Стійкість до антибіотиків – глобальна проблема в індиківництві

Abstract

Розвиток і поширення явища стійкості до антибіотиків стало серйозною причиною для занепокоєння. За кілька останніх десятиліть не було вироблено ніяких великих нових типів антибіотиків, і майже всі відомі антибі отики все більше втрачають свою активність проти патогенних мікроорганізмів. Розвиток і поширення резис тентності до антибіотиків поступово обмежує можливості лікування та профілактики більшості бактеріаль них збудників, загрожуючи основним компонентам сучасної гуманної та ветеринарної медицини. Ненормоване використання антибіотиків у сфері лікування людей, тварин, птиці і навколишнього середовища, а також поши рення резистентних бактерій і генів резистентності серед цих секторів і в усьому світі є факторами, що спри яють цьому. Антибіотики можуть потрапляти в навколишнє середовище з різних джерел, включаючи відходи людини, ветеринарні відходи та відходи тваринництва. Метою нашої роботи було визначити біохімічні властивості виділених культур з патматеріалу (трупів індиків різних вікових груп), та дослідити чутливість культур до антибактеріальних препаратів. Дослідження прово дились на базі кафедри ветеринарно-санітарного інспектування, мікробіології, гігієни та патологічної анатомії. В дослідженнях використовували: бактеріологічний, патологоанатомічний, біохімічний методи. У статті наведені результати біохімічних властивостей мікроорганізмів групи E. coli та їх чутливість до найбільш вживаних у ветеринарній практиці препаратів. Виділені культури були оксидазонеативними, утворювали індол, не утворювали сірководень, давали негативну реакцію Фогеса-Проскауера, не утилізували цитрат. За морфологічними властивостями це були грамнегативні палички, продовгуватої форми, які розташовувалися в мазках поодиноко або попарно. При визначенні чутливості виділених штамів до антибактеріальних препаратів ми виявили, що 26,3 % виділених культур були резистентними до найпопулярніших антимікробних препаратів у ветеринарній практиці. Виділені культури E. coli найбільш резистентними були до групи антибактеріальних препаратів пеніцилінового ряду (87,7%), групи поліміксини (83,9 %) і макролідів (25,7 %).