Суб’єкт-суб’єктні аспекти становлення освітньої парадигми у класичний період розвитку науки

Abstract

У статті доведено, що впродовж XVII ‒ ХІХ ст. Україна стала державою Другої Хвилі. При цьому докласична освітньо-виховна парадигма, яка існувала до XVII ст., вже не задовольняла новочасні потреби та мала поступитися місцем класичній, в якій виокремились чотири освітні напрямки: латинофільський; візантійсько-російський; слов'яно-греко-латинський та старообрядницький. Здійснено аналіз суб’єкт-суб’єктних аспектів становлення освітньої парадигми у класичний період розвитку науки у відносинах: «Учитель (Викладач)» - «Учень (Студент)», «Учитель (Викладач)» - «Учитель (Викладач)» та «Учень (Студент)» - «Учень (Студент)». В статье доказано, что на протяжении XVII - XIX вв. Украина стала государством Второй Волны. При этом к классической образовательно-воспитательная парадигма, которая существовала до XVII в., Уже не удовлетворяла новочасни потребности и имела уступить место классической, в которой выделились четыре образовательные направления: латинофильський; византийско-русский; славяно-греко-латинский и старообрядческий. Осуществлен анализ субъект-субъектных аспектов становления образовательной парадигмы в классический период развития науки в отношениях «Учитель (Преподаватель)» - «Ученик (Студент)», «Учитель (Преподаватель)» - «Учитель (Преподаватель)» и « ученик (Студент) »-« ученик (Студент).