Перспективні напрями реалізації державної політики розвитку аграрного сектору економіки України

Abstract

Поглиблення глобалізційних трансформацій передбачає імплементацію європейських підходів в систему державного управління. Стратегічним напрямом зазначених змін є трансформація від закритої системи державного управління до системи публічного управління шляхом зростання її відкритості. В рамках формування в Україні системи публічного управління актуальності набуває визначення перспективних напрямів реалізації державної політики розвитку аграрного сектору економіки України та обґрунтування відповідних програмних документів. Важливість досягнення сталості показників розвитку аграрного сектору економіки України обумовлена не тільки його експорт орієнтованою спрямованістю, а й вагомістю впливу щодо забезпечення продовольчої безпеки. Особливої актуальності окреслені питання набувають в контексті інтеграції України в європейське співтовариство та зміни вектору розвитку аграрного сектору з орієнтацією на дотримання вимог концепції сталого розвитку, що безпосередньо поглиблює вимоги до забезпечення збереження навколишнього середовища та екологічності виробництва, в тому числі й аграрного. Визначені зміни обумовили необхідність перегляду, діючої протягом багатьох років, концепції соціально-економічного розвитку в частині визначення трьох рівноважних складових: економічної, соціальної та екологічної. Окреслені зміни є вкрай важливими та обґрунтовують необхідність постійного моніторингу перспективних напрямів реалізації державної політики сталого розвитку аграрного сектору. Адже не можливо досягти зростання ефективності аграрного виробництва без виваженої політики державного регулювання на місцях. Найбільшим досягненням є запровадження адміністративно-територіальної реформи, котра дозволяє сформувати, в нормативно-правовому полі, необхідний інституційний базис з урахуванням вимог концепції сталого розвитку. Однак посилення глобалізаційних викликів не обумовило відповідної активної реакції з боку державної влади в частині адаптації діючих інструментів державного регулювання аграрного сектору до змін зовнішнього середовища.