від загальної чисельності), тоді як на молодняк припадає 1594 голови (57,9%). Обидва підприємства знаходяться в умовах репродуктивної кризи (відсоток виходу телят складає 73,26% порівняно з 73,00%). Однак у Господарстві №2 ситуація є більш ускладненою через критично високий індекс заплідненості (2,21), що свідчить про наявність серйозніших форм прихованих хронічних патологій. Проведений аналіз показав, що показник поширення персистентного жовтого тіла у господарстві № 2 перевищував аналогічний у господарстві № 1 на 23,55% (р<0,001). Виявлена значна різниця пояснюється біологічними факторами, зокрема високим рівнем хронічних запальних процесів у матці тварин другого господарства. При оцінці частоти лютеїнових кіст встановлено, що у господарстві № 2 дана патологія траплялася на 29,11% частіше (р<0,001), ніж у господарстві № 1. Це явище суттєво впливає на індекс заплідненості, який досягнув показника 2,21, оскільки лютеїнові кісти спричиняють блокування статевої циклічності через персистентну секрецію прогестерону. Аналіз поширеності фолікулярних кіст показав, що у господарстві № 2 цей показник був нижчим на 5,56% (р>0,05) порівняно з господарством № 1. Результати не виявили статистично достовірної різниці, що свідчить про однакову тенденцію прояву фолікулярного кістозу на обох фермах за умов схожого гормонального навантаження під час ранньої лактації. Дослідження супутніх акушерських патологій підтвердило, що частота післяродового ендометриту у господарстві № 2 була на 16,99% вищою (р<0,001), ніж у господарстві № 1. Ця патологія пов'язана із порушенням лютеолізу через блокування синтезу простагландину PGF2a, що спричиняє розвиток персистентного жовтого тіла та лютеїнових кіст. При порівнянні функціонального стану гонад з’ясовано, що поширеність гіпофункції яєчників у господарстві № 2 була вищою на 7,84% (р>0,05) у порівнянні з господарством № 1. Незначна різниця між групами мала випадковий характер і не була статистично значущою. Це вказує на схожість умов годівлі та енергетичний дефіцит у транзитний період на обох фермах. На першому етапі досліджень було визначено залежність між проявами кульгавості та неплідності у корів за різних рівнів концентрації β-гідроксимасляної кислоти (BHBA) у сироватці крові. Не виявлено статистично значущої різниці в середніх концентраціях β-гідроксимасляної кислоти між коровами з кульгавістю та тваринами контрольної групи — 0,63±0,03 ммоль/л і 0,59±0,03 ммоль/л відповідно (p=0,42). Протягом періоду спостережень у 8 корів рівень BHBA перевищував 1,2 ммоль/л (3 у групі з кульгавістю та 5 у контрольній групі). Частота підвищеної концентрації BHBA також не продемонструвала істотних відмінностей між обома групами (13,6% у групі з кульгавістю проти 20,0% у контрольній групі, p=0,56). Середні концентрації неестерифікованих жирних кислот (НЖК) також не показали достовірної відмінності: 0,41±0,02 мЕкв/л у корів з кульгавістю та 0,38±0,02 мЕкв/л у контрольній групі (p=0,32). Водночас у групі з кульгавістю було зафіксовано затримку інволюції шийки матки та вагітного рогу матки порівняно з контрольною групою (p<0,001 та p<0,05 відповідно). Під час аналізу вмісту прогестерону в сироватці крові у здорових корів протягом лютеїнової фази першого статевого циклу встановлено, що його рівень був на 90,32% вищим (р<0,001) порівняно з еструсом і на 48,14% нижчим (р<0,001) у порівнянні з кров'ю корів, які страждають від персистентного жовтого тіла. Щодо естрадіолу, його концентрація у сироватці крові здорових корів під час лютеїнової фази була на 87,02% нижчою (р<0,001), ніж у корів в еструсі, і на 5,78% меншою (р>0,05) у порівнянні з коровами, хворими на персистентне жовте тіло. Вміст лютеїнізуючого гормону у здорових корів в зазначену фазу циклу був на 95,43% нижчим (р<0,001) порівняно з еструсом, але на 48,90% вищим (р<0,01) у порівнянні з кров’ю корів із персистентним жовтим тілом. Аналіз рівня фолікулостимулюючого гормону показав, що його кількість у лютеїновій фазі першого циклу у здорових корів була на 49,78% нижчою (р<0,001), ніж під час еструсу, і на 39,10% вищою (р<0,05) відносно крові корів із персистентним жовтим тілом. Рівень окситоцину в сироватці крові здорових корів під час лютеїнової фази був знижений на 78,20% (р<0,001) порівняно з еструсом, але підвищений на 42,58% (р<0,01) відносно корів із персистентним жовтим тілом. Під час дослідження рівня прогестерону у сироватці крові здорових корів у лютеїновій фазі першого статевого циклу виявлено, що він був на 43,29% нижчим (р<0,001) порівняно з рівнями у корів, хворих на післяродовий ендометрит. Таке значне підвищення прогестерону у хворих тварин вказує на затримку регресії жовтого тіла (персистенцію), що виникає на тлі запального процесу в матці. Бактеріальні ендотоксини та ліпополісахариди (ЛПС), разом із високим рівнем прогестерону, впливають на секрецію гіпофізом лютеїнізуючого гормону (LH), значно знижуючи його тонічну та імпульсну активність. Через це яєчники переходять у стан функціонального спокою (гіпофункції) або тривалої анафродизії, що супроводжується наявністю персистентного жовтого тіла. Додатково, критичний дефіцит окситоцину позбавляє міометрій здатності до самоочищення від гнійно-катарального ексудату. Інтервали еструсу у корів досліджуваних груп суттєво відрізнялися (р<0,001). Найбільший інтервал був зафіксований у корів 1-ї групи — 18,30±1,23 доби, тоді як у корів 2-ї групи він складав 14,26±0,94 доби, а в корів 3-ї групи — 11,97±0,86 доби. Щодо товщини ендометрія до лікування, вірогідні відмінності між трьома групами корів не спостерігалися. Однак після лікування найменшу товщину ендометрія зареєстровано у корів 3-ї групи (5,62±0,64 мм), тоді як у корів 1-ї групи вона виявилася найбільшою (16,27±1,93 мм). У наступному етапі аналізувався вміст білків у сироватці крові корів протягом лікування (таблиця 14). Було виявлено значний вплив лікування на рівень загального білка (р<0,001). Максимальні концентрації загального білка у сироватці крові спостерігалися у корів 3-ї групи у трьох зразках після застосування протоколу лікування. У корів 1-ї групи ці показники залишалися найнижчими в ті самі контрольні періоди. Співвідношення альбумін/глобулін, до лікування воно було найнижчим серед усіх груп (р<0,05). Водночас подальших значних відмінностей між досліджуваними групами у цьому показнику протягом лікування не встановлено. Дослідження середніх значень прозапальних цитокінів (IL-1, IL-6, TNF-α) та С-реактивного білка (СРБ) після лікування клінічного метриту наведено у таблиці 15. Найвищі концентрації прозапальних цитокінів у сироватці крові відзначені в корів 1-ї дослідної групи на 7-й, 14-й та 21-й доба спостереження. Найнижчі ж показники було зафіксовано у корів 3-ї групи в аналогічні періоди дослідження. У всіх трьох групах із часом спостерігалося зменшення концентрацій прозапальних цитокінів у крові. Особливо це стосувалося корів, яким була додана кормова добавка «Імунобактерин-D ентеро+». На 21-й день було досягнуто мінімальних значень: для IL-6 — 11,19±2,97 пг/мл, а для TNF-α — 57,32±7,61 пг/мл. С-реактивний білок також знижувався протягом лікувального періоду, особливо в корів 2-ї та 3-ї дослідних груп. Найменше значення СРБ (1,32±0,10 мг/л) для трьох зразків крові після застосування препаратів зареєстровано у корів 3-ї групи на третьому заборі проб. Ендотоксемія і розпад тканин спричинили пригнічення білковосинтезуючої функції печінки. У результаті рівень альбуміну в крові корів 1-ї групи виявився на 20,00% нижчим за референтне значення (p<0,05). Цей показник був також на 23,21% (p<0,05) нижчим порівняно з коровами 2-ї дослідної групи і на 41,96% (p<0,001) — порівняно з коровами 3-ї групи, у яких спостерігалося повне стабілізування рівня альбуміну. Концентрація трансферину (Tf) у крові корів 1-ї групи була знижена на 33,00% (p<0,05) відносно фізіологічного мінімуму. У корів 2-ї дослідної групи рівень Tf зріс на 35,82% (p<0,05), а в 3-й — на 82,84% (p<0,001) відносно показника 1-ї групи. Водночас рівень Tf у 2-й групі поступався показнику 3-ї групи на 25,71% (p<0,05). Рівень загального кальцію (Ca) у корів 1-ї групи демонстрував глибоку депресію (1,52±0,11 ммоль/л), що на 30,91% нижче від фізіологічної межі. Проведена терапія дозволила збільшити рівень кальцію в корів 2-ї групи на 34,87% (p<0,05), а в корів 3-ї групи — на 56,58% (p<0,001), сприяючи відновленню тонусу міометрію. Незважаючи на покращення, показник у 2-й групі залишався на 13,87% (p<0,05) нижчим у порівнянні з тваринами 3-ї дослідної групи. Синдром ендогенної інтоксикації та оксидативного стресу підтверджувався значним накопиченням продуктів гнильного розпаду і перекисного окиснення. Зокрема, рівень молекул середньої маси (МСМ) у крові корів 1-ї групи перевищував референтну межу на 178,57% (p<0,001). У порівнянні з іншими групами, концентрація МСМ у цій групі була вищою на 46,15% (p<0,01) відносно 2-ї групи і на 66,67% (p<0,001) відносно 3-ї. При цьому вміст токсичних пептидів у тварин 2-ї дослідної групи перевищував відповідний показник у 3-й на 61,54% (p<0,01). Інтенсивність оксидаційного руйнування мембран за рівнем малонового діальдегіду (МДА) виявилася значно підвищеною у корів 1-ї групи — перевищення норми склало 124,80% (p<0,001). Концентрація МДА в крові цих тварин перевищувала відповідні показники у корів 2-ї групи на 44,48% (p<0,01) і у корів 3-ї — на 65,30% (p<0,001). Крім того, рівень МДА у корів із 2-ї дослідної групи був на 60,00% (p<0,01) вищим від рівня у тварин 3-ї групи. Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у тварин першої дослідної групи свідчив про важкий ендотоксикоз, досягаючи значення 5,12±0,38 умовних одиниць, що перевищувало норму на 412% (p<0,001). Завдяки заходам з елімінації токсинів ЛІІ у другій дослідній групі знизився на 52,15% (p<0,01), а у третій групі — на 77,54% (p<0,001), повністю нормалізувавшись. Водночас показник другої групи залишався вищим на 113,04% (p<0,01) у порівнянні з третьою групою. Ефективність запропонованого лікувального підходу була оцінена через порівняння репродуктивних показників корів дослідних груп, що наведено у таблиці 18. Індекс запліднення, який характеризує кількість спермодоз на одне запліднення, у корів першої групи становив 2,7 і демонстрував тенденцію до високих значень. У другій дослідній групі він знизився до 2,31, а в третій – до 2,15. Водночас відсоток запліднення, визначений на 30-у добу УЗД, у корів першої групи був на 12,13% нижчим за показник другої групи та на 27,47% нижчим за результат третьої групи. Рівень підтвердженої вагітності на 60-у добу УЗД у корів першої дослідної групи виявився достовірно нижчим (р˂0,001). Він був у 1,54 рази меншим порівняно з другою групою і у 1,84 рази нижчим за показники корів третьої групи. Крім того, показник підтвердженої вагітності у корів другої дослідної групи був у 1,19 рази нижчим за відповідний показник третьої групи. Описание: The dissertation theoretically and experimentally substantiates methods for predicting, treating, and preventing postpartum pathology in cows. Postpartum pathologies in high-yielding cows remain one of the most complex problems of modern dairy farming. According to veterinary statistics, both in Ukraine and abroad, the prevalence of such complications in intensive dairy farms varies from 33.8% to 60–80%. At the same time, only 20–30% of animals pass the transit period without clinical or subclinical signs. Every year, due to a significant culling rate of 27.5%, 347 cows are removed from the herd. To replace them, 350 heifers from the third group are introduced, which is enough to fully cover the culling, but there is no reserve for development. Data are provided for a similar farm with a total livestock population of 2,754 animals. The culling rate of cows in this case is 26.69%, the birth rate is 73 calves per 100 cows/heifers, and the fertility index is 2.21. The situation indicates the presence of signs of a