Міжнародно-правове регулювання дипломатичного протоколу та етикету : сучасні тенденції та перспективи

Abstract

У статті розглянуто сучасні тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання дипломатичного протоколу та етикету. Досліджено сутність дипломатичного протоколу, його складових частин. Визначено, що дипломатичний протокол є багатовіковою категорією, що сформувалася протягом тривалого періоду взаємодії між державами на різних рівнях на основі взаємної поваги до різних культур та традицій через добровільне сприйняття узгоджених загальноприйнятих правил, процедур та поведінки задля ефективної комунікації, вирішення завдань та досягнення встановлених цілей, підтримання довгострокової стійкої співпраці та миру задля теперішнього та майбутніх поколінь. Встановлено, що складовими частинами дипломатичного протоколу є етикет та церемоніал. Основними принципами дипломатичного протоколу є принцип міжнародної ввічливості, взаємності, протокольне старшинство. Важливим правовим фундаментом дипломатичного протоколу, основним джерелом дипломатичного права є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, яка встановлює базові принципи дипломатичних відносин та взаємодії між державами. На основі наукових досліджень ідентифіковано та вивчено інструменти впливу дипломатичного протоколу: визначення рівня зустрічі, визначення рівня зустрічаючих осіб, зміни у схемах розсадки, рукостискання між офіційними особами, залишення зали проведення заходу, офіційне фотографування. Запропоновано до арсеналу інструментарію додати вчасність прибуття на захід, одяг дипломатів. Дійшли висновку, що комплексних загальноприйнятих норм дипломатичного протоколу та етикету, відповідальності за порушення таких норм не прийнято на міжнародному рівні. Зокрема, це стосується правил щодо одягу, невербальних жестів, рукостискання, вчасного прибуття на захід та залишення його, через що такі традиційно прийняті норми не є загальнообов’язковими. Таким чином, наслідки порушень правил дипломатичного протоколу є умовними. Запропоновано прийняття на міжнародному рівні комплексних правил дипломатичного протоколу та етикету із врахуванням особливостей культури, релігії, філософії, традицій, ситуацій, в яких перебувають країни, наприклад: воєнний стан, природні катастрофи та інші можливі обставини.