Вплив ходових систем на ущільнення грунту

Abstract

На сьогоднішній день при вирощуванні сільськогосподарських культур однією з найважливіших проблем, що стоять перед сільськогосподарським виробництвом, є зменшення затрат на виробництво продукції, і збільшення продуктивності машино – тракторних агрегатів. Цього можна досягти за рахунок удосконалення конструкційних елементів тракторів і автомобілів, задіяних на виробництві. Зокрема підвищення тягово-енергетичних властивостей та зниження впливу колісних рушіїв енергонасичених тракторів на грунт. В процесі обробітку машино – тракторним агрегатам необхідно проїжджати по одному й тому ж сліду 6-7 раз. Площа їх слідів може досягати 13–14 % площі поля, якщо врахувати тільки гусениці чи колеса трактора і не враховувати тиску на грунт коліс сільськогосподарських машин і секцій робочих органів. Безумовно дія ходових систем тракторів і робочих органів змінює стан і структуру грунту, погіршує рельєф поля, зменшує родючість грунту і урожайність продукції за рахунок переущільнення, а також збільшує питомі витрати палива. Тому, використання комбінованих машин та агрегатів при сучасній технології обробітку рядків рослин дозволить скоротити число їх проходів по одному ж і тому ж місці поля, скоротить розриви в часі між виконанням технологічних операцій, зменшить енергетичні витрати та одночасно – ущільнення грунту. Вирішення цієї проблеми потребує широкого впровадження систем автоматизованого проектування, що дозволяють вже на стадії проектування прогнозувати тягово-зчіпні, паливо-економічні та агротехнологічні властивості МТА. Тягово-енергетичні показники колісних сільськогосподарських тракторів, рівень впливу рушіїв на ґрунт значною мірою визначаються досконалістю пневматичних шин. Пошук оптимальних параметрів пневматичних шин, узгодження характеристик колісних рушіїв з параметрами та умовами експлуатації МТА вимагають вирішення таких основних завдань. По-перше, розробки аналітичних залежностей, що описують процес взаємодії еластичних коліс із ґрунтовою основою залежно від режиму кочення колеса. По-друге, доведення до інженерного рівня методики розрахунку та аналізу системи колісний рушій – ґрунт. По-третє, суміщення технологічних операцій, що співпадають по агротехнічних строках їх виконання з метою зменшення часу та інтенсивності дії рушіїв на грунт.