Безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя: імітація чи реальність?

Abstract

Стаття присвячена висвітленню проблеми здійснення безпосереднього правосуддя народом шляхом реалізації ст. 124 Конституції України. Автор досліджує зарубіжний досвід, реальний стан питання в Україні та зупиняється на окремих проблемах безпосередньої участі народу у правосудді. Зокрема, встановлено, що Конституція України створює можливість безпосередньої участі народу у правосудді шляхом розгляду справи судом присяжних або залучаючи народних засідателів, але не конкретизує це право. Дещо деталізує це питання Закон України «Про судоустрій та статус суддів», але відповіді на всі процесуальні питання, що виникають із правозастосуванням цієї норми не передбачає. Навіть у тих виключних випадках, коли справа має розглядатися лише за участі народних засідателів, з огляду на відсутню укорінену традицію та налагоджені механізми такої участі право народу на безпосередню участь у правосудді нівелюється повністю або частково, що є неприпустимим для держави, що сповідує демократичні цінності. Тому подальший розвиток національного правосуддя має бути пов'язаний із формуванням реальних механізмів здійснення народовладдя шляхом участі у судовому провадженні народних засідателів та присяжних, а також запровадженні додаткових можливостей для розбудови діяльності «непрофесійних суддів». Статья посвящена изложению проблемы осуществления правосудия непосредственно народом, путем реализации ст. 124 Конституции Украины. Автор изучает зарубежный опыт, реальное состояние вопроса в Украине и сосредотачивает внимание на отдельных проблемах непосредственного участия народа в правосудии. В частности, установлено, что Конституция Украины создает возможность непосредственного участия народа в правосудии путем рассмотрения дела судом присяжных или привлекая народных заседателей, но не конкретизирует это право. Детализирует эту проблему Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей», но ответа на все процессуальные вопросы, возникающие в связи с правоприменением этой нормы не предусматривает. Даже в этих исключительных случаях, когда дело рассматривается только при участии народных заседателей, с учетом отсутствия соответствующих традиций и отлаженных механизмов такого участия, право народа на непосредственное участие в правосудии нивелируется полностью или частично, что является недопустимым для государства, исповедывающего демократические ценности. Поэтому дальнейшее развитие национального правосудия должно быть связано с формированием реальных механизмов осуществления народовластия путем участия в судебном производстве народных заседателей и присяжных, а также использовании дополнительных возможностей для деятельности «непрофессиональных судей».