Features of Innovative Doctoral Training at Present Stage

Abstract

Метою статті є аналіз феномену реформування докторської освіти. Він зосереджений на останніх змінах у підготовці докторантів, які можна спостерігати в Європі з моменту включення докторантури як третього циклу до трициклової системи вищої освіти з метою створення синергії між Європейським дослідницьким простором та Європейським простором вищої освіти. Особлива увага приділяється нормативній базі, що регулює докторську освіту та складається з найбільш важливих стратегічних документів по докторській освіті, що спрощує процес реформування. Передбачено перелік можливих тригерів реформ, який включає впровадження структурованих докторських програм, дослідницьку кар'єру в академічних колах та за їх межами, критичну важливість пошуку нової моделі фінансування, мобільність, інтернаціоналізацію, проведення трансдисциплінарних досліджень, що сприяють інтегруванню знань у межах навчальних дисциплін, підвищення професійного рівня наукових керівників і збільшення обсягу їх відповідальності, підвищення якості дослідницького середовища тощо. У статті висвітлюється створення в 2008 році Ради Європейського Союзу з докторської освіти (EUA-CDE), яка взяла на себе керівну функцію в процесі реформування докторської освіти. Вона зосереджена на щорічних зборах EUA-CDE як універсальної платформи, що охоплює різні аспекти, починаючи від презентації платформи, візії, місії та цілей EUA-CDE до впливу цифровізації та пандемії COVID на докторську освіту. Підвищення кваліфікації наукових керівників як інституційної відповідальності та її специфіка описані з точки зору реформування докторантури.