Автохтонні дендросозофіти Українського Полісся в системі наукового вивчення

Abstract

У публікації висвітлено історичні аспекти вивчення автохтонних дендросозофітів Українського Полісся, репрезентованих 58 видами рослин, які належать до 17 родин і 34 родів та мають різні ранги охорони (регіональний, державний, міжнародний). Проведений літературний аналіз свідчить, що виокремлення цієї групи видів насамперед пов’язано із здійсненням у цьому регіоні базових флористичних, геоботанічних та фітосозологічних досліджень. Такі роботи загалом досить чітко розподіляються за двома аспектами: по-перше, дослідженням фіторізноманіття у межах окремих територій та регіону в цілому; по-друге, з’ясуванням стану фіторізноманіття безпосередньо на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду Українського Полісся. Показано, що ці наукові пошуки мають давню історію. Серед наукових праць, матеріали яких вже дозволяють робити грунтовне узагальнення про фіторізноманніття регіону загалом та, певною мірою, про автохтонні дендросозофіти, особливе місце посідають роботи (І. Гюльденштедта, В. Бессера, Й. Юндзіла, У. Ліндемана, П.С. Роговича, К.І. Шульгіна, В. Монтрезора та інших), датовані періодом з XVIII століття до початку XX. Новітня історія відзначена потужним внеском українських вчених у вивчення рослин, які натепер репрезентують групу автохтонних дендросозофітів (П.С. Погребняка, Д.К. Зерова, Є.М. Брадіс, Ю.Р. Шеляга-Сосонка, Т.Л. Андрієнко, П.М. Устименка, С.Ю. Поповича, О.О. Орлова, В.В. Коніщука та багатьох інших). У цей період актівізації наукових досліджень із вивчення фіторізноманіття сприяло й створення та функціонування на теренах Українського Полісся низки природоохоронних установ, зокрема, природних заповідників (Поліського, Рівненського, Черемського, Древлянського) та національних природних парків (Шацького, Деснянсько-Старогутського, Мезинського, «Прип’ять-Стохід», Ківерцівського «Цуманська пуща»). Важливе значення мали й дослідження, пов’язані із формуванням мережі регіональних ландшафтних парків, а також територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Відзначено, що натепер автохтонні дендросозофіти недостатньо охоплені популяційним аналізом та системними дослідженнями у галузі ландшафтного фітоценодизайну, тому й надалі доцільно активно розвивати ценопопуляційний, фітоценодизайнологічний та дендросозологічний напрями досліджень цієї групи рослин.