Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/14009
Назва: | Практика впровадження індикаторних систем сталого розвитку земель : досвід ЄС та Канади |
Інші назви: | Practice of implementing indicator systems for sustainable land development : the experience of the EU and Canada |
Автори: | Рибіна, Олена Іванівна Криклій, Олена Анатоліївна Rybina, Olena Kryklii, Olena |
Ключові слова: | сталий розвиток земельні ресурси індикаторні системи sustainable development land resources indicator systems |
Дата публікації: | 2025 |
Бібліографічний опис: | Рибіна О. І. Практика впровадження індикаторних систем сталого розвитку земель : досвід ЄС та Канади [Електронний ресурс] / О. І. Рибіна, О. А. Криклій // Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій. – 2025. – № 2(16). – С. 163-171. – Режим доступу : https://journal.eae.com.ua/index.php/journal/article/view/450. – Заголовок з екрану. |
Короткий огляд (реферат): | У статті здійснено ґрунтовне дослідження сучасних підходів до впровадження індикаторних систем сталого розвитку земель на прикладі Європейського Союзу та Канади як представників двох відмінних інституційно-політичних моделей управління природними ресурсами. У роботі акцентовано на порівняльному аналізі регуляторно-нормативної моделі ЄС, що характеризується високим рівнем формалізації, обов’язковістю звітності та чіткою вертикаллю інституційної підзвітності, і адаптивно-добровільної моделі Канади, заснованої на принципах гнучкості, багаторівневої участі, децентралізації та відкритості даних. Особливу увагу приділено ключовим інструментам реалізації моніторингових підходів: системі інтегрованого екологічного та економічного обліку (SEEA), схемі екологічного менеджменту та аудиту (EMAS), елементам Спільної сільськогосподарської політики ЄС (CAP), а також Канадській індикаторній рамці (CIF), системі Canadian Environmental Sustainability Indicators (CESI) та глобальній ініціативі FABLE. У статті оцінено рівень їх функціональної інтеграції у стратегічне планування, політику та практику управління земельними ресурсами. Проведено аналіз інституційних, нормативних, політичних і технічних бар’єрів, що стримують ефективне функціонування індикаторних систем, зокрема: зменшення політичної підтримки екологічної політики в ЄС, нерівномірне впровадження стандартів між державами-членами, урбанізаційний тиск і фрагментованість даних у Канаді. Показано, що рівень прозорості та звітності в ЄС забезпечується через юридично обов’язкові механізми, тоді як у Канаді він досягається за рахунок міжсекторальної взаємодії, участі громад і відкритого доступу до даних. Результати дослідження засвідчують, що жодна з моделей не є універсальною, проте кожна має сильні сторони, релевантні для адаптації в українському контексті. Враховуючи виклики, з якими стикається Україна – збройний конфлікт, кліматичні ризики, цифрова трансформація та децентралізація управління – визначено потенційні орієнтири для формування національної системи моніторингу сталого землекористування. Отримані висновки можуть бути використані як аналітичне підґрунтя для подальших досліджень, розробки політик, а також імплементації принципів прозорості, науково обґрунтованого прийняття рішень і збалансованого управління земельними ресурсами у країнах із перехідною економікою. |
Опис: | This article presents an in-depth study of contemporary approaches to implementing indicator systems for sustainable land development, focusing on the European Union and Canada as representatives of two distinct institutional and political models of natural resource governance. The study emphasizes a comparative analysis between the EU’s regulatory model – characterized by a high degree of formalization, mandatory reporting, and a vertically integrated accountability structure – and Canada’s adaptive, voluntary model based on principles of flexibility, multilevel participation, decentralization, and data openness. Special attention is given to key instruments used in monitoring: the System of Environmental-Economic Accounting (SEEA), the Eco-Management and Audit Scheme (EMAS), elements of the EU Common Agricultural Policy (CAP), the Canadian Indicator Framework (CIF), the Canadian Environmental Sustainability Indicators (CESI), and the global FABLE initiative. The article evaluates the level of functional integration of these tools into strategic planning, policy formulation, and land resource management practices. The analysis highlights institutional, regulatory, political, and technical barriers that hinder the effective functioning of indicator systems. These include the weakening of political support for environmental policy and the uneven implementation of standards among EU member states, as well as urbanization pressure and data fragmentation in Canada. The study demonstrates that transparency and accountability in the EU are maintained through legally binding mechanisms, while in Canada, they are achieved through cross-sectoral cooperation, public engagement, and open access to information. The findings indicate that neither model is universally applicable; however, both possess strengths that may be adapted to the Ukrainian context. Considering Ukraine’s current challenges – armed conflict, climate risks, digital transformation, and decentralization – this study outlines potential directions for developing a national land sustainability monitoring system. The conclusions offer a foundation for further research, policy development, and the implementation of transparency principles, evidence-based decision-making, and balanced land resource management in transition economies. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://repo.snau.edu.ua/xmlui/handle/123456789/14009 |
Розташовується у зібраннях: | Статті, тези доповідей |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Стаття 1_Рибіна.pdf | 949,14 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.