Лінгвокультурні коди інтертекстуальності українського художнього дискурсу: діахронічний аспект

Abstract

У монографії здійснено спробу окреслити основні джерела та лінгвокультурні коди інтертекстуальності в українському художньому дискурсі, з’ясувати головні форми мовного її вияву. Послідовно розглядаючи міфопоетичні та фольклорні складники індивідуальної мовотворчості майстрів слова, концептуальні інтертекстеми індивідуально-авторських парадигм у загальному поетичному просторі текстів, інтертекстуальну своєрідність творів українського постмодерну, автор робить аргументовані висновки про особливості функціонування інтертекстуальності в українському художньому дискурсі. Дослідження стане в пригоді як мовознавцям, так і широкому колу філологів, культурологів, представників гуманітарних наук, що цікавляться питаннями функціонування мови та її участі в художньому пізнанні дійсності. В монографии сделана попытка обозначить основные источники и лингвокультурные коды интертекстуальности в украинском художественном дискурсе, определить основные формы речевого ёё проявления. Последовательно рассматривая мифопоэтические и фольклорные составляющие индивидуального речетворчества мастеров слова, концептуальные интертекстемы индивидуально-авторских парадигм в общем поэтическом пространстве текстов, интертекстуальное своеобразие произведений украинского постмодерна, автор делает аргументированные выводы об особенностях функционирования интертекстуальности в украинском художественном дискурсе. Исследование будет полезным как языковедам, так и широкому кругу филологов, культурологов, представителей гуманитарных наук, которые интересуются вопросами функционирования языка и его участия в художественном познании действительности.