Оцінка онотогенетичної та віталітетної структур популяцій Lathyrus vernus (L.) Bernh у Ґеттінгенському лісі (Нижня Саксонія, Німеччина)

Abstract

У сучасному світі проблеми збереження біорізноманіття та протидії змінам клімату є тісно пов’язаними між собою. Вони передбачають й реалізацію комплексу заходів, спрямованих на недопущення втрати лісового фонду як окремих регіонів, так планети загалом. У зазначеному аспекті набуває важливості розуміння особливостей та закономірностей функціонування популяцій лісових рослин, у тому числі популяцій тих видів, які формують ярус трав. Відповідно, метою публікації було визначено установити та проаналізувати онтогенетичну й віталітетну структури популяцій Lathyrus vernus (L.) Bernh у лісових фітоценозах Ґеттінгенського лісу, розташованого на півдні Нижньої Саксонії Німеччини. Вивченням було охоплено шість популяцій, які зростали у фітоценозах відмінних між собою за віком, характером менеджменту та природоохоронним режимом. Онтогенетична та віталітетна структура популяцій L. vernus були вивчені відповідно до загальноприйнятих підходів. Віталітетним аналізом засвідчено, що усі досліджувані популяції L. vernus є врівноваженими з індексом якості (Q) від 0,2000 до 0,3000. При цьому праліси вирізнялись найменшою репрезентованістю особин найвищого рівня віталітету, частка яких знижена до 20,0–23,3%. У старих лісах, де впроваджено лісогосподарський менеджмент, їхня частка є у 1,4–2,4 рази більшою: на рівні 33,3–56,7%. Встановлено, що усі досліджувані популяції є неповними за онтогенетичною структурою. Чотири популяції мають ярко виражені центровані спектри, які відзначаються переважанням генеративних особин. Загалом в ознаках онтогенетичної структури, порівняно із віталітетною, у популяцій проявились значно більші відмінності при варіюванні значень індексу відновлюваності від 8,82 до 60,0%, генеративності – від 33,33 до 82,35%, індексу старіння – від 0 до 38,24% (за І.М. Коваленком). На тлі застосування лісогосподарського менеджменту зареєстроване суттєве збільшення діапазону варіювання значень індексів відновлюваності та генеративності, та у, підсумку, репрезентованість популяцій різних онтогенетичних типів: молодих, перехідних, зрілих. Популяції із пралісових фітоценозів були виключно «зрілими». Встановлені факти про віталітетну та онтогенетичну структуру об’єктивно засвідчують те, що L. vernus є видом, чутливим не тільки до зміни еколого-ценотичних ознак фітоценозів, а й до системи лісогосподарського менеджменту та особливостей режимів охорони, які запроваджуються в пралісах. Результати оцінки онтогенетичної та віталітетної структури, свідчать, що умови Ґеттінгенського лісу, розташованого на півдні Нижньої Саксонії (Німеччина), є сприятливими для формування та функціонування популяцій L. vernus.