Публічне управління будівельною галуззю

Abstract

В першому розділі кваліфікаційної роботи визначено, що системний підхід в сфері державного регулювання будівництва науковці розглядають як комплекс заходів державних органів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, спрямованих на стабілізацію та адаптацію чинної економічної системи до мінливих умов розвитку країни (регіону). Таке його розуміння дає можливість розкрити зміст державного регулювання галузі з позиції системного підходу до управління, що включає такі положення: формування цілей та завдань розвитку будівельного комплексу, визначення об’єктів регулювання, організація керуючої системи, виокремлення суб’єктів регулювання і формування їхньої структури, розмежування функцій і вибір необхідних методів регулювання, оцінювання результатів регулювання. В другому розділі дослідження підтверджено, що у межах здійснюваних урядом кроків щодо створення привабливого інвестиційного клімату в Україні послідовно відбуваються процеси нормативного врегулювання будівельної діяльності, спрощення й забезпечення прозорості ряду процедур на передпроектній стадії, усунення штучних перепон під час проектування та будівництва. Цифрова трансформація будівельної галузі супроводжується низкою викликів та загроз. До них відносяться низький рівень цифрової компетентності працівників: працівники будівельної галузі часто не мають необхідних навичок роботи з цифровими технологіями та обладнанням. Це ускладнює впровадження цифрових рішень та може призводити до помилок і затримок у будівництві; складне фінансово-економічне становище галузі: спочатку глобальна пандемія, а потім повномасштабна війна негативно вплинула на фінансово- економічне становище будівельної галузі. Це може призвести до скорочення інвестицій у цифрову трансформацію. В третьому розділі кваліфікаційної роботи обґрунтовано, що цифрова трансформація публічного управління стає нашим шансом й з часом це стане все більш очевидним та помітним. Ключові виклики і загрози функціонування підприємств будівельної галузі України в умовах кризи формуються за такими складовими їх стабільного функціонування і розвитку, як фінансово-економічна, матеріально-ресурсна, технологічна та кадрова. Вплив негативних чинників за цими векторами призводить до вимивання оборотних активів та здорожчання вартості залучення капіталу, замороження низки об’єктів, здорожчання будівельних матеріалів та послуг, призупинення програм співпраці у межах виробничо-промислових кластерів, вимивання кадрового ресурсу в підсумку масштабних зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів, зростання дефіциту кваліфікованих кадрів. Ключові слова: публічне