Особливості росту та відгодівельні якості бичків різних генотипів, вирощених за інтенсивною технологією

Abstract

У статті наведено результати досліджень з вирощування та годівлі бичків чиспорідної швіцької породи, а також її помісей з герефордцькою та бельгійською блакитною породами від народження до 15-місячного віку в умовах фермерського господарства. Аналіз фактичних раціонів бичків молочного (0–2 міс.) та післямолочного (2–4 міс.) періодів показує, що вони за вмістом енергії, протеїну та інших факторів живлення в цілому відповідали нормам годівлі телят м'ясних порід для одержання середньодобового приросту живої маси близько 1000 г. Слід відзначити, що в період дорощування і відгодівлі тварин годували ad libitum, а добову норму кормосуміші постійно контролювали за кількістю залишків на кормовому столі (близько 5%). Наші дослідження показали, що помісні бички 2 та 3 дослідної групи у всі вікові періоди за показником абсолютний приріст перевищували приріст живої маси бичків контрольної групи. У період 12–15 місячного віку різниця між бичками швіцької породи та помісями з герефордської породи склала 38,4кг (35%) та помісей з бельгійською блакитною 56 кг (51%). Наші дослідження показали, що помісні бички 2 та 3 дослідної групи у всі вікові періоди за показником абсолютний приріст перевищували приріст живої маси бичків контрольної групи. У період 12–15 місячного віку різниця між бичками швіцької породи та помісями з герефордської породи склала 38,4 кг (35%) та помісей з бельгійською блакитною 56 кг (51%). Так різниця по живій масі у 6-місячному віці між бичками швіцької породи та її помісями с герефордською породою склала 45,2 кг (24,1%), 9-місячному віці 93,3 кг (34,9%), 12-місячному віці 135,1кг (37,5%) та 15-місячному віці 174 кг (37%) при достовірній різниці. Помісні бички бельгійської блакитної породи відповідно у 6-місячному віці мали наступні показники по приросту живої маси 26,5 кг (14,1%), 9-місячному віці 56,4 кг (21%), 12-місячному віці 100,5 кг (27%) та 15-місячному віці відповідно 156 кг (33%) у порівнянні з бичками швіцької породи при достовірній різниці. Варто також відзначити, що з віком, незалежно від генотипу, витрати як енергії так і протеїну на одиницю приросту підвищувались. За весь період досліду помісні тварини краще трансформували в приріст як енергію, так і протеїн. Ця перевага над контролем за обмінною енергією складала 28,5 та 26,3%, а за сирим протеїном – 28,8 та 26,8% для дослідних груп 2 і 3. Для підвищення ефективності вирощування та отримання більшого виходу м'ясної сировини від однієї голови слід орієнтуватися на вирощування бичків бельгійської блакитної породи яка згідно наших досліджень впродовж усіх вікових періодів характеризувалася більш високою живою масою та енергією приросту що відобразилося у середньодобових приростах.