Дослідження особливостей дипломатичного підстилю в українському мовознавстві

Abstract

У статті здійснено огляд лінгвістичних досліджень дипломатичного підстилю офіційно-ділового стилю, що охоплює дисертації, монографії, статті за період від 1953 року й до сьогодні. Це дало змогу оцінити стан дослідження дипломатичного підстилю української мови. Проблема дослідження особливостей дипломатичного підстилю української мови залишається й досі актуальною, адже давно на часі створення окремої комплексної аналітичної праці. Перелік досліджень подано у статті відповідно до часу їхнього написання. Згідно з даними нашого дослідження, найбільш продуктивним етапом вивчення дипломатичного підстилю треба вважати період діяльності канцелярій Богдана Хмельницького. Заслуговує на увагу праця Ф. Є. Ткача , в якій автор стверджує, що, незважаючи на структурну подібність усіх універсалів, немає і двох документів, у яких абсолютно дослівно повторювалися б мовностилістичні та фразеологічні формули, крім формули підпису та деякою мірою титулування. У пам'ятках відбилася жива народна мова, особливо там, де описуються події, які стали причиною видання певного документа. Вагомим науковим здобутком, що вивчає мову цього періоду, є дослідження У. Я. Єдлінської , яка на основі листів Богдана Хмельницького в Росію розглядає питання історичного синтаксису української мови (способи вираження підмета, присудка, особливості вживання другорядних членів речення, аналіз складного речення, будова багаточленних речень як найхарактерніших одиниць синтаксису зазначеного хронологічного зрізу мови). О. П. Блик на матеріалі документів (універсали, грамоти, листи) досліджує види складнопідрядних речень. Подальші періоди розвитку дипломатичного підстилю активно не вивчалися, автори поодиноких праць звертали увагу на дипломатичний підстиль. Здійснений нами аналіз дозволяє стверджувати, що відсутні дослідження розвитку дипломатичного підстилю у 50 60 роках XX століття, що створює перспективи для подальших наукових розвідок. В статье осуществлен обзор лингвистических исследований дипломатического подстиля официально-делового стиля, охватывающего диссертации, монографии, статьи за период с 1953 года и по сей день. Это позволило оценить состояние исследования дипломатического подстиля украинского языка. Проблема исследования особенностей дипломатического подстиля украинского языка остается до сих пор важной, давно актуально создание отдельной комплексной аналитической работы. Перечень исследований представлены в статье в соответствии со временем их написания. Согласно данным нашего исследования, наиболее продуктивным этапом изучения дипломатического подстиля следует считать период деятельности канцелярий Богдана Хмельницкого. Заслуживает внимания работа Ф. Е. Ткача, в которой автор утверждает, что, несмотря на структурное сходство всех универсалов, нет и двух документов, в которых абсолютно дословно повторялись бы лингвостилистические и фразеологические формулы, кроме формулы подписи и в некоторой степени титулования. В памятниках отразилась живая народная речь, особенно там, где описываются события, которые стали причиной издание определенного документа. Весомым научным достижением, изучающим язык этого периода, является исследование В. Я. Едлинской, которая на основе писем Богдана Хмельницкого в Россию рассматривает вопрос исторического синтаксиса украинского языка (способы выражения подлежащего, сказуемого, особенности употребления второстепенных членов предложения, анализ сложного предложения, строение многочленных предложений как характерных единиц синтаксиса указанного хронологического среза языка). А. П. Блик на материале документов (универсалы, грамоты, письма) исследует виды сложноподчиненных предложений. Последующие периоды развития дипломатического подстиля активно не изучались, авторы отдельных работ обращали внимание на дипломатический подстиль. Проведенный нами анализ позволяет утверждать, что отсутствуют исследования развития дипломатического подстиля в 50- 60 годах XX века, что создает перспективы для дальнейших научных исследований.