Conduction of monitoring of canine parvovirus at conditions of clinic «Health» of the Sumy region

Abstract

Сanine parvovirus (CPV) was isolated in dogs in 1978. It is an off-shoot of feline panleukopenia virus (FPLV). Because of widespread nature of the CPV infection and paucity of information on its epidemiology in Ukraine, there is need to carry out a retrospective study of the disease in Ukraine. Data on reported and confirmed cases of CPV infection presented to Health Veterinary Clinic, Sumy between 2015 and 2018 were reviewed. The data were sorted according to age, sex, breed, and treatment regimen and vaccination status. The overall prevalence rate was 2.1 %. Age, sex, breed, vaccination status showed association with the rate of infection. Puppies less than 6 month old 43 (68.3 %) had higher incidence rate than those older than 6 months. Males 36 (57.1 %) were more affected than the females 27 (42.9 %), while exotic breeds 43 (68.3 %) were more affected than the local breeds 20 (31.7 %) and the number of dogs 59 (93.7%) that recovered from the disease was higher than those that died 4 (6.3 %). However, more dogs were not vaccinated 46 (73.0 %) as compared to the vaccinated dogs 17 (27.0 %). The incidence 25 (40.0 %) was observed in 2017. In conclusion, there is high prevalence of CPV infection in Ukraine with young, male and exotic breeds being affected much more than old, female and local breeds. Low incidence of death rate among the affected dogs may be attributed to successful immunization against the disease. У статті наведено розроблені і випробувані методи діагностики і лікування парвовірусного ентериту собак і їх особливості. Перший парвовирус собак (званий CPV-1) був виділений в 1967 році з фекалій здорової собаки. Протягом багатьох років вважалося, що CPV-1не викликає захворювання. Однак, в 1985 році вчені встановили, що CPV-1 викликає загибель плодів, аборти і дихальні порушення у новонароджених, коли вагітних собак в ході експерименту піддавали дії вірусу. У 1978 році в популяції собак Сполучених Штатів з'явився другий парвовирус. Цей вірус був названий CPV-2, оскільки його властивості відрізнялися від властивостей CPV-1. Основна відмінність полягала в здатності вірусу CPV-2 викликати важку криваву діарею. Хоча точний джерело вірусу CPV-2 невідомий, вважали, що він виник в результаті мутації вже існуючого парвовіруса. Найбільш ймовірними "винуватцями" появи цього вірусу вважають вірус котячої панлейкопении (чуми кішок), вірус ентериту норок, парвовирус єнотів і лисий парвовирус, оскільки всі вони генетично схожі з вірусом CPV-2. З роками вірус CPV-2 сам зазнав певних мутації, в результаті яких з'явилися спочатку спіралі вірусу CPV-2а, а потім – CPV-2b. Обидві нові спіралі стали результатом генетичної адаптації вірусу CPV-2 з метою поліпшення його здатності до захоплення клітин і поширенню. В даний час більше 80 % всіх клінічних випадків парвовирусной інфекції у собак викликані вірусом CPV-2b. Вірусні захворювання домашніх тварин в міських умовах надзвичайно поширені і нерідко призводять до загибелі тварин. Робота виконувалася на кафедрі епізоотології та паразитології Сумського національного аграрного університету, а також у ветеринарній клініці «Хелс», міста Суми. Для визначення ефективності різних схем лікування парвовіроз нами було підібрано, з дотримання мпрінціпа аналогів, 2 групи хворих тварин різних порід. При клінічному огляді виявлено одні з найважливіших клінічних проявів парвовирусной інфекції собак - блювота і понос зі смердючим запахом, які призводять до швидкого зневоднення організму і смерті протягом перших 24-96 годин хвороби. Діагностика випадків була заснована на історії, клінічних ознаках та лабораторних виявленнях з використанням рентгенівського, ультразвукового та SensPERT® Canine Parvovirus Antigen Test Kit.