Оцінка сортів льону-довгунця за стійкістю до вилягання на ранніх етапах онтогенезу

Abstract

В статті проведено аналіз літературних джерел та наведені результати трирічних досліджень щодо проблеми схильності сортів льону-довгунця до їх вилягання, яке спостерігається на різних етапах онтогенезу. Показано, що виля-гання рослин негативно впливає на формування морфологічних ознак льону і що невилягаючі сорти відрізняються більш низьким вмістом лігніну в стеблі у період інтенсивного росту та бутонізації, що призводить до суттєвого зменшення насіннєвої продуктивності рослин та посівних кондицій насіння. Показано, що підвищення стійкості до вилягання стебла льону має самостійне значення у селекції, але поряд із цим відчувається вплив не тільки ґрунтово-кліматичних умов вирощування, але і внесок у мінливість ознаки генетичних особливостей сорту. При аналізі корелятивних взаємозв'язків між господарсько-цінними ознаками льону-довгунця встановлено, що стійкі до вилягання форми з підвищеним діаметром сте-бла схильні до пізньостиглості, а з погляду збільшення вмісту волокна для селекції більш придатні тонкостеблові форми, які мають знижену стійкість до вилягання. Визначено високі коефіцієнти позитивної кореляції (r = 0,74‒0,91) між стійкістю до вилягання і кількістю листків на стеблі. Але ці кореляції не є загальними і їх рівень залежить лише від специфіки експериментальних вибірок. Проаналізовано патентний пошук методів оцінки стійкості до вилягання на ранніх етапах селекції, які було умовно поділено на чотири групи. Описано погодні умови, матеріали та методи проведення досліджень. У ході лабораторних дослідів проведено аналіз групи морфологічних ознак рослин: загальну висоту рослини; довжину кореневої системи, першого міжвузля і підсімядольного коліна; масу підсімядольного коліна і кореневої системи. Проведені дослідження щодо визначення стійкості до вилягання сортів льону-довгунця з різним рівнем прояву даної ознаки льону-довгунця проведені на 20-ту добу після повних сходів. Використано шість сортів льону-довгунця різного еколого-географічного походження та різних груп стійкості до вилягання. Встановлено, що у сортів льону-довгунця з різним ступенем стійкості до вилягання на ранніх етапах онтогенезу змінюється прояв морфологічних ознак у напрямку збільшення показників довжини першого міжвузля і підсімʼядольного коліна та зменшується загальна висота рослин, порівняно з нестійкими сортами у результаті реакції на зменшення освітлення. Визначено відсутність жодної чіткої закономірності між ступенем стійкості сортів льону-довгунця та зменшенням маси підсім’ядольного коліна при затіненні. Показано, що затінення рослин льону-довгунця при проведені досліджень негативно впливає на довжину кореневої системи на ранніх стадіях онтогенезу. В статье проведен анализ литературных источников и приведены результаты трехлетних исследований по проблеме склонности сортов льна-долгунца к их полеганию, которое наблюдается на разных этапах онтогенеза. Показано, что Виля-нения растений негативно влияет на формирование морфологических признаков льна и неполегающей сорта отличаются более низким содержанием лигнина в стебле в период интенсивного роста и бутонизации, что приводит к существенному уменьшению семенной продуктивности растений и посевных кондиций семян.