Конкурентоспроможність аграрного підприємства та шляхи її підвищення

Abstract

Конкурентоспроможність підприємства є одним із важливих атрибутів ринкового середовища, що втілює здатність компанії адаптуватися до умов ринку, бути лідером на ринку та підтримувати протягом тривалого часу. Актуальнiсть дослідження конкурентоспроможності підприємства і формування фінансово-економічного механізму його забезпечення, зумовлена тим, що в умовах турбyлентного середовища функціонування, підприємство не може сподіватися на довготривале успішне функціонування, якщо не буде здійснюватиме оцінку конкурентоспроможності. В сучасних умовах господарювання пріоритетними напрямами діяльності аграрних підприємств є підвищення ефективності використання власних ресурсів, пошук потенційних можливостей збереження та поліпшення економічних показників на довгострокову перспективу. Турбулентність та невизначеність економічної ситуації в країні зумовлюють важливість управління конкурентоспроможністю у розвитку економічної науки. Для аграрних підприємств стратегічне значення має пошук нових методів та моделей підвищення конкурентоспроможності та їх конкурентної стійкості. Розвиток аграрного сектора економіки в умовах посилення конкуренції та глобалізації ринків сприяє зростанню ролі стратегічного управління суб'єктами господарювання в агропромисловому виробництві країни. Це визначає необхідність пошуку сучасною економічною наукою нових методів та інструментів стратегічного управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств. Точкові методи управління аграрними підприємствами не відображають сучасну специфіку існуючих економічних умов, розпорошують фінансові ресурси та не враховують реальні інтереси товаровиробників і споживачів. Недостатнє використання наукових методів управління сільським господарством на всіх рівнях зумовило нездатність визначити пріоритетний напрямок його розвитку, обґрунтовувати раціональну виробничу структуру на довгострокову перспективу, яка максимально адаптована до сучасних економічних умов та забезпечує високу економічну ефективність. На сьогодні зростають не лише вимоги до якості та конкурентоспроможності продукції і посилюється потреба у прогнозуванні виробництва, вдосконаленні системи матеріально-технічного забезпечення, товароруху аграрної продукції, також зростає відповідальність власників і менеджменту аграрного підприємства як за вибір найкращого напряму досягнення своїх цілей.