Дослідження роботи часторебристого перекриття в пластичній стадії

Abstract

Робота складається із змісту, загальної характеристики роботи та її кваліфікаційних ознак, опису об'ємно-планувального та конструктивного рішення будівлі, огляду досліджень за обраною темою, розділів основної частини, висновків за результатами досліджень (українською та англійською мовами). Сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет дослідження, методи наукового дослідження.

Результати досліджень надають можливість за результатами числового експерименту встановити значення переміщень та зусиль при статичних розрахунках системи часторебристого перекриття при різних типах жорсткостей. Аналіз публікацій та досліджень встановив, що тріщиностійкість – важливе питання в теорії бетону та залізобетону. Тріщини, що є нормальними (перпендикулярними до поздовжньої осі елементу) виникають від дії згинального моменту. Такий тип тріщин є переважаючим для балочних елементів конструкцій, що працюють на згин. Жорсткість бетонного елементу (його поперечного перерізу) понижується в наслідок появи тріщин. Зміна жорсткості елементу в статично невизначуваних системах призводить й до перерозподілу внутрішніх зусиль в елементі. Залізобетонні елементи перекриття зазнають також і значних моментів кручення, то врахування в статичних розрахунках зміни також й жорсткості при крученні, а не лише при вигині, є актуальною задачею. Метою роботи є встановлення визначення та оцінювання напружено-деформованого стану скінченоелементної схеми монолітного часторебристого (кесонного) залізобетонного перекриття з урахуванням утворення нормальних тріщин. Зокрема необхідно встановити вплив зміни жорсткості при крученні елемента в наслідок виникнення нормальних тріщин. В основній частині наведено опис скінченоелементної плитно-балочної моделі кесонного перекриття. Сформульовано покроковий алгоритм виконання числового експерименту. Алгоритмом передбачено виконання статичного розрахунку з пружними жорсткостями, виконання статичного розрахунку з пониженою лише однією жорсткістю на вигин, з пониженими обома (на вигин та на кручення) жорсткостями. Порівняно результати всіх типів статичних розрахунків. У висновках встановлено, що врахування зміни крутильних жорсткостей суттєво змінює як картину переміщень, так і картину згинальних і крутних моментів в елементах розглянутого перекриття. Фактичні прогини плитних систем на практиці є більшими за теоретичні. Це пояснюється тим, що при визначенні прогинів традиційному проектуванні враховано лише зміну однієї жорсткості на вигин. Врахування жорсткості на кручення наближає значення вертикальних прогинів до фактичних, більших за теоретичні величини.