reproductive crisis. Reduced fertility rates (73%) and a high fertility index (2.21) indicate a lengthening of the service period, which leads to a “bloated” herd structure with a high proportion of unproductive animals. To maintain the farm balance at the level of 2754 livestock places, the number of mother cows is limited to 1160 heads (42.1% of the total number), while the young stock accounts for 1594 heads (57.9%). Both enterprises are in a reproductive crisis (the percentage of calf output is 73.26% compared to 73.00%). However, in Farm No. 2, the situation is more complicated due to the critically high fertility index (2.21), which indicates the presence of more serious forms of hidden chronic pathologies. The analysis showed that the prevalence of persistent corpus luteum in Farm No. 2 exceeded that in Farm No. 1 by 23.55% (p<0.001). The significant difference found is explained by biological factors, in particular, a high level of chronic inflammatory processes in the uterus of animals from the second farm. When assessing the frequency of luteal cysts, it was found that this pathology occurred 29.11% more often (p<0.001) in farm No. 2 than in farm No. 1. This phenomenon significantly affects the fertility index, which reached 2.21, since luteal cysts cause blocking of sexual cyclicity due to persistent secretion of progesterone. Analysis of the prevalence of follicular cysts showed that in farm No. 2 this indicator was lower by 5.56% (p>0.05) compared to farm No. 1. The results did not reveal a statistically significant difference, which indicates the same tendency for the manifestation of follicular cystosis on both farms under conditions of similar hormonal load during early lactation. The study of concomitant obstetric pathologies confirmed that the frequency of postpartum endometritis in farm No. 2 was 16.99% higher (p<0.001) than in farm No. 1. This pathology is associated with impaired luteolysis due to the blocking of prostaglandin PGF2a synthesis, which causes the development of a persistent corpus luteum and luteal cysts. When comparing the functional state of the gonads, it was found that the prevalence of ovarian hypofunction in farm No. 2 was 7.84% higher (p>0.05) compared to farm No. 1. The slight difference between the groups was random and was not statistically significant. This indicates the similarity of feeding conditions and energy deficit in the transit period on both farms. In the first stage of the study, the relationship between lameness and infertility in cows at different levels of serum β-hydroxybutyric acid (BHBA) concentrations was determined. No statistically significant difference was found in the mean concentrations of β-hydroxybutyric acid between cows with lameness and animals in the control group - 0.63±0.03 mmol/l and 0.59±0.03 mmol/l, respectively (p=0.42). During the observation period, 8 cows had a BHBA level exceeding 1.2 mmol/l (3 in the lameness group and 5 in the control group). The frequency of elevated BHBA concentrations also did not demonstrate significant differences between both groups (13.6% in the lameness group versus 20.0% in the control group, p=0.56). The average concentrations of non-esterified fatty acids (NFA) also did not show a significant difference: 0.41±0.02 mEq/l in cows with lameness and 0.38±0.02 mEq/l in the control group (p=0.32). At the same time, a delay in involution of the cervix and pregnant uterine horn was recorded in the lameness group compared to the control group (p<0.001 and p<0.05, respectively). When analyzing the content of progesterone in the blood serum of healthy cows during the luteal phase of the first estrous cycle, it was found that its level was 90.32% higher (p<0.001) compared to estrus and 48.14% lower (p<0.001) compared to the blood of cows suffering from persistent corpus luteum. Regarding estradiol, its concentration in the serum of healthy cows during the luteal phase was 87.02% lower (p<0.001) than in cows in estrus, and 5.78% lower (p>0.05) compared to cows suffering from persistent corpus luteum. The content of luteinizing hormone in healthy cows in the indicated phase of the cycle was 95.43% lower (p<0.001) compared to estrus, but 48.90% higher (p<0.01) compared to the blood of cows with persistent corpus luteum. Analysis of the level of follicle-stimulating hormone showed that its amount in the luteal phase of the first cycle in healthy cows was 49.78% lower (p<0.001) than during estrus, and 39.10% higher (p<0.05) compared to the blood of cows with persistent corpus luteum. The level of oxytocin in the serum of healthy cows during the luteal phase was reduced by 78.20% (p<0.001) compared to estrus, but increased by 42.58% (p<0.01) compared to cows with persistent corpus luteum. When studying the level of progesterone in the serum of healthy cows in the luteal phase of the first sexual cycle, it was found that it was 43.29% lower (p<0.001) compared to the levels in cows with postpartum endometritis. Such a significant increase in progesterone in sick animals indicates a delay in the regression of the corpus luteum (persistence), which occurs against the background of the inflammatory process in the uterus. Bacterial endotoxins and lipopolysaccharides (LPS), together with a high level of progesterone, affect the secretion of luteinizing hormone (LH) by the pituitary gland, significantly reducing its tonic and pulse activity. Because of this, the ovaries enter a state of functional rest (hypofunction) or prolonged anaphrodisia, which is accompanied by the presence of a persistent corpus luteum. Additionally, a critical deficiency of oxytocin deprives the myometrium of the ability to self cleanse from purulent-catarrhal exudate. Estrus intervals in cows of the studied groups differed significantly (p<0.001). The longest interval was recorded in cows of group 1 – 18.30±1.23 days, while in cows of group 2 it was 14.26±0.94 days, and in cows of group 3 – 11.97±0.86 days. Regarding the endometrial thickness before treatment, no significant differences were observed between the three groups of cows. However, after treatment, the smallest endometrial thickness was recorded in cows of group 3 (5.62±0.64 mm), while in cows of group 1, it was the largest (16.27±1.93 mm). In the next stage, the content of proteins in the blood serum of cows during treatment was analyzed. A significant effect of treatment on the level of total protein was found (p<0.001). The maximum concentrations of total serum protein were observed in cows of group 3 in three samples after the application of the treatment protocol. In the cows of group 1, these indicators remained the lowest in the same control periods. The albumin/globulin ratio, before treatment, was the lowest among all groups (p<0.05). At the same time, no further significant differences between the study groups in this indicator during the treatment were established. The highest concentrations of pro-inflammatory cytokines in serum were noted in cows of the 1st experimental group on the 7th, 14th and 21st day of observation. The lowest indicators were recorded in cows of group 3 in similar periods of the study. In all three groups, a decrease in the concentrations of pro-inflammatory cytokines in the blood was observed over time. This was especially true for cows that were given the feed additive “Immunobacterin-D entero+”. On the 21st day, the minimum values were reached: for IL-6 — 11.19±2.97 pg/ml, and for TNF-α — 57.32±7.61 pg/ml. C-reactive protein also decreased during the treatment period, especially in cows of the 2nd and 3rd experimental groups. The lowest CRP value (1.32±0.10 mg/l) for three blood samples after the use of the drugs was recorded in cows of the 3rd group at the third sampling. Endotoxemia and tissue breakdown caused inhibition of the protein synthesizing function of the liver. As a result, the level of albumin in the blood of cows of the 1st group was 20.00% lower than the reference value (p<0.05). This indicator was also 23.21% (p<0.05) lower compared to cows of the 2nd experimental group and 41.96% (p<0.001) - compared to cows of the 3rd group, in which complete stabilization of the albumin level was observed. The concentration of transferrin (Tf) in the blood of cows of the 1st group was reduced by 33.00% (p<0.05) relative to the physiological minimum. In cows of the 2nd experimental group, the level of Tf increased by 35.82% (p<0.05), and in the 3rd - by 82.84% (p<0.001) relative to the indicator of group 1. At the same time, the level of Tf in the 2nd group was inferior to the indicator of the 3rd group by 25.71% (p<0.05). The level of total calcium (Ca) in cows of the 1st group showed a deep depression (1.52±0.11 mmol/l), which is 30.91% lower than the physiological limit. The therapy allowed for an increase in the calcium level in cows of the 2nd group by 34.87% (p<0.05), and in cows of the 3rd group by 56.58% (p<0.001), contributing to the restoration of myometrial tone. Despite the improvement, the indicator in the 2nd group remained 13.87% (p<0.05) lower compared to the animals of the 3rd experimental group. The syndrome of endogenous intoxication and oxidative stress was confirmed by a significant accumulation of putrefactive decay products and peroxide oxidation. In particular, the level of medium mass molecules (MSM) in the blood of cows of the 1st group exceeded the reference limit by 178.57% (p<0.001). Compared with other groups, the concentration of MSM in this group was higher by 46.15% (p<0.01) compared to the 2nd group and by 66.67% (p<0.001) compared to the 3rd. At the same time, the content of toxic peptides in animals of the 2nd experimental group exceeded the corresponding indicator in the 3rd by 61.54% (p<0.01). The intensity of oxidative destruction of membranes by the level of malondialdehyde (MDA) was significantly increased in cows of the 1st group - the excess of the norm was 124.80% (p<0.001). The concentration of MDA in the blood of these animals exceeded the corresponding indicators in cows of the 2nd group by 44.48% (p<0.01) and in cows of the 3rd - by 65.30% (p<0.001). In addition, the level of MDA in cows from the 2nd experimental group was 60.00% (p<0.01) higher than the level in animals of the 3rd group. The leukocyte intoxication index (LII) in animals of the first experimental group indicated severe endotoxicosis, reaching a value of 5.12±0.38 conventional units, which exceeded the norm by 412% (p<0.001). Due to measures to eliminate toxins, LII in the second experimental group decreased by 52.15% (p<0.01), and in the third group - by 77.54% (p<0.001), completely normalizing. At the same time, the indicator of the second group remained higher by 113.04% (p<0.01) compared to the third group. The effectiveness of the proposed treatment approach was assessed by comparing the reproductive performance of cows in the experimental groups, as given in Table 18. The fertilization index, which characterizes the number of sperm doses per insemination, in cows of the first group was 2.7 and showed a tendency toward high values. In the second experimental group, it decreased to 2.31, and in the third - to 2.15. At the same time, the percentage of fertilization determined on the 30th day of ultrasound in cows of the first group was 12.13% lower than the indicator of the second group and 27.47% lower than the result of the third group. The level of confirmed pregnancy on the 60th day of ultrasound in cows of the first experimental group was significantly lower (p˂0.001). It was 1.54 times lower compared to the second group and 1.84 times lower than the indicators of cows of the third group. In addition, the rate of confirmed pregnancy in cows of the second experimental group was 1.19 times lower than the corresponding rate in the third group.

Розробка біоадаптивної технології вирощування сої в умовах Північно-Східного Лісостепу України

2026-06-25T11:29:28Z

Название: Розробка біоадаптивної технології вирощування сої в умовах Північно-Східного Лісостепу України Авторы: Триус, В. О.; Tryus, V. O. Краткий осмотр (реферат): Вирощування сої має величезне значення для забезпечення продовольчої безпеки та здорового харчування людей в Україні та світі. Зерно цієї культури є найважливішим джерелом рослинного білка, який за своїм амінокислотним складом майже не поступається білкам тваринного походження, а також містить вітаміни групи В, Е та незамінні мінерали, такі як калій, кальцій та фосфор. Окрім харчової цінності, соя є ключовою культурою для сталого землеробства, оскільки завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями вона здатна фіксувати атмосферний азот, збагачуючи ним ґрунт для наступних культур у сівозміні. Одним із ключових факторів, що відіграє вирішальну роль під час вирощування сої, є адаптивність технології до конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Біоадаптивні технології вирощування сої дають змогу отримувати стабільні врожаї навіть за умов посилення гідротермічного стресу. Вони характеризуються використанням біологічного потенціалу рослин та мікроорганізмів, що дозволяє забезпечити більш прогнозований розвиток агрофітоценозу. Ці технології стають дедалі популярнішими серед фермерів Північно-Східного Лісостепу України, оскільки дозволяють зменшити витрати на мінеральні азотні добрива та підвищити стійкість посівів до несприятливих погодних чинників. З іншого боку, традиційні інтенсивні методи вирощування сої не завжди забезпечують бажаний результат в умовах глобальних змін клімату. Біоадаптивний підхід забезпечує довший термін активного функціонування фотосинтетичного апарату та має здатність підтримувати формування врожаю під час посушливих періодів вегетації. Це особливо корисно в умовах Північно-Східного регіону, де нерівномірність опадів може значно вплинути на стабільність та рівень врожайності. Використання сучасних інокулянтів та гумінових стимуляторів забезпечує більш гнучке вирощування сої, особливо для великих агрохолдингів та фермерських господарств, що прагнуть до екологізації виробництва. Вибір оптимального складу інокулянтів та схем позакореневого підживлення сої відіграє ключову роль у досягненні високих врожаїв і забезпеченні успішного вирощування цієї цінної бобової культури. Визначення доцільної схеми живлення залежить від погодно-кліматичних умов та регіональних особливостей Лісостепу. Соя є культурою, яка потребує значної кількості вологи під час цвітіння та наливу бобів, тому біоадаптивна технологія спрямована на максимальне збереження вологи в рослинах та активізацію симбіотичного апарату в ранньовесняний період. Щодо способів застосування біопрепаратів, важливо враховувати тип ґрунту та його мікробіологічну активність. Оптимальним способом обробки вважається передпосівна інокуляція насіння. Проте, також у технології вирощування практикують застосування стимуляторів росту у фази бутонізації та початку наливу насіння. За таких умов збільшується площа живлення культури через розвиток потужної кореневої системи та підвищується активність фотосинтезу, що, в свою чергу, може позитивно вплинути на урожайність та економічну ефективність вирощування в умовах Північно-Східного Лісостепу України. Удобрення сої біопрепаратами та мікродобривами відіграє важливу роль у забезпеченні активного росту та розвитку рослин, а також формування високого врожаю. Соя, як і багато інших культур, потребує необхідної кількості поживних речовин, але її особливість полягає в тому, що левову частку азоту вона має отримувати природним шляхом. Одним із ключових мінеральних елементів, необхідних для ефективного симбіозу, є молібден та бор, які сприяють формуванню бульбочок. Азот, отриманий в результаті діяльності бактерій, сприяє формуванню листя та стебел, а також суттєво підвищує урожайність. Фосфор необхідний для здорового розвитку коренів і формування квітів, що є передумовою для утворення повноцінних бобів. Калій також грає важливу роль у регулюванні водного балансу рослин сої та підвищенні їхньої стійкості до теплового стресу. Обираючи оптимальну схему біоадаптивної технології для сої, важливо враховувати не лише потреби рослин у конкретних поживних речовинах, але й характеристики ґрунту, такі як його pH, вміст гумусу та рухомих форм фосфору. Вдало підібрані біопрепарати сприяють не лише врожайності, але й забезпечують оптимальне використання природних ресурсів та збереження навколишнього середовища. Вони дозволяють рівномірно й ефективно забезпечити рослини необхідними поживними речовинами протягом усієї вегетації, що впливає на якість та кількість врожаю, а також на загальний стан агроекосистеми. Сукупно, всі вищенаведені фактори – від інокуляції до позакореневого підживлення – відіграють важливу роль у формуванні врожаю культури. Тому питання вибору оптимальних біоадаптивних агроприйомів вирощування сої є надзвичайно актуальними для Північно-Східного Лісостепу України. Для визначення оптимальних умов вирощування сої було проведено дослідження в умовах Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук протягом 2023–2025 років. Ґрунт, на якому був закладений дослід – чорнозем вилугуваний, малогумусний, середньосуглинковий на лесі. Дослід був багатофакторним. Зокрема, одним з факторів були різні варіанти передпосівної інокуляції насіння (використовувався препарат Ризогумін та інші штами). Наступним чинником, що вивчався, були строки та дози позакореневого підживлення гуміновими стимуляторами. Третім фактором виступали різні рівні мінерального фону. Впродовж останніх років в умовах Північно-східного Лісостепу майже не вивчались питання поєднання новітніх мікробіологічних препаратів із системами стимуляції імунітету рослин, тому цей напрям став головним у наших дослідженнях. У дослідженні було проаналізовано схожість насіння та виживання рослин сої за різних умов інокуляції. Результати показали, що варіанти з обробкою насіння Ризогуміном мали вищі показники польової схожості. Однак, рослини сої на біоадаптивному фоні показали кращу толерантність до умов навколишнього середовища, маючи на 4–5% вищу виживаність порівняно з контролем. Дослідження також підкреслило важливість температурного режиму під час сівби, оскільки активність бактерій безпосередньо залежить від прогрівання ґрунту. Було описно формування врожайності сої залежно від елементів біоадаптивної технології. У ході експериментів середня врожайність варіювала від 2,8 т/га до 3,6 т/га. Максимальну врожайність отримали за комплексного застосування інокуляції та дворазового позакореневого підживлення стимуляторами. Ранні етапи росту були вирішальними для формування густоти стояння, особливо для варіантів, де використовувалися гумінові препарати, що забезпечило приріст врожайності на рівні 0,5–0,8 т/га порівняно з базовою технологією. У дослідженні провели аналіз та встановили показники інтенсивності азотфіксації. Результати показали, що соя мала вищі показники кількості бульбочок на коренях при застосуванні комплексного захисту та стимуляції. Вага сухої речовини рослин сої була значно вищою у варіантах із біоадаптивним підходом, а співвідношення зерна до загальної біомаси становило 35–40%, що свідчить про ефективний перерозподіл пластичних речовин. Для сої маса 1000 зерен була вищою при використанні біопрепаратів і становила від 160 г до 185 г, тоді як на контролі вага зерна знижувалась через дефіцит азоту в період наливу. Показники якості зерна залежали від інтенсивності симбіозу, які характеризувались високою вирівняністю та вмістом білка (38–42%). Сорт Сіверка мав вищі показники якості зерна за використання біопрепаратів, але був більш залежним від вчасного підживлення. Сорти сої для масового виробництва вимагають стійкості до осипання бобів та гармонійного процесу дозрівання. Досліджувана технологія дозволила досягти дружнього дозрівання посівів, що полегшило механізоване збирання. Індекс вилягання рослин був мінімальним завдяки зміцненню стебла під впливом калійвмісних мікродобрив у системі біоадаптивного підживлення. Проводили аналіз показників якості зерна сої за різних варіантів удобрення. Показники якості були найвищими при поєднанні інокуляції та гумінових препаратів: вміст сирого протеїну зріс на 3,5%, а вміст олії стабілізувався на рівні 21–22%. Якість знижувалася за відсутності інокуляції, що підтвердило ключову роль біологічного азоту. Генотип відігравав значну роль у накопиченні білка, тоді як біоадаптивна технологія дозволила згладити негативний вплив погодних умов на ці показники. У дослідженні було вивчено реакцію сої на декілька варіантів мікробіологічного удобрення. Сорт показав найвищу врожайність у сприятливі за зволоженням роки, досягнувши 3,8 т/га при внесенні комплексних біостимуляторів. Незважаючи на екстремальні погодні умови окремих років, урожайність на біоадаптивному фоні не падала нижче критичних позначок, що підкреслює стабілізуючу роль розробленої технології. Натура зерна сої збільшилася залежно від системи живлення. Максимальна маса зерна з рослини спостерігалася у варіантах із дворазовим підживленням. У середньому за роки досліджень маса 1000 насінин збільшилася на 10–15 г. Застосування різних варіантів біоадаптивного захисту позитивно вплинуло на кількісні показники врожайності, значно перевищуючи контрольні варіанти. Було вивчено вплив варіантів удобрення на площу листкової поверхні. Найвищі показники фотосинтетичного потенціалу були досягнуті при внесенні розрахованої дози біопрепаратів у фазу цвітіння. Це забезпечило кращий налив зерна та вищу масу врожаю з одиниці площі. Встановлено вплив біологізації на морфологічні характеристики: висоту рослин, кількість бобів та масу насіння з однієї рослини. Найвищі рослини та найбільша кількість продуктивних вузлів спостерігалися при застосуванні Ризогуміну. Вегетативна маса перед збиранням була оптимальною, що забезпечило високий індекс врожаю. Для кожного елементу технології було встановлено економічну доцільність. Загальні витрати зростають з використанням додаткових препаратів, проте врожайність та якість зерна компенсують ці витрати. Найвищий прибуток було отримано у варіанті з повною біоадаптивною схемою (15897 грн./га), де рентабельність склала 68%. Найнижча ефективність спостерігалася на варіантах із високими дозами мінерального азоту, де витрати перевищували прибуток від додаткового врожаю. Отримані результати свідчать про те, що розробка біоадаптивної технології є найбільш прибутковим та екологічно виправданим шляхом вирощування сої в умовах Північно-Східного Лісостепу України. Сіверка має вищий потенціал прибутковості при використанні біопрепаратів. Вибір оптимального варіанту вирощування сої дозволяє досягти високої конкурентоспроможності продукції на ринку. Описание: Soybean cultivation is of paramount importance for ensuring food security and healthy nutrition in Ukraine and the world. The grain of this crop is a vital source of plant protein, which, in its amino acid composition, is almost equal to proteins of animal origin, and also contains vitamins B, E, and essential minerals such as potassium, calcium, and phosphorus. In addition to its nutritional value, soybean is a key crop for sustainable agriculture because, through symbiosis with nodule bacteria, it is capable of fixing atmospheric nitrogen, enriching the soil for subsequent crops in the rotation. One of the key factors that plays a decisive role during soybean cultivation is the adaptability of the technology to specific soil and climatic conditions. Bioadaptive soybean cultivation technologies allow for stable yields even under conditions of increasing hydrothermal stress. They are characterized by the use of the biological potential of plants and microorganisms, which ensures a more predictable development of the agro-phytocenosis. These technologies are becoming increasingly popular among farmers in the North-Eastern Forest-Steppe of Ukraine, as they reduce the cost of mineral nitrogen fertilizers and increase the resistance of crops to adverse weather factors. On the other hand, traditional intensive methods of soybean cultivation do not always provide the desired results in the context of global climate change. The bioadaptive approach ensures a longer period of active functioning of the photosynthetic apparatus and has the ability to support yield formation during dry periods of the growing season. This is particularly useful in the North-Eastern region, where uneven precipitation can significantly affect the stability and level of yield. The use of modern inoculants and humic stimulants provides more flexible soybean cultivation, especially for large agro-holdings and farms striving for greener production. The choice of the optimal composition of inoculants and foliar feeding schemes for soybeans plays a key role in achieving high yields and ensuring the successful cultivation of this valuable legume crop. Determining an appropriate nutrition scheme depends on weather and climatic conditions and regional characteristics of the Forest-Steppe. Soybean is a crop that requires a significant amount of moisture during flowering and pod filling; therefore, bioadaptive technology is aimed at maximum moisture conservation in plants and the activation of the symbiotic apparatus in the early spring period. Regarding the methods of applying biological products, it is important to consider the soil type and its microbiological activity. Pre-sowing seed inoculation is considered the optimal treatment method. However, the cultivation technology also involves the use of growth stimulants during the budding and early seed filling phases. Under such conditions, the feeding area of the crop increases through the development of a powerful root system, and photosynthetic activity increases, which, in turn, can positively affect yield and economic efficiency in the conditions of the North-Eastern part of Ukraine. Fertilizing soybeans with biological products and microfertilizers plays an important role in ensuring active plant growth and development, as well as the formation of a high yield. Soybeans, like many other crops, require an appropriate amount of nutrients, but their peculiarity is that the bulk of nitrogen should be obtained naturally. One of the key mineral elements required for effective symbiosis is molybdenum and boron, which contribute to the formation of nodules. Nitrogen obtained as a result of bacterial activity promotes the formation of leaves and stems, and significantly increases yield. Phosphorus is necessary for the healthy development of roots and the formation of flowers, which is a prerequisite for the formation of full pods. Potassium also plays an important role in regulating the water balance of soybean plants and increasing their resistance to heat stress. When choosing the optimal bioadaptive technology scheme for soybeans, it is important to consider not only the needs of plants for specific nutrients but also soil characteristics such as pH, humus content, and mobile forms of phosphorus. Successfully selected biological products contribute not only to soybean yield but also ensure the optimal use of natural resources and preservation of the environment. They allow for uniform and effective provision of plants with necessary nutrients throughout the vegetation period, which affects the quality and quantity of the harvest, as well as the general state of the agro-ecosystem. Collectively, all the aforementioned factors-from inoculation to foliar feeding-play an important role in the formation of the crop yield. Therefore, the issue of choosing optimal bioadaptive agro-practices for soybean cultivation is extremely relevant for the North-Eastern Forest-Steppe of Ukraine. To determine the optimal conditions for growing soybeans, a study was conducted at the Institute of Agriculture of the Northeast of the National Academy of Agrarian Sciences during 2023–2025. The soil of the experimental site was leached chernozem, low-humus, medium-loamy on loess. The experiment was multi-factorial. In particular, one of the factors was various options for pre-sowing seed inoculation (using the "Rizohumin" preparation and other strains). The next factor studied was the timing and doses of foliar feeding with humic stimulants. The third factor was different levels of mineral background. In recent years, the combination of the latest microbiological preparations with plant immunity stimulation systems has hardly been studied in the conditions of the North-Eastern Forest-Steppe; therefore, this direction became the main focus of our research. The study analyzed the seed germination and survival of soybean plants under various inoculation conditions. The results showed that variants with seed treatment using Rizohumin had higher indices of field germination. However, soybean plants on a bioadaptive background showed better tolerance to environmental conditions, having a 4–5% higher survival rate compared to the control. The research also highlighted the importance of the temperature regime during sowing, as bacterial activity directly depends on soil warming. The formation of soybean yield depending on the elements of bioadaptive technology was described. During the experiments, the average yield varied from 2.8 t/ha to 3.6 t/ha. Maximum yield was obtained with the integrated use of inoculation and double foliar feeding with stimulants. Early growth stages were decisive for the formation of stand density, especially for variants where humic preparations were used, which ensured an increase in yield by 0.5–0.8 t/ha compared to the basic technology. The study analyzed and established the indicators of nitrogen fixation intensity. The results showed that soybeans had higher numbers of nodules on the roots when using integrated protection and stimulation. The dry matter weight of soybean plants was significantly higher in variants with a bioadaptive approach, and the grain-to-total biomass ratio was 35–40%, indicating an effective redistribution of plastic substances. For soybeans, the 1000-seed weight was higher when using biological products and ranged from 160 g to 185 g, while in the control, the grain weight decreased due to nitrogen deficiency during the filling period. Grain quality indicators depended on the intensity of symbiosis, which was characterized by high uniformity and protein content (38–42%). The Siverka variety had higher grain quality indicators when using biological products, but was more dependent on timely fertilization. Soybean varieties for mass production require resistance to pod shattering and a harmonious ripening process. The studied technology allowed for achieving uniform ripening of crops, which facilitated mechanized harvesting. The plant lodging index was minimal due to the strengthening of the stem under the influence of potassium-containing microfertilizers in the bioadaptive feeding system. An analysis of soybean grain quality indicators under different fertilization options was conducted. Quality indicators were highest when combining inoculation and humic preparations: crude protein content increased by 3.5%, and oil content stabilized at 21–22%. Quality decreased in the absence of inoculation, which confirmed the key role of biological nitrogen. The genotype played a significant role in protein accumulation, while bioadaptive technology allowed for mitigating the negative impact of weather conditions on these indicators. The study examined the response of soybeans to several microbiological fertilization options. The variety showed the highest yield in years with favorable moisture, reaching 3.8 t/ha with the application of integrated biostimulants. Despite extreme weather conditions in certain years, the yield on the bioadaptive background did not fall below critical levels, highlighting the stabilizing role of the developed technology. The test weight (grain unit weight) of soybean grain increased depending on the nutrition system. The maximum grain weight per plant was observed in variants with double feeding. On average over the years of research, the 1000-seed weight increased by 10–15 g. The application of various options of bioadaptive protection positively affected the quantitative yield indicators, significantly exceeding the control variants. The influence of fertilization options on the leaf area index was studied. The highest indicators of photosynthetic potential were achieved with the application of the calculated dose of biological products during the flowering phase. This ensured better grain filling and higher yield weight per unit area. The influence of biologicalization on morphological characteristics was established: plant height, number of pods, and seed weight per plant. The tallest plants and the largest number of productive nodes were observed when using Rizohumin. The vegetative mass before harvesting was optimal, providing a high harvest index. The economic feasibility was established for each element of the technology. Total costs increase with the use of additional preparations; however, the yield and grain quality compensate for these costs. The highest profit was obtained in the variant with the full bioadaptive scheme (15,897 UAH/ha), where the profitability was 68%. The lowest efficiency was observed in variants with high doses of mineral nitrogen, where the costs exceeded the income from the additional harvest. The results obtained indicate that the development of bioadaptive technology is the most profitable and environmentally sound way to grow soybeans in the conditions of the North-Eastern Forest-Steppe of Ukraine. Siverka has a higher potential for profitability when using biological products. Choosing the optimal option for growing soybeans allows you to achieve high competitiveness of products on the market.

Рубцева ферментація та імунітет телят у різні періоди постнатального росту та розвитку і їх корекція

2026-06-25T11:14:12Z

Название: Рубцева ферментація та імунітет телят у різні періоди постнатального росту та розвитку і їх корекція Авторы: Демидко, Олександр Сергійович; Demydko, O. S. Краткий осмотр (реферат): Дослідження проведені з питань впливу умов ембріонального зв’язку плоду з організмом матері в процесі пренатального росту та розвитку та її корекція дозволили в дисертаційній роботі узагальнити теоретично та обґрунтувати становлення процесів рубцевої ферментації та імунітету телят від народження до шести місячного віку. Робота проведена у п’яті послідовних серіях дослідів за умов різного ембріонального зв’язку плоду з материнським організмом, показника інтенсивності його внутрішньо утробного розвитку та величини ембріонального росту. До групи (контроль) відібрали телят у яких показник ембріонального зв’язку організму плода з організмом матері був найкращим і становив 0,30-0,34. У наступні групи відносили телят, які мали (найгірший) зв'язок - 0,60-0,65 та (середній) зв'язок 0,50-0,54. Інтенсивність ембріонального росту у телят з найкращім зв’язком коливалась від 0,30 до 0,32, другої групи 0,20-0,24, третьої групи - 0,26-0,29. Величина ембріонального росту відповідно становила – 0,110 - 0,120; 0,095-0,099; 0,100- 0,109. Формування рубцевого травлення з початком жуйного процесу характеризується незначними заселенням рубця мікроорганізмами та протозоа. У період інтенсифікації процесів травлення у рубці тварин, тобто через 3 години після прийому корму, у рубці мікроорганізмів стало більше в 1,20, в 1,16, в 1,11 рази (р <0,05), а протозоа в 1,50 (р <0,01), в 1,20 та в 1,13 рази (р <0,05). Активується скоротлива діяльність стінки рубця, процеси ферментації, що впливають на синтез та вміст ЛЖК у крові. У тварин місячного віку активність рубцевої ферментації підвищується. Після надходження корму в рубець кількість Protozoa підвищується відповідно на 25,55%, на 15,93% та 40,08 %. Серед основних родів Protozoa у рубці телят, основну масу складають представники роду Diplodinium. В період активації рубцевого травлення вони становили 57,25, 58,20 та 34,34% усіх протозоа. У телят 1,5 місячного віку, дослідних груп зберігається тенденція попереднього періоду досліджень. У телят двомісячного віку заселення рубця мікроорганізмами та протозоа найгіршим залишався у тварин з низьким рівнем ембріонального зв’язку у пренатальний період росту та розвитку Період інтенсифікації діяльності мікрофлори рубця (3 година після годівлі) у відповідних групах тварин кількість протозоа збільшується в 1,19 (р<0,05), в 1,21 (р<0,05) та в 1,65 рази (р<0,01), В рубці телят переважають Protozoa роду Diplodinium та Epidinium, Процес годівлі значно відображається на кількості мікроорганізмів та протозоа в рубці телят усіх груп. Через 3 години після годівлі кількість протозоа збільшується в 1,19 (р<0,05), в 1,21 (р<0,05) та в 1,65 рази у тварин третьої групи (р<0,01), а маса Entodinium становила відповідно 22,39%, 26,61 та 22,51%. Після забезпечення тварин поживними речовинами в рубці переважають Protozoa роду Diplodinium та Epidinium. Частка Protozoa - Diplodinium становить 40,51% 37,90 % та 30,54% від їх загальної кількісті у рубці телят. Кількість Epidinium досягала - 31,98 %, 29,03% та 35,07%. У тварин 2,5 місячного віку встановлена інтенсифікація процесів рубцевого травлення. Кількість скорочень рубця та жуйних рухів у порівнянні з показниками до годівлі були більше в 1,20, 1,37, в 1,26 рази (р<0,05), та в 1,26, в 1,19, в 1,15 рази по групах телят (р<0,05). Активність рубцевої мікрофлори підвищилась в 1,10, в 1,10 та в 1,16 рази (р<0,05). Через 3 години після годівлі інфузорії вірогідно підвищують свою активність (р<0,05). У телят 3 місячного віку вміст протозоа та рубцева ферментація мали наступні показники (перша група). У даних тварин, загальна кількість мікроорганізмів у рубці була менше в 1,37 - 1,61 рази, ніж у тварин двох наступних груп (р<0,01). Кількість Protozoa збільшується в рубці телят першої групи після годівлі в 1,33 рази (р<0,05). Діяльність мікрофлори рубця тварин другої та третьої групи активізувалась в 1,31 - 1,29 рази (р<0,05). Рід протозоа Entodinium досягає 48,48% від загальної кількісті Protozoa в рубці тварин першої групи, 60,96 % та 60,96 % у тварин другої - третьої групи. Активність рубцевих процесів та рухливість інфузорій підвищується після годівлі у тварин усіх груп (р<0,05). У телят другої та третьої групи вони виявились в 1,49 - 1,52 та в 1,49 - 1,73 рази більше, ніж у телят першої групи, (р<0,01). Вміст ЛЖК та загальна маса мікроорганізмів у рубці телят після годівлі підвищується невірогідно. Показники рубцеві ферментації набувають значних позначень у телят 3,5 місячного віку. Кількість мікроорганізмів в рубці телят другої та третьої групи підвищується в 1,13-1,17 рази (р<0,05). Надходження корму позитивно впливає на вміст Protozoa у рубці. За цих умов їх кількість підвищується в рубці телят в 1,31, в 1,18 та 1,15 рази (р<0,05). Вміст Protozoa роду Entodinium за час досліджень підвищується в рубці телят першої групи в 1,10 рази, в 1,20 - 1,11 рази у телят другої - третьої групи (р<0,05). Активність рубцевої мікрофлори в 1,46 - 1,56 рази менше була у телят першої групи (р<0,01). Рухливість інфузорій, в 1,45-1,73 рази (р<0,01) залишалась менше у даних тварин. Періодом стабілізації функцій органів травлення вважається 6 місячний вік тварин. Залежно від ембріонального росту та розвитку рубцева ферментація мала наступні показники у тварин. Заселення рубця мікроорганізмами та протозоа найбільш інтенсивно відбувається у тварин з високим рівнем ембріонального зв’язку. Протозоа роду Entodinium у тварин першої групи становив 51,68 %. У телят двох наступних груп досягало 59,53 % - 54,09 %. Здатність розщеплювати компоненти корму рубцевою мікрофлорою тварин першої групи була в 1,51 -1,38 рази (р<0,01) та 1,67- 1,61 рази менше, ніж у телят другої та третьої групи. Активність інфузорій вірогідно більше виявилась у тварин з високим рівнем зв’язку з організмом матері у плідний період розвитку - в 1,39 -1,38 та в 1,67 -1,61 рази (р<0,01). Отже, пренатальний зв'язок плоду з організмом матері впливає на функціональну активність органів травлення телят після народження. Залежно від умов пренатального росту та розвитку показники гомеостазу та енентіостазу найкращими виявились у телят з високим рівнем зв’язку з організмом матері у ембріональний період. Показники фізіолого - біохімічних процесів організму телят місячного віку, дослідних груп суттєво відрізнялися. Про активацію процесів рубцевого травлення свідчить високий рівень надходження у кров ЛЖК. В організмі телят першої групи кетонових тіл утворюється в 1,19 - 1,22 рази (p<0,05) та в 1,73 - 1,57 рази (p<0,01) більше, ніж у тварин другої та третьої групи. У кров телят другої групи дана ( оцтова) кислота надходить в 2,34 – 2,00 рази більше (p<0,01). У телят третьої групи фракція даної кислоти переважала в 2,66 -2,49 рази його кількість у крові тварин першої групи (p<0,01). Вміст пропіонової кислоти вірогідної динаміки не мав. В 1,56 - 1,36 рази та в 1,67 - 1,45 рази був більше вміст β-оксимасляної кислоти у тварин другої та третьої групи порівняно з тваринами першої групи (p<0,05). КК у телят першої групи до отримання корму залишався в 1,77 рази (p<0,01), а після в 2,08 рази більше, ніж у телят другої та в 3,29 - 3,13 рази (p<0,001), ніж у тварин третьої групи. КЕЗ був більше у телят другої та третьої групи в 1,40 - 1,57 та в 1,43 - 1,65 рази (p<0,01) до та після надання корму (p<0,01). В наступному, показники стану організму телят корелюють зі процесами рубцевої ферментації. ЛЖК виявлено у 45 денних телят більше в 1,69 - 1,86 рази в крові тварин другої та в 1,86-1,95 рази телят третьої групи, ніж у тварин першої групи (p<0,01). Активація синтезу ЛЖК та зниження утворення кетонових тіл у крові телят другої групи знизило рівень коефіцієнта кетогенності в 2,09 - 2,50 рази (p<0,01). У тварин третьої групи КК був 2,78 - 3,29 рази (p<0,001) менше, ніж у першої групи телят. КЕЗ був вірогідно більше у телят з високим рівнем ембріонального росту та зв’язку з материнським організмом. Так, у тварин другої та третьої групи КЕЗ переважав енергетичну забезпеченість організму телят першої групи в 1,44 - 1,89 та в 1,51 - 1,93 рази (p<0,01). Доведено, що рубцева ферментація впливає на гомеостаз тварин, забезпеченість метаболітами обміну речовин. Важливо враховувати те, що жуйні тварини на 30 % забезпечують власний організм білком за рахунок мікробіальної маси. У крові телят 2,5 місячного віку, першої групи, вміст загального білка порівняно з 2 місячними тваринами виявся в 1,13-1,16 рази (р<0,05) менше. Інтенсивніше відбуваються процеси еритроцитопоєзу, формується фізіологічний профіль крові у тварин 4 – 4,5 місячного віку. Еритроцитопоєз залежно від активності процесу сприяє надходженню у кров формених елементів. З ними пов’язана забезпеченість організму Оксигеном. Червоних кров’яних клітин виявлено у крові телят усіх груп на практично на однаковому рівні. Білокрівців залишилось в 1,13-1,17 рази більше (р<0,05) у крові телят першої групи. Рівень обміну білків, їх синтез у рубці впливає на показники білкового обміну в організмі телят. Вміст загального білка залишався в крові тварин першої групи в 1,09 - 1,10 рази менше. Імуноглобулінів вміст переважав у крові телят другої та третьої групи в 1,20-1,31 рази (р<0,01). У телят 5 - 5,5 місячного віку відбувається активація процесів гемоцитопоєзу. Лейкоцитопоєз характеризується зниженням кількості лейкоцитів в 1,11 - 1,15 рази (p<0,05) у крові телят першої групи. У тварин шести місячного віку лейко формула крові відповідає параметрам дорослих тварин телят другої та третьої групи. Фето-плацентарний зв’язок з організмом матері у пренатальний період росту та розвитку плоду впливає на постнатальну характеристику захисних механізмів організму. Динаміка показників імунітету та резистентності організму телят залежно від фето–плацентарного зв’язку була наступною. У тварин місячного віку вміст імуноглобулінів переважав в крові телят дослідних груп в 1,13-1,22 рази (р <0,05), гамма глобулінів в 1,10-1,12 рази (р <0,005), ЛАСК підвищився, а БАСК у телят другої та третьої групи виявилась більше. Сумарний показник неспецифічної резистентності одномісячних телят першої групи виявся в 1,15 - 1,18 рази, менше ніж у телят другої та третьої групи (р < 0,05). Індекс генерації нейтрофілів, в 1,18 - 1,28 рази менше в організмі телят дослідних груп (р <0,05). Індекс співвідношення двох груп незернистих лейкоцитів (лімфоцитів до моноцитів) переважав в 1,58 - 1,64 рази у телят дослідних груп. Індекс Кребса виявся у них в 1,11 - 1,17 рази менше. В наступному, в крові 60 денних телят, активність механізмів захисту змінюється. В цей період загального білка виявлено в крові в 1,14-1,18 рази більше, ніж у 2 місячних телят першої групи. Імуноглобулінів в 1,12 - 1,22 рази менше, даного показника телят другої та третьої групи, в крові тварин першої групи. γ-глобулінів в 1,10-1,21 рази (р <0,05). Лізоцимна та бактерицидна активність сироватки крові є інтегральним показником захисних механізмів організму. Вони у тварин з низьким рівнем ембріонального зв’язку залишились в 1,04 -1,06 та в 1,08 - 1,11 рази менше (р<0,05). Зернисті форми лейкоцитів знешкоджували 11,13 ± 1,07 мікро тіл у тварин першої групи, що невірогідно менше (в 1,02 - 1,03 рази), ніж ФАН крові телят другої та третьої групи. Сумарний показник неспецифічної резистентності в 2,96 - 3,02 рази більше (р<0,001) у телят другої та третьої групи. Вміст імуноглобулінів залишається в 1,14 - 1,28 рази більше порівняно з показниками першої групи в крові телят другої та третьої групи (р<0,05). Індекс генерації нейтрофілів переважав у телят першої групи в 1,04 - 1,15 рази (р<0,05). Співвідношення двох форм незернистих лейкоцитів (лімфоцитів до моноцитів) було в 1,33-1,40 (р<0,01) рази більше у крові телят другої та третьої групи. Індекс Кребса вище у даних телят в 1,15 - 1,20 рази (р<0,05).У телят 3 – 3,5 місячного віку вірогідно підвищується вміст загального білка у крові. Відбувається активація синтезу імуноглобулінів в крові телят 3 місячного віку. В цей період, залишається в 1,12 - 1,14 рази та в 1,17 - 1,27 рази менше загального білка та імуноглобулінів у крові телят першої групи (р<0,05). У тварин першої групи вміст γ-глобулінів виявся в 1,12 - 1,20 рази менше, у порівняні з телятами другої та третьої групи (р<0,05). Індекс неспецифічної резистентності телят першої групи досягав 3,28 ± 0,52. Він був в 1,26 - 1,30 рази менше показника телят інших груп (р<0,01). Співвідношення лімфоцитів до моноцитів в крові телят дослідних груп було в 1,32-1,41 рази більше. Індекс Кребса в 1,11 - 1,16 рази більше (р<0,05). Вміст глобулінів, в крові телят третьої групи, особливо γ-глобулінів виявився в 1,26 (р<0,05) -1,07 рази більше, ніж у телят першої та другої групи. Сумарна неспецифічна резистентність виявилась в 1,28 - 1,38 рази більше (р<0,01) у телят дослідних груп. Індекс генерації нейтрофілів телят третьої групи більше, ніж у тварин першої та другої групи в 1,14 - 1,09 рази. Лімфоцитів до моноцитів співвідношення було в 1,32 - 1,43 рази (р<0,01) більше у крові телят третьої групи, а індекс Кребса в 1,06 - 1,11 рази (р<0,05). Вміст імуноглобулінів у телят першої групи виявся в 1,24 - в 1,32 рази менше, (р<0,01), γ-глобулінів було в 1,18 - 1,28 рази менше, даного показника крові тварин другої та третьої групи (р<0,05- р<0,01). Сумарний показник неспецифічної резистентності менше у телят першої групи. Корекція процесів рубцевої ферментації у телят позитивно вплинула на мікробний пейзаж. Мікроорганізмів нараховано у рубці телят третьої дослідної групи в 1,43 рази більше (р<0,05). В 1,11 -1,12 рази більше у тварин другої та першої групи їх визначено під впливом корекції. Маса протозоа у вмісті рубця під впливом корекції тварин підвищилась відповідно в 1,27, в 1,29, в 1,45 рази (р<0,01). Рід Entodinium становив 61,91% усіх Protozoa в рубці тварин третьої групи (р<0,01). На їх частку припадало 39,44 % у телят другої групи. Значно більше, 47,22 % у тварин першої групи був їх відсоток. Корекція підвищила у телят першої групи в 1,12 рази, у тварин другої групи в 1,14 рази, третьої в 1,22 рази активність рубцевої мікрофлори (р<0,05). Рухливість інфузорії становила 3,15 ± 0,17 бали після годівлі телят першої групи. У тварин другої та третьої групи вона була в 1,30 - 1,46 рази (р<0,01) більше. Корекція процесів рубцевого травлення до досягнення телятами 60 денного віку, суттєво їх активізувала. Забезпечення тварин кормом підвищила кількість мікроорганізмів в 1,69, в 1,45 та в 1,51 рази (р<0,01) у передшлунку. Протозоа в рубці телят контрольної групи було в 1,27, в 1,44 та в 1,60 рази менше (р<0,01), ніж у дослідних тварин. Рід протозоа Entodinium менше був у рубці телят контрольної групи в 1,37, в 1,23 та в 1,48 рази (р<0,01). Кількість Protozoa роду Epidinium була в рубці телят контрольної групи в 1,26 (р<0,05), в 1,45 та в 1,69 рази (р<0,01) менше, ніж у дослідних тварин. У тварин дослідних груп активність рубцевої мікрофлори виявилась в 1,12, в 1,13 та в 1,14 рази (р<0,05) більше ніж у контрольних телят. Корекція процесів рубцевого травлення підвищила рухливість інфузорій в рубці телят дослідних в 1,13, 1,21 та в 1,23 рази (р<0,01). ЛЖК в рубці тварин дослідних груп виявлено в 1,10, в 1,10 та в 1,11 рази більше (р<0,05). Загальна маса мікроорганізмів у вмісті рубця телят контролю була в 1,08, в 1,14 та в 1,16 рази (р<0,05) менше. Корекція процесів травлення підвищує загальну кількість мікроорганізмів в рубці телят 3 місячного віку. Під впливом корекції їх кількість підвищилась в 1,15 рази (р<0,05) в рубці тварин першої групи, у двох наступних групах тварин їх стало більше в 1,14 - 1,12 рази (р<0,05). Значно менше, в 1,63, в 2,20 та в 1,36 рази виявилась кількість Protozoa у рубці тварин контрольних груп (р<0,01; р<0,001). Вміст Protozoa роду Entodinium не відрізнявся у контролі і в досліді: 50,76 % та 49,14 %. У тварин контролю в рубці Protozoa роду Entodinium досягало 57,96 % та 56,70%, у телят двох наступних груп складало 32,50 % та 49,47 (дослідні тварини). Значно менше, в 1,13, в 1,14 та в 1,12 рази виявилась активність мікрофлори рубця у контрольних тварин, а рухливість інфузорій - в 1,10, в 1,12 та в 1,25 рази (р <0,05). Маса мікроорганізмів, летких жирних кислот було вірогідно більше в рубці тварин дослідних груп (р<0,05). У тварин 4 місячного віку корекція процесів рубцевої ферментації підвищила вміст мікроорганізмів та протозоа в рубця. Кількість Protozoa у рубці телят дослідних груп - в 1,28, в 1,15 та в 1,20 рази більше, ніж у контрольних телят. В рубці тварин дослідних груп переважав вміст протозоа роду Entodinium та Epidinium. Цих родів протозоа у рубці контрольних телят було менше в 1,28 - 1,24 (р<0,05), в 1,11 - 1,19 та в 1,14 - 1,17 рази (р<0,05). Рубцева мікрофлора телят дослідних груп була активніше в 1,65, в 1,31 та в 1,87 рази (р<0,01- р<0,05). У дослідних телят в рубці рухливість інфузорії була в 1,11, в 1,27 в 1,32 рази більше (р<0,05 - р<0,01), ЛЖК в 1,08, - в 1,11 рази (р<0,05), а маса мікроорганізмів в 1,09 - 1,10 рази (р<0,05). З віком, у 5 місячних тварин загальна кількість мікроорганізмів виявилась в 1,09, в 1,08 та в 1,14 рази більше у рубці телят дослідних груп. Кількість Protozoa в рубці телят першої дослідної групи, в 1,18 - 1,23 рази більше, ніж у контрольних телят (р<0,05). У тварин першої групи в рубці нараховано протозоа роду Isotrchia в 1,13 рази, роду Entodinium в 1,28 рази, Diplodinium в 1,20 рази та Epidinium в 1,64 рази більше, ніж у контрольних телят (р<0,05 - р<0,01). У дослідних телят другої та третьої групи їх кількість відповідно була: в 1,17, в 1,14, в 1,16 та в 1,31 рази та Isotrchia в 1,05 рази менше, а останні групи в 1,31, в 1,10, в 1,29 рази більше (р<0,05 - р<0,01). Рухливість інфузорій під час дослідження залишається у тварин першої дослідної групи в 1,09, другої в 1,17, а третьої в 1,14 рази більше (р<0,05). ЛЖК більше в 1,05, 1,07 та в 1,10 рази (р<0,05) в рубці дослідних тварин, ніж у контролі. У тварин другої, дослідної групи кількість рубцевих мікроорганізмів виявилась в 1,72 рази більше, ніж у дослідних тварин першої групи (р<0,01) та в 1,13 рази (р<0,05) більше контролю. Мікроорганізмів в рубці тварин третьої дослідної групи нараховано 5 997,60 ± 20,70 млн/мл. Їх виявлено в 1,18 рази (р<0,05) більше ніж у контролі. Кількість Protozoa в рубці телят дослідних груп виявилась в 1,24, в 1,29 та в 1,23 рази більше (р<0,05- р<0,01). У телят другої та третьої групи дослідної Рід протозоа Entodinium переважав у рубці телят дослідних груп в 1,37, в 1,34 та в 1,48 рази (р<0,05 - р<0,01). Активність мікрофлори рубця дослідних тварин в 1,13, в 1,15 та в 1,09 рази була вище (р<0,05). Вміст ЛЖК був в 1,08, в 1,09 та в 1,13 рази більше в рубці телят дослідних груп (р<0,05). Під впливом корекції процесів рубцевого травлення відбулось підвищення показників гомеостазу та енентіостазу у телят. Гемоцитопоєз переважав у телят з високим рівнем ембріонального зв’язку з материнським організмом. Захисних компонентів організму, імуноглобулінів, визначено більше в 1,08 в 1,09 та в 1,10 рази у дослідних тварин. ФАН крові телят дослідних груп свідчить про їх здатність поглинати більше мікро тіл. Неспецифічна резистентність організму дослідних телят була більше у тварин першої групи в 1,05, другої - в 1,20, третьої - в 1,25 рази (р <0,05). Співвідношення незернистих лейкоцитів виявилось у телят другої контрольної групи в 1,20, а третьої в 1,23 рази менше, порівняно з дослідом (р <0,05). В крові дослідних телят першої групи загального білка виявлено в 1,08, другої в 1,11, а третьої в 1,16 рази більше, показників телят контрольних груп (р <0,05). Сумарний показник НР був невірогідно більше контролю лише у телят третьої дослідної групи. Індекс Кребса, залишався менше у телят дослідних груп в 1,04, в 1,13, в 1,14 рази (р < 0,05). До періоду стабілізації розвитку тварин червоних та білих кров’яних клітин в крові телят дослідних виявлено невірогідно більше. Корекція активує процес білкового обміну. Про активацію процесу обміну білків свідчить підвищений на 3,54 %, 5,47% та 9,38%, вміст (наявність) загального білка в крові дослідних телят та в 1,06, в 1,10, 1,10 рази (р < 0,05) більше імуноглобулінів. ЛАСК підвищився вірогідно в 1,13, в 1,19 та в 1,23 рази у дослідних телят (р <0,05), а БАСК невірогідно. Активність зернистих кров’яних клітин (ФАН) в 1,37, в 1,36 та в 1,37 рази (р <0,01) переважала у телят дослідних, а ФЧ в 1,07 в 1,08 та 1,12 рази (р <0,05). Під впливом корекції підвищується активність факторів захисту організму. Вона у телят дослідних груп виявилась в 1,09, в 1,15 в 1,23 рази (р <0,05) більше. Процес генерації нейтрофілів виявився невірогідно більше у дослідних тварин. Індекс Кребса в 1,07 - в 1,13 рази більше під впливом корекції. Впровадження (п’ята серія досліджень) результатів досліджень у виробництво з використанням запропонованої схеми корекції травлення в рубці та імунітету телят дозволив виявити наступне. В 6 місячному віці у телят дослідних підгруп маса тіла виявилась на 10,60 - 11,70 % більше, ніж у тварин контрольних підгруп. Економічна ефективність проведеної корекції, дозволила отримати прибуток на 1 грн витрат - 10,25 грн, 4,92 грн та 9,14 грн. На основі матеріалів дисертаційної роботи розроблено науково – методичні рекомендації «Корекція процесів рубцевої ферментації та імунітету телят». Вони можуть бути використані ветеринарними лікарями в умовах виробництва, а також студентами під час самостійної підготовки, проведення лекційних та практичних занять з курсу « Фізіологія» та « Неонатологія» за спеціальністю 211 – Ветеринарна медицина. Описание: Studies that were carried out regarding the influence of the conditions of the embryonic connection of the fetus with the maternal organism in the process of prenatal growth and development and its correction allowed to summarize in a theoretical manner and substantiate in the dissertation the developing of ruminal fermentation processes and immunity of calves after birth up to six months of age. The work was carried out in the fifth consecutive series of experiments under conditions of different embryonic connection of the fetus with the maternal organism. the intensity indice of its intrauterine development and the value of embryonic growth, Calves selected for the group (control) had the best indices of embryonic connection of the fetus with the maternal organism, which were 0,30-0,34. The following groups included calves that had (the worst) connection - 0,60-0,65 and (average) connection 0,50-0,54. The intensity of embryonic growth for calves with the best connection ranged from 0,30 to 0,32, in second group - 0,20-0,24, in third group - 0,26-0,29. The value of embryonic growth was 0,110-0,120; 0,095-0,099; 0,100-0,109 respectively. The developing of ruminal digestion with the beginning of the ruminative process is characterized by insignificant colonization of the rumen by microorganisms and protozoa. During the period of intensification of feed digestion processes in the rumen of animals. ie 3 hours after feeding, the number of microorganisms in the rumen increased by 1,20, 1,16, 1,11 times (p <0,05), and protozoa - by 1,50 (p <0,01), 1,20 and 1,13 times (p <0,05). The contractile activity of the rumen wall is activated, as are the fermentation processes that affect the synthesis and content of VFA in the blood. In animals of one month of age, the activity of ruminal fermentation increases. After the feed enters the rumen, the number of Protozoa increases by 25,55 %, 15,9 3% and 40,08 %, respectively. Among the main genera of Protozoa in the rumen of calves, the bulk is made up of representatives of the Diplodinium genus. During the period of activation of ruminal digestion, they accounted for 57,25, 58,20 and 34,34% of all protozoa. In calves of 1,5 months of age of the study groups, the trend of the previous period of study is maintained. In calves of two months of age. the colonization of the rumen with microorganisms and protozoa remained the worst in animals with a low level of embryonic connection in the prenatal period of growth and development. The period of intensification of the rumen microflora activity (3rd hour after feeding) in the corresponding groups of animals, the number of protozoa increases by 1,19 (p<0,05), 1,21 (p<0,05) and 1,65 times (p<0,01). Protozoa of the Diplodinium and Epidinium genera predominate in the rumen of calves. The feeding process is significantly reflected in the number of microorganisms and protozoa in the rumen of calves of all groups. 3 hours after feeding, the number of protozoa increases by 1,19 (p<0,05), 1,21 (p<0,05) and 1,65 times in animals of the third group (p<0,01). The mass of Entodinium was 22,39%, 26,61 and 22,51%, respectively. After providing the animals with nutrients in the rumen, Protozoa of the Diplodinium and Epidinium genera predominate. The share of Protozoa - Diplodinium is 40,51%, 37,90% and 30,54% of their total number in the rumen of calves. The number of Epidinium reached 31,98%, 29,03% and 35,07%. In animals of 2,5 months of age, an intensification of ruminal digestion processes was detected. The number of rumen contractions and masticatory movements compared to the indices before feeding were 1,20, 1,37, 1,26 times more (p<0,05), and 1,26, 1,19, 1,15 times more in the groups of calves (p<0,05). The activity of rumen microflora increased by 1,10, 1,10, 1,16 times (p<0,05). 3 hours after feeding, ciliata probably increase their activity (p<0,05). In calves of 3 months of age, the content of protozoa and rumen fermentation had the following indices (first group). In these animals, the total number of microorganisms in the rumen was 1,37 – 1,61 times less than in animals of the two following groups (p<0,01). The number of Protozoa increases in the rumen of calves of the first group after feeding by 1,33 times (p<0,05). The activity of the rumen microflora of animals of the second and third groups increased by 1,31 – 1,29 times (p <0,05). The Entodinium genus reaches 48,48% of the total number of Protozoa in the rumen of animals of the first group, 60,96% and 60,69 % in animals of the second and third groups. The activity of ruminal processes and the mobility of ciliata increase after feeding in animals of all groups (p<0,05). In calves of the second and third groups, they were found to be 1,49 – 1,52 and 1,49 – 1,73 times higher than in calves of the first group (р<0,01). The content of VFA and the total mass of microorganisms in the rumen of calves after feeding does not increase significantly. Indices of rumen fermentation acquire significant values in calves of 3,5 months of age. The number of microorganisms in the rumen of calves of the second and third groups increases by 1,13-1,17 times (p<0,05). Protozoa of the rumen have a positive effect on feed intake. Under these conditions, their number increases in the rumen of calves by 1,31, 1,18 and 1,15 times (p<0,05). During the period of study, the content of Protozoa of the Entodinium genus increased in the rumen of calves of the first group by 1,10 times, in calves of the second and third groups by 1,20 - 1,11 times (p<0,05). The activity of rumen microflora was 1,46 - 1,56 times less in calves of the first group (p<0,01). The mobility of ciliata remained lower in these animals by 1,45 - 1,73 times (p<0,01). The period of stabilization of the functions of the digestive apparatus is considered to be 6 months of age of animals. Depending on embryonic growth and development, rumen fermentation had the following indices in animals. The colonization of the rumen by microorganisms and protozoa occurs most intensively in animals with a high level of embryonic connection. Protozoa of the Entodinium genus in the rumen of animals of the first group accounted for 51,68%, In calves of the two following groups, this indice accounted for 59,53% and 54,09%. The ability to break down feed components by the rumen microflora of animals of the first group was 1,51 -1,38 times (p<0,01) and 1,67 - 1,61 times less than in calves of the second and third groups. The activity of ciliata was significantly higher in animals with a high level of connection with the maternal organism during the fetal period of development - 1,39 - 1,38 and 1,67 - 1,61 times (p<0,01). Thus, the prenatal connection of the fetus with the maternal organism affects the functional activity of the digestive apparatus of calves after birth. Depending on the conditions of prenatal growth and development, the indices of homeostasis and enantiostasis were the best in calves with a high level of connection with the maternal organism in the embryonic period. The indices of physiological and biochemical processes in the organisms of one month-old calves of the study groups differed significantly. The activation of the processes of ruminal digestion is evidenced by a high level of VFA in the blood. The presence of these acids was more pronounced and increased after feeding by 1,64-1,86 times (p<0,01). The number of ketone bodies was determined to be 1,20-1,23 and 1,80 1,61 times (p<0,05) higher in animals of the first group (p<0,01). It should be noted that the content of acetic acid in the blood of calves of the second study group was 2 times higher before feeding and 3 hours after it (p<0,01). In study animals of the third group, the level of acetic acid exceeded its content in the blood of calves of the first group by 2,31 - 2,37 times (p<0,01). The content of propionic acid did not have a reliable dynamic. The content of β-hydroxy-butyric acid in animals of the second and third groups was 1,56-1,36 times and 1,67-1,45 times higher compared to animals of the first group (p<0,05). The ketogenicity coefficient in calves of the first group before receiving of feed remained 1,77 times (p<0,01) higher, and after receiving feed - 2,08 times higher than in calves of the second group and 3,29 - 3,13 times higher (p<0,001) than in animals of the third group. The energy supply coefficient was higher in calves of the second and third groups by 1,40 - 1,57 and by 1,43 - 1,65 (p<0,01) before and after providing of feed (p<0,01). In the following, the indices of the state of the calves' organisms correlate with the processes of ruminal fermentation. Reaching the age of two months in calves is accompanied by an increase in VFA in the blood by 1,69-1,86 times, and in animals of the third group by 1,86-1,95 times compared to calves of the first group (p<0,01). Activation of VFA synthesis and reduction of ketone body developing in the blood of calves of the second group reduced the level of ketogenicity factor by 2,09 - 2,50 times (p<0,01). In animals of the third group, the ketogenicity coefficient was 2,78 - 3,29 times (p<0,001) less than in the first group of calves. The energy supply coefficient was significantly higher in calves with a high level of embryonic growth and connection with the maternal organism. Thus, in animals of the second and third groups, the energy supply coefficient exceeded the energy supply of the organism of calves of the first group by 1,44 - 1,89 and 1,51 - 1,93 times (p<0,01). It has been proven that ruminal fermentation affects the homeostasis of animals, the sufficiency of metabolites for metabolism, It is important to take into account that ruminants provide their own organisms with protein by 30% by weight of microbial mass. In the blood of calves of 2,5 months of age of the first group, the content of total protein compared to 2-month-old animals was found to be 1,13-1,16 times (p<0,05) less. The processes of erythropoiesis occur more intensively, the physiological profile of blood in animals of 4 - 4,5 months of age is formed. Erythrocytopoiesis, depending on the activity of the process, contributes to the entry of formed elements into the blood. The sufficiency of oxygen in the organism is associated with them. The level of red blood cells was found to be practically the same in the blood of calves of all groups. The number of white blood cells remained 1,13-1,17 times higher (p<0,05) in the blood of calves of the first group. The level of metabolism of proteins, their synthesis in the rumen affects the indices of protein metabolism in the organism. The content of total protein remained 1,09 - 1,10 times lower in the blood of calves of the first group.The content of immunoglobulins prevailed in the blood of calves of the second and third groups by 1,20-1,31 times (p<0,01). When calves reach 5 - 5,5 months of age, the processes of hemocytopoiesis are activated. Leukocytopoiesis is characterized by a decrease in the number of leukocytes by 1,11 - 1,15 times (p<0,05) in the blood of calves of the first group. In animals of 6 months of age, the differential blood cell count of the blood corresponds to the parameters of adult animals in calves of the second and third groups. Fetoplacental connection with the maternal organism during the prenatal period of fetal growth and development affects the postnatal characteristics of the organism's protective mechanisms. The dynamics of the indicators of immunity and resistance of the organisms of the calves, depending on the fetoplacental connection, was as follows. In animals of one month of age, the content of immunoglobulins prevailed in the blood of calves of the study groups by 1,13-1,22 times (p <0,05), gammaglobulins - by 1,10 1,12 times (p <0,05). Blood serum lysozyme activity increased and blood serum bactericidal activity in calves of the second and third groups was found to be higher. The total index of nonspecific resistance of one-month-old calves of the first group was 1,15 - 1,18 times less than in calves of the second and third groups (p < 0,05). The index of neutrophil generation was 1,18 - 1,28 times less in the organisms of calves of the study groups (p < 0,05). The index of the ratio of two groups of non-granular leukocytes (lymphocytes to monocytes) prevailed 1,58 - 1,64 times in calves of the study groups. The Krebs index was found to be 1,11 - 1,17 times less in them. In the following, in the blood of 60-day-old calves, the activity of protective mechanisms changes. During this period, the amount of total protein detected in the blood was 1,14 1,18 times more than in 2-month-old calves of the first group. The number of immunoglobulins in the blood of animals of the first group is 1,12-1,22 times less than in calves of the second and third groups, the number of γ-globulins is 1,10-1,21 times less (p <0,05). Blood serum lysozyme and bactericidal activity is an integral indice of the organism's protective mechanisms. They remained 1,04-1,06 and 1,08-1,11 times less (p<0,05) in animals with a low level of embryonic connection. Granular forms of leukocytes neutralized 11,13 ± 1,07 microbodies in animals of the first group, which is not significantly less (1,02 - 1,03 times) than neutrophil phagocytic activity of blood of calves of the second and third groups. The total index of nonspecific resistance is 2,96 - 3,02 times higher (p <0,001) in calves of the second and third groups. The content of immunoglobulins remains 1,14 - 1,28 times higher in the blood of calves of the second and third groups (p <0,05) compared to the indices of the first group.The index of neutrophil generation prevailed in calves of the first group by 1,04 - 1,15 times (p <0,05). The ratio of two forms of non-granular leukocytes (lymphocytes to monocytes) was 1,33-1,40 (p<0,01) times higher in the blood of calves of the second and third groups. The Krebs index is higher in these calves by 1,15 - 1,20 times (p<0,05). In calves of 3 - 3,5 months of age, the content of total protein in the blood significantly increases. Activation of immunoglobulin synthesis in the blood of calves of 3 months of age occurs. During this period, the remaining total protein and immunoglobulins in the blood of calves of the first group are 1,12 - 1,14 times and 1,17 - 1,27 times lower (p <0,05). In animals of the first group, the content of γ-globulins was 1,12 - 1,20 times lower, compared to calves of the second and third groups (p <0,05). The index of nonspecific resistance of calves of the first group reached 3,28 ± 0,52, It was 1,26 - 1,30 times lower than that of calves of other groups (p <0,01). The ratio of lymphocytes to monocytes in the blood of study calves was 1,32-1,41 times higher. Krebs index was 1,11 - 1,16 times higher (p<0,05), The content of globulins in the blood of calves of the third group, especially γ-globulins, was 1,26 (p<0,05) 1,07 times higher than in calves of the first and second groups. Total nonspecific resistance was 1,28 - 1,38 times higher (p<0,01) in calves of the study groups. The neutrophil generation index of calves of the third group was 1,14 - 1,09 times higher than that of animals of the first and second groups. The ratio of lymphocytes to monocytes was 1,32 - 1,43 times (p<0,01) higher in the blood of calves of the third group, and the Krebs index was was 1,06 - 1,11 times higher (p <0,05). The content of immunoglobulins in calves of the first group was 1,24 - 1,32 times lower (p <0,01). γ globulins were 1,18 - 1,28 times lower than this indice for the blood of animals of the second and third groups (p<0,05 - p<0,01). The total index of nonspecific resistance was 1,32 times (p<0,01) - 1,38 times (p<0,01) less in calves of the first group. Correction of ruminal fermentation processes in calves had a positive effect on the microbial landscape. The microfauna of the rumen of animals of the third group responded most intensively to the correction. The number of microorganisms in the rumen of calves of the third study group was 1,43 times more (p<0,05). Their number in animals of the second and first groups was determined to be 1,11 -1,12 times greater under the influence of correction. The mass of protozoa in the rumen contents under the influence of correction of animals increased by 1,27, 1,29, 1,45 times (p<0,01). The Entodinium genus accounted for 61,91% of all Protozoa in the rumen of animals of the third group (p<0,01). They accounted for 39,44% of the calves in the second group. Their percentage was significantly higher, 47,22% in animals of the first group. Correction increased the activity of ruminal microflora in calves of the first group by 1,12 times, in animals of the second group by 1,14 times, in animals of the third group by 1,22 times (p<0,05). Ciliata motility was 3,15 ± 0,17 points after feeding of calves of the first group. In animals of the second and third groups it was 1,30 - 1,46 times (p<0,01) higher. Correction of ruminal digestion processes before calves reached 60 days of age significantly activated them. Providing animals with feed increased the number of microorganisms by 1,69, 1,45 and 1,51 times (p<0,01) in the forestomach. Protozoa in the rumen of calves in the control group were 1,27, 1,44 and 1,60 times less (p<0,01) than in the study ones. The number of protozoa of the Entodinium genus was 1,37, 1,23 and 1,48 times lower in the rumen of calves of the control group (p<0,01). The number of Protozoa of the Epidinium genus was 1,26 (p<0,05), 1,45 and 1,69 times (p<0,01) lower in the rumen of calves of the control group than in study animals. In animals of the study groups, the activity of rumen microflora was 1,12, 1,13 and 1,14 times (p<0,05) higher than in control calves. Correction of rumen digestion processes increased the mobility of ciliata in the rumen of study calves by 1,13, 1,21 and 1,23 times (p<0,01). VFA in the rumen of animals of the experimental groups was found to be 1,10, 1,10 and 1,11 times higher (p<0,05). The total mass of microorganisms contained in the rumen of control calves was 1,08, 1,14 and 1,16 times (p<0,05) lower. Correction of digestion processes increases the total number of microorganisms in the rumen of 3-month-old calves. Under the influence of correction, their number increased by 1,15 times (p<0,05) in the rumen of animals of the first group, in the two following groups of animals their number became greater by 1,14 - 1,12 times (p<0,05). The number of Protozoa in the rumen of animals of the control groups was significantly lower, by 1,63, 2,20 and 1,36 times (p<0,01; p<0,001). The content of Protozoa of the Entodinium genus did not differ in the control and the study: 50,76 % and 49,14 %. In animals of the control, the content of Protozoa of the Entodinium genus in the rumen reached 57,96 % and 56,70 %, in calves of the two following groups it was 32,50% and 49,47% (study animals). The activity of microflora in control animals was significantly lower by 1,13, 1,14 and 1,12 times, and the mobility of ciliata was lower by 1,10, 1,12 and 1,25 times (p <0,05). The mass of microorganisms and volatile fatty acids was significantly higher in the rumen of animals of the study groups (p <0,05). In animals of 4 months of age, correction of rumen fermentation processes increased the content of microorganisms and protozoa in the rumen.The number of Protozoa in the rumen of calves of the study groups was 1,28, 1,15 and 1,20 times higher than in control calves. In the rumen of animals of the study groups, the content of protozoa of the Entodinium and Epidinium genera prevailed. The number of protozoa of these genera in the rumen of control calves was 1,28 - 1,24 (p <0,05), 1,11 - 1,19 and 1,14 - 1,17 times lower (p <0,05). The rumen microflora of calves of the study groups was more active by 1,65, 1,31 and 1,87 times (p<0,01 - p<0,05). In study calves, the motility of ciliata in the rumen was 1,11, 1,27 and 1,32 times higher (p<0,05 - p<0,01), VFA - 1,08, - 1,11 times higher (p <0,05), and the mass of microorganisms - 1,09 - 1,10 times higher (p <0,05). With advancing age, in 5-month-old animals, the total number of microorganisms was found to be 1,09, 1,08 and 1,14 times higher in the rumen of calves of the study groups. The number of Protozoa in the rumen of calves of the first study group was 1,18 - 1,23 times higher than in control calves (p<0,05). In the rumen of animals of the first group, protozoa of the Isotrchia genus were counted to be 1,13 times higher, the Entodinium genus to be 1,28 times higher. Diplodinium genus to be 1,20 times higher and Epidinium genus to be 1,64 times higher than in control calves (p<0,05 - p<0,01). The motility of ciliata during the study remained 1,09 times higher in the animals of the first study group, 1,17 times higher in the second study group, and 1,14 times higher in the third study group (p<0,05). The number of VFA was 1,05, 1,07 and 1,10 times higher (p<0,05) in the rumen of study animals than in the control. In animals of the second study group, the number of ruminal microorganisms was 1,72 times higher than in study animals of the first group (p<0,01) and 1,13 times (p<0,05) higher than in the control. The counted number of microorganisms in the rumen of animals of the third study group is 5,997,60 ± 20,70 million/ml. Their number is 1,18 times (p<0,05) more than in the control. The number of Protozoa in the rumen of calves of the experimental groups was 1,24, 1,29 and 1,23 times higher (p<0,05 - p<0,01). In calves of the second and third study groups, the Entodinium protozoa genus prevailed in the rumen of calves of the study groups by 1,37, 1,34 and 1,48 times (p<0,05 - p<0,01). The activity of the rumen microflora of the study animals was 1,13, 1,15 and 1,09 times higher (p<0,05). The content of VFA was 1,08, 1,09 and 1,13 times higher in the rumen of calves of the study groups (p<0,05). An increase in homeostasis and enantiostasis indices in calves occurred under the influence of correction of the processes of ruminal digestion. Hemocytopoiesis prevailed in calves with a high level of embryonic connection with the maternal organism. The number of protective components of the organism, immunoglobulins, was determined to be 1,08, 1,09 and 1,10 times higher in study animals. The neutrophil phagocytic activity of the blood of calves of the study groups indicates their ability to absorb more microbodies. Nonspecific resistance of study calves was higher in animals of the first group by 1,05, the second - by 1,20, the third - by 1,25 times (p<0,01). In the blood of study calves of the first group, total protein was found to be 1,08, in the second - 1,11, and in the third - 1,16 times higher than in calves of the control groups (p <0,05). The total index of nonspecific resistance was not significantly higher than the control only in calves of the third study group. The Krebs index remained less in calves of the study groups in 1,04, 1,13, 1,14 times (p < 0,05). By the period of stabilization of animal development, the number of red and white blood cells in the blood of study calves was found to be slightly higher. Correction activates the process of protein metabolism. Activation of the process of protein metabolism is evidenced by the increased content (presence) of total protein in the blood of study calves by 3,54%, 5,47% and 9,38% and increased content of immunoglobulins by 1,06, 1,10, 1,10 times (p < 0,05). Blood serum lysozyme activity increased significantly by 1,13, 1,19 and 1,23 times in study calves (p < 0,05), and blood serum bactericidal activity increased not significantly. The activity of granular blood cells (neutrophil phagocytic activity) was 1,37, 1,36 and 1,37 times (p <0,01) higher in study calves, and phagocytic number was 1,07, 1,08 and 1,12 times higher (p <0,05). Under the influence of correction, the organism's resistance increases. In calves of the study groups, it was 1,09, 1,15 and 1,23 times higher (p <0,05). The process of neutrophil generation was not significantly higher in study animals. Krebs index was 1,07 - 1,13 times higher under the influence of correction. The implementation (fifth series of studies) of the study results into production using the proposed scheme for correcting of ruminal digestion and immunity of calves allowed to identify the following. At 6 months of age, the body weight of calves in the study subgroups was 10,60 - 11,70% higher than that of animals in the control subgroups. The economic efficiency of the correction made it possible to obtain a profit of UAH 10,25, UAH 4,92 and UAH 9,14 per UAH 1 of expenses. Based on the findings of the dissertation research, scientific and methodological recommendations titled «Correction of Ruminal Fermentation Processes and Calf Immunity» have been developed. These guidelines are intended for use by veterinary practitioners in production settings, as well as for independent study and during lectures and practical sessions in «Physiology» and «Neonatology» courses for the specialty 211 – Veterinary Medicine.

Інноваційні тренди в діловій комунікації : від традиційної компетентності до цифрової грамотності

2026-06-19T11:19:27Z

Название: Інноваційні тренди в діловій комунікації : від традиційної компетентності до цифрової грамотності Авторы: Харченко, І. І.; Kharchenko, I. I. Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено аналіз інноваційних тенденцій розвитку ділової комунікації в умовах цифрової трансформації професійного середовища з акцентом на перехід від традиційної комунікативної компетентності до цифрової грамотності. Обґрунтовано, що сучасна ділова комунікація функціонує як складний процес професійної взаємодії, який забезпечує обмін управлінськими рішеннями, знаннями та смисловими конструкціями між суб’єктами діяльності, водночас опосередковуючи соціальну активність і відтворення культурних норм. Показано, що в умовах цифровізації комунікативні процеси зазнають істотних змін, переходячи від лінійних моделей передавання інформації до мережевих форматів взаємодії, що зумовлює оновлення мовних стратегій, інструментів і каналів ділового спілкування. У дослідженні ділову комунікацію розглянуто як інтегровану компетентність, що поєднує мовну культуру, управлінське мислення та цифрову грамотність. Доведено, що інноваційність сучасних комунікативних практик виявляється у використанні цифрових платформ і сервісів, а також у зміні комунікативних стратегій, орієнтованих на оперативність, адаптивність, міждисциплінарну координацію та відповідальне управління інформаційними потоками. Особливу увагу приділено цифровій грамотності як важливому чиннику ефективності ділової взаємодії, що охоплює технічні, етичні та правові аспекти професійного спілкування в онлайн-середовищі. Емпіричну частину дослідження реалізовано на базі Сумського національного аграрного університету шляхом анкетування здобувачів освіти різних факультетів. Результати засвідчили нерівномірний рівень сформованості цифрово-комунікативних умінь, наявність труднощів у формулюванні офіційних повідомлень у цифровому форматі та недостатнє дотримання норм цифрового етикету. Таким чином, аналіз підтверджує доцільність цілеспрямованої інтеграції цифрових інструментів із традиційною мовно-комунікативною підготовкою, що сприятиме формуванню ефективної моделі сучасної ділової комунікації та підвищенню готовності фахівців до професійної діяльності в умовах цифрового середовища. Описание: The article analyzes innovative trends in the development of business communication in the context of the digital transformation of the professional environment, with a focus on the transition from traditional communicative competence to digital literacy. It substantiates that contemporary business communication functions as a complex process of professional interaction that ensures the exchange of managerial decisions, knowledge, and meaning-making constructs among participants, while simultaneously mediating social activity and the reproduction of cultural norms. It is demonstrated that under conditions of digitalization, communicative processes undergo significant changes, shifting from linear models of information transmission to network-based formats of interaction, which leads to the renewal of linguistic strategies, tools, and channels of business communication. The study conceptualizes business communication as an integrated competence that combines language culture, managerial thinking, and digital literacy. It is proven that the innovativeness of modern communicative practices is manifested not only in the use of digital platforms and services but also in the transformation of communicative strategies oriented toward efficiency, adaptability, interdisciplinary coordination, and responsible management of information flows. Particular attention is paid to digital literacy as a key factor in the effectiveness of business interaction, encompassing technical, ethical, and legal aspects of professional communication in the online environment. The empirical part of the study was conducted at Sumy National Agrarian University through a questionnaire survey of students from various faculties. The results revealed an uneven level of digital and communicative skills, difficulties in formulating official messages in digital formats, and insufficient adherence to the norms of digital etiquette. Thus, the analysis confirms the expediency of the purposeful integration of digital tools with traditional language and communication training, which will contribute to the formation of an effective model of modern business communication and enhance specialists’ readiness for professional activity in a digital environment.