Теоретико-методологічні засади адаптивності аграрних підприємств у контексті поведінкової економіки

Abstract

Вступ. У статті обґрунтовано необхідність перегляду теоретичних засад адаптивності аграрних підприємств крізь призму поведінкової економіки. Враховуючи високий рівень невизначеності в аграрному секторі, запропоновано аналіз адаптивності не лише з позицій ресурсного чи організаційного підходу, а й через врахування когнітивних, емоційних, культурних та ментальних факторів, які впливають на прийняття рішень суб’єктами аграрного бізнесу. Мета. Сформувати концептуальне бачення адаптивності аграрного підприємства на основі принципів поведінкової економіки, розкрити методологічні підходи до аналізу рішень в умовах невизначеності та обмеженої раціональності. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід: критичний аналіз класичних і сучасних джерел у сфері економіки, психології, менеджменту, використано методи дедукції, порівняльного аналізу, концептуального моделювання, елементів системного підходу. Результати. У статті окреслено основні поведінкові фактори, які впливають на адаптивність аграрних підприємств. Встановлено, що адаптивність аграрного підприємства формується не лише через інституційну та ресурсну спроможність, а й через здатність керівництва адекватно сприймати та інтерпретувати зміни, уникати деструктивних реакцій і формувати поведінкову гнучкість. У статті проаналізовано наукові підходи до адаптивності підприємств в аграрному секторі та ключові концепції поведінкової економіки, релевантні для пояснення адаптивної поведінки суб’єктів аграрного бізнесу. Зокрема, були розглянуті чинники, такі як ризик- апетит, когнітивні упередження, соціальні норми, що визначають рішення суб’єктів аграрного бізнесу у ситуаціях невизначеності. Окремо виділено український та міжнародний дискурс з цієї тематики та сформульовано авторське бачення методологічної бази адаптивності аграрних підприємств з урахуванням поведінкових чинників. Перспективи. Запропонований концептуальний підхід відкриває нові можливості для розробки поведінкових індикаторів адаптивності, створення практичних моделей стратегічної поведінки аграрних суб’єктів та переосмислення управлінських практик в умовах нестабільності.