Організаційно-методичні засади зонування природоохоронних територій на прикладі парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кияницький»

Abstract

У першому розділі кваліфікаційної роботи основну увагу ми зосередили на дослідження питань теоретико-методичних аспектів зонування природоохоронних територій. Концепція зонування земель полягає у класифікації певних земельних ділянок в межах населених пунктів згідно з різними рівнями їх містобудівної цінності. Процес зонування передбачає визначення окремих зон з встановленням для кожної конкретного призначення, пріоритетних функцій і відповідних режимів землекористування. Здійснення зонування земель сприяє сталому розвитку територій населених пунктів, а також забезпечує збереження довкілля та об'єктів культурної спадщини. У контексті реформування та побудови нових земельних відносин в незалежній Україні, де існують різні форми власності на землю (державна, комунальна та приватна) відповідно до принципів плюралізму, розподіл земель згідно їх основного цільового призначення на категорії є застарілим елементом у сучасній правовій системі нашої держави. Такий підхід до класифікації земель вважається анахронізмом і вимагає заміни на більш сучасну систему, яка вже широко використовується в світі - систему зонування земель. В другому розділі основну увагу ми зосередили на загальному аналізу об’єкту дослідження. Нами було проаналізовано сучасний стан паркупам’ятки садово-паркового мистецтва «Кияницький», стан гурнтового покриву та склад земель досліджуваної території. Також було вивчено природно-екологічні умови парку. Третій розділ кваліфікаційної роботи є проектним. Нами було проведено зонування території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кияницький». Зонування території парку є важливим елементом управління та організації простору для максимального використання та збереження природних та культурних ресурсів. Здійснення ефективного зонування сприяє балансу між різними видами діяльності та потребами відвідувачів.