Дослідження мікропаразитозів респіраторної системи телят

Abstract

Респіраторні захворювання телят на сучасному етапі характеризуються широкою розповсюдженістю. У тканинах дихальної системи хворих тварин виявляється значна кількість мікоплазм різного видового складу, а також складні мікробні асоціації, що включають вірусні та бактеріальні агенти. Особливості кінцевих механізмів їх взаємодії з організмом тварин залишаються недостатньо вивченими. Мікоплазми становлять групу дрібних прокаріотичних мікроорганізмів, позбавлених клітинної стінки. У великої рогатої худоби ідентифіковано 13 видів мікоплазм, проте лише частина з них виявляє патогенні властивості. У багатьох випадках мікоплазми можуть перебувати у верхніх та нижніх дихальних шляхах клінічно здорових особин як умовно-патогенна мікрофлора. Експериментальні та польові дослідження засвідчують, що серед телят найбільш поширеними є риніти, пневмонії та артрити невстановленої етіології. Одним із вагомих чинників підвищеної захворюваності та загибелі молодняку вважається значне поширення урогенітального мікоплазмозу серед маточного поголів’я, особливо за умов поєднання з іншими інфекційними агентами. Згідно з літературними даними, представників класу Mollicutes уперше було ідентифіковано при дослідженні випадків атипової плевропневмонії великої рогатої худоби. Основним шляхом занесення збудника у стадо є інфіковані тварини із субклінічним перебігом захворювання. Інфікування телят мікоплазмами може відбуватися аерогенним (повітряно-крапельним) шляхом, а також при споживанні молока від корів, хворих на мастит мікоплазмозної етіології. Найвищий рівень носійства Mycoplasma bovis (20-25%) встановлено у телят віком близько трьох місяців. Стресові чинники, зумовлені перегрупуванням чи транспортуванням тварин, а також контактом клінічно здорових особин із худобою-носієм збудника, часто спричиняють розвиток спалахів мікоплазмозу у вигляді респіраторної інфекції. Вдосконалення методів лабораторної діагностики та створення перших штучних поживних середовищ дало можливість більш ґрунтовного вивчення біологічних особливостей мікоплазм.