Адміністративно-правовий статус Національної служби здоров’я України

Abstract

В статті аналізується стан і передумови формування адміністративно-правового статусу Національної служби здоровʼя України як центрального органу виконавчої влади. Розглядається ряд проблем в діяльності такого органу, повʼязаних з організаційною побудовою його основної функції – бути гарантом належного медичного забезпечення громадян на умовах рівних можливостей і декларованого безкоштовного медичного забезпечення. В фокусі уваги ті організаційні проблеми, яких зараз зазнає система охорони здоровʼя України на пʼятий рік функціонування Національної служби здоровʼя України. Серед них в першу чергу перехід до децентралізованої системи охорони здоровʼя, який відбувся декілька десятиліть тому, з одного боку, і системи закладів охорони здоровʼя державної і комунальної власності, яка буквально зацементованому вигляді проіснувала декілька десятиліть, і лише в останні роки зазнала сучасних реформ, які передбачають перехід від адміністративно-управлінської моделі до організаційної самостійності закладу, від безальтернативної територіальної (особливо на периферії) моделі надання послуг до конкурентного середовища надання медичних послуг, можливості у пацієнта зробити інформований вибір, повпливати на організаційну Структуру медичного обслуговування на своїй території. Також розглядаються адміністративні і господарські аспекти правового статусу Національної служби охорони здоровʼя як структури, що бере на себе крім організаційних ще і господарські функції єдиного замовника медичних послуг та лікарських засобів. Таким чином в даному органі зосереджені як адміністративні повноваження, так і господарські, що робить його правове становище доволі специфічним, оскільки контроль за діяльністю закладів охорони здоровʼя в класичному адміністративному плані на основі запиту даних вивчення ситуації і прийняття адміністративного рішення вже не працює в сучасній багатоукладній економіці. Натомість на перший план виходить публічне адміністрування у сфері охорони здоровʼя, яке вимагає особливого правового статусу органів, що його здійснюють. Сучасний механізм контролю в медичній сфері представляє собою перевірку ефективності закладу охорони здоров’я за допомогою непрямих і більш ефективних індикаторів, таких як кількість осіб, що подали декларації про медичне обслуговування в даному закладі, рівень їх задоволення наданими медичними послугами, про що можуть свідчити як кількість поданих до Національної служби здоровʼя України звернень, так і динаміка подання і відкликання декларацій про медичне обслуговування з лікарями даного закладу охорони здоровʼя. Отже, правовий статус Національної служби здоров’я України складається як з організаційно-правових можливостей впливу на підконтрольну сферу, так і з фінансових, господарських, інформаційно-аналітичних, тощо